Справа   №   2 - 4 /  2009 р.

                                                                               Р І Ш Е Н Н Я  

                                                                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

                16  вересня      2009  року  Роменський міськрайонний суд Сумської області      

                                                                в складі головуючого – судді  :  Міленко М.П.

                                                                при секретарі :  Шаповаленко Н.І.

                                                                представників  сторін : ОСОБА_1 , ОСОБА_2

                 розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні   в  м. Ромни   цивільну справу  за позовом   ОСОБА_3   до  приватного підприємця   ОСОБА_4   про захист  прав споживача   ,-

                                                                        В С Т А Н О В И В :

                 01 лютого 2007 року ОСОБА_3   звернувся до суду  із позовом  до суб»єкта підприємницької діяльності – фізичної особи   ОСОБА_4   про захист прав споживача,  посилаючись на положення  Закону України  « Про захист прав споживачів»,  Цивільного кодексу України. Позивач зазначив,  що 06 квітня 2006 року він звернувся до відповідача, як власника станції технічного обслуговування  автомобілів  у м. Полтава  по вул. Сакко, 167  з метою  проведення ремонту  власного автомобіля - мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2 .  Відповідачем було складено кошторис ремонту, який залишився  у нього. Відповідно до кошторису   ремонт  повинен  був  відбутися  за  один тиждень   і  вартість його складала  4000 грн. з деталей  відповідача. За  даний час  відповідачем  було лише  знято  з  автомобіля  двигун   і проведено   було його розборку,  а  так  як  комплектуючих  частин   у   ОСОБА_4   не  було,  то  позивач  вимушений   був   їх    придбати   сам  на загальну  суму  11 270 грн. Крім  того,  ним було передано  на вимогу   відповідача  5845 грн.  за роботу  та   придбання  деяких  деталей   до   автомобіля,  а   всього   вартість   ремонту   склала   17 115 грн. У кінці червня 2007 року  позивач отримав на СТО  відповідача  відремонтований  мікроавтобус.          

       Так  як  наступного дня  з двигуна почало витікати паливо  і зчеплення   включалось туго, що затруднювало їзду мікроавтобуса, а задня передача зовсім не включалась,  позивач  знову приїхав  на СТО   відповідача, який   слідуючого   дня   усунув   недоліки. Слідуючого   дня  у  мікроавтобусі   позивача   сталось  « заклинювання»  двигуна   при  в»їзді   в м. Київ,   у зв»язку  з чим  його  було транспортовано  до станції технічного обслуговування  біля станції   метро  « Позняки»,   де  йому  було повідомлено  про  те, що  проблема   у  двигуні   автомобіля, після чого   ОСОБА_3  поставив автомобіль  на  СТО   м. Києва,  про  що  відразу   повідомив   відповідача.  

     На   початку липня 2006 року  після  неодноразових нагадувань  і прохань  зі строни  позивача,   ОСОБА_4   в  його   присутності   оглянув  автомобіль в м. Києві   і   погодився   про  несправність двигуна. За домовленістю сторін   позивач  мав  віднайти  станцію технічного обслуговування  автомобілів, на якій   в присутності відповідача   розберуть двигун  і  буде  визначена  причина  його несправності.  Позивач  найняв  евакуатор  і  перевіз свій  автомобіль  на СТО, заплативши за послугу евакуатора  230 грн. Через  3-4    дні   на СТО   у  присутності  сторін було знято піддон автомобіля  і встановлено  несправність  масляного  насосу  і  « провернуло»  п»ятий  вкладиш. ОСОБА_4   вважав,  що несправність стала наслідком неправильної експлуатації автомобіля  і   відмовився  від його ремонту, запропонувавши   позивачеві  придбати  новий насос  і  вкладиш. Позивач   придбав  новий  насос  і вкладиші  вартістю 2550 грн.,  але під час їх встановлення  було з»ясовано, що двигун  був відремонтований неякісно і некваліфіковано ,  а частина  деталей  була замінена  на бувші у  користуванні. На пропозицію позивача  про проведення ремонту  відповідач відмовився усувати недоліки,  допущені під час ремонту автомобіля.

    У  позовних  вимогах   від  01   лютого  2007 року, крім  загальної суми затрат – 23481 грн.,  ставились вимоги   стягнення   витрат  на проведення судово – технічної експертизи 544 грн. 80 коп.,  на поїздки   в м. Київ  та Полтаву -  5650 грн.,  витрати на правову допомогу – 2400 грн. Загальна  сума   матеріальних стягнень складала  32 075 грн. 80  коп. Крім  того, посилаючись на положення  ч.ч. 1, 2  ст. 22  Закону України  « Про захист прав споживачів» , ставилась вимога стягнення моральної шкоди, завданої  переживаннями, хвилюваннями, пов»язаними  з тривалим   неякісним   ремонтом автомобіля  та неможливістю користування  ним  -  з відповідача  в сумі   35 000 грн.

    17  жовтня 2007 року   позивач,  посилаючись на положення Цивільного кодексу України,   звернувся  до  суду  з  додатковою  вимогою  визнати  договір  з  приватним підприємцем ОСОБА_4  на  ремонт  мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2  – укладеним. Крім   того   за   висновком   судової  автотоварознавчої експертизи  вартість відновлювального ремонту  двигуна   склала  47 695 грн.  28 коп., вартість запасних частин, які є  в наявності   і  були  придбані  позивачем – 2550 грн.,  тому ставилась  вимога   стягнення   50 245 грн. 28 коп.  

    10 серпня 2009 року  позивач,  посилаючись  на  положення   Закону  України  « Про  захист  прав  споживачів»,  Цивільного   кодексу   України, висновок  додаткової судової  автотоварознавчої експертизи від 21.07. 2009  року,  звернувся до суду з  додатковою   заявою  про збільшення позовних вимог,   а саме -  стягнення  матеріальної шкоди  у сумі 89545 грн. 56 коп.   та   моральної   шкоди  50 000 грн.                                              

    У   судовому   засіданні   позивачем  та його представником  підтримані   уточнені   вимоги  позовної  заяви. Вони   вважають,  що  кожна   із   уточнених   позовних   заяв   доповнювали  одна  другу   і   до  стягнення  підлягають матеріальні збитки  у сумі 89545 грн. 56 коп., моральна  шкода    –

50 000 грн.   та   необхідним   визнати   договір   з  приватним підприємцем ОСОБА_4  на  ремонт  мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2  –  укладеним. У  відповідності  з діючим законодавством  відповідач   був   зобов»язаний   укласти   договір   на  ремонт  автомобіля  у  письмовій  формі, з додержанням  реєстрації   заявки   на   ремонт   та   складення   відповідних    документів  про виконання  робіт,  чого  ним не було дотримано. Позивачу,  як  користувачу   послуг,  не був  відомий порядок   проходження   транспортного   засобу   процедури   ремонту. Відповідач   без  будь – яких   причин   ухилявся  як від ремонту,  так  і  в особистій  присутності при проведенні огляду  мікроавтобуса  експертами   для  дачі   висновків  про  причину   несправності   двигуна   та    причетності  його  до неякісного  ремонту. Мікроавтобус  було продано позивачем  у 2008 році   у зв»язку  з відсутністю коштів   для   ремонту.        

    Вважаючи,  що  несправність двигуна   мікроавтобуса   стала   наслідком   порушеннями його  експлуатації   позивачем,  відповідач  та  його  представник   не погоджуються  із заявленими позовними вимогами, тобто, за їхньою думкою, відсутній  зв»язок  між проведеним  відповідачем  ремонтом мікроавтобуса та   наслідками,   що   настали. У  висновку  додаткової судової автотоварознавчої  експертизи   від  21 липня 2009 року експертом застосовано теоретичну мінімальну вартість  відновлювального ремонту  автомобіля   позивача. Крім  того,  автомобіль  в розібраному стані   тривалий  час  перебував   на відкритій  місцевості  ( територія  СТО ) , піддавався   негативному природному  впливу, експертом  повторно   враховано вартість   додатково  придбаних  запасних   частин , які   залишились  в наявності   на суму  2550 грн., тому вимоги  в цій частині  не підлягають до задоволення, як і  витрати   на  послуги   адвоката, евакуатора, тобто  не підтверджені   доказами , моральна  шкода  не  конкретизована. Відповідачем  не заперечуться  обставина  отримання  комплектуючих частин  для ремонту  двигуна мікроавтобуса, зазначених  в позовній заяві , грошових сум  на   його  ремонт  від  позивача   та фактично заключеного договору  ремонту  мікроавтобуса.  

    У судовому засіданні свідками   ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7   підтверджений  факт укладення   договору  побутового підряду  між сторонами  та  наданням  позивачем  відповідачу комплектуючих частин, грошових сум  на  ремонт  мікроавтобуса.  

                 Матеріалами  справи  встановлено наступне.

     06 квітня 2006 року   ОСОБА_3   звернувся до відповідача, як власника станції технічного обслуговування  автомобілів  у м. Полтава  по вул. Сакко, 167 , приватного підприємця – фізичної особи, працюючого  за спрощеною системою оподаткування з 19.06. 2003 року  за видом діяльності : технічне обслуговування  та ремонт  автомобілів,  з метою  проведення ремонту  власного автомобіля - мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2 .  Відповідачем було складено кошторис ремонту, який залишився  у нього. Відповідно до кошторису   ремонт  повинен  був  відбутися  за  один тиждень   і  вартість його складала  4000 грн. з деталей  відповідача. За  даний час  відповідачем  було лише  знято  з  автомобіля  двигун   і проведено   було його розборку,  а  так  як  комплектуючих  частин   у  достатній   кількості   у   ОСОБА_4   не  було,  то  позивач  вимушений   був   їх    придбати   сам  на загальну  суму  11 270 грн. Крім  того,  ним було передано  на вимогу   відповідача  5845 грн.  за роботу  та   придбання  деяких  деталей   до   автомобіля,  а   всього   вартість   ремонту   склала   17 115 грн. У  кінці червня 2007 року  позивач отримав на СТО  відповідача  відремонтований  мікроавтобус.                    

       Так  як  наступного дня  з двигуна почало витікати паливо  і зчеплення   включалось туго, що затруднювало їзду мікроавтобуса, а задня передача зовсім не включалась,  позивач  знову приїхав  на СТО   відповідача, який   слідуючого   дня   усунув   недоліки. На слідуючий   день  у  мікроавтобусі   позивача   сталось  « заклинювання»  двигуна   при  в»їзді   в м. Київ,   у зв»язку  з чим  його  було транспортовано  до станції технічного обслуговування  біля станції   метро  « Позняки»,   де  йому  було повідомлено  про  те, що  проблема   у  двигуні   автомобіля, після чого   ОСОБА_3   поставив автомобіль  на  СТО   м. Києва,  про  що  відразу   повідомив   відповідача.  

     На   початку липня 2006 року  після  неодноразових нагадувань  і прохань  зі сторони  позивача,   ОСОБА_4   в  його   присутності   оглянув  автомобіль в м. Києві   і   погодився   про  несправність двигуна. За домовленістю сторін   позивач  мав  віднайти  станцію технічного обслуговування  автомобілів, на якій   в присутності відповідача   розберуть двигун  і  буде  визначена  причина  його несправності.  Через  3-4    дні   на СТО   у  присутності  сторін було знято піддон автомобіля  і встановлено  несправність  масляного  насосу  і  те, що « провернуло»  п»ятий  вкладиш. ОСОБА_4   вважав,  що несправність стала наслідком неправильної експлуатації автомобіля  і   відмовився  від його ремонту, запропонувавши   позивачеві  придбати  новий насос  і  вкладиш. Позивач   придбав  новий  насос  і вкладиші  вартістю 2550 грн.,  але під час їх встановлення  було з»ясовано, що двигун  був відремонтований неякісно і некваліфіковано ,  а частина  деталей  була замінена на такі, що раніше були    у  користуванні.  Про це  свідчить висновок судово - автотехнічної експертизи  від 15 грудня 2006 року,  відповідно до якого  при проведенні дослідження технічного стану двигуна автомобіля позивача  у  його присутності,  а також майстра СТО  по ремонту  двигунів  було встановлено, що  мастильний насос двигуна  на момент дослідження автомобіля знаходився  у технічно несправному стані  за рахунок зношення  його робочих поверхонь та підклинення  робочих шестерин. При дослідженні моховика  було виявлено, що його  демпферна частина несправна, тобто при  прикладенні  обертального  зусилля  вона легко переміщається,  чого не повинно бути. Дослідженням  встановлено про те, що експлуатувався   моховик  тривалий час, не новий, про що свідчать сліди  його неодноразового демонтажу  і  несправна  демпферна  частина. При дослідженні корінних вкладишей встановлено, що їх робочі поверхні мають темні плями , які утворились при горінні  масла внаслідок підвищення температурного режиму  між поверхнями  тертя,  з утворенням на вкладишах  в цих місцях  кольорів  побіглості, що свідчить  про  роботу  даних деталей  в умовах  настання  часткового мастильного голодування. Також на всіх робочих поверхнях корінних вкладишів  маються  механічні сліди ( подряпини)  від  дії   інструменту ( шайбера) ,  які  могли  бути  утворені під час ремонту двигуна, а не під час його експлуатації.Така обробка поверхонь вкладишів технічно  не передбачена, оскільки може  вплинути на їх працездатність за рахунок змінення їх  геометрації  та  поверхні  тертя.Виявлені  при дослідженні  несправності двигуна автомобіля  з технічної точки зору  знаходяться  у  прямому причинному зв»язку з проведеним його ремонту. На пропозицію позивача  про проведення ремонту відповідач відмовився усувати недоліки,  допущені під час ремонту автомобіля.

    За  висновком  судової   автотоварознавчої експертизи  від  13  липня 2007 року  середньоринкова   вартість  аналогічного середньостатистичного  неушкодженого  автомобіля  ( як  у позивача) станом  на 05.04. 2006 року  складала 91 228 грн. 25 коп. Загальна  вартість  відновлювального ремонту  його  двигуна  складала  19 277 грн. 97 коп. Витрати які поніс позивач додатково  (  часткове розбирання двигуна, купівля запасних частин, а також вартість запасних частин, які надавались позивачем новими, але були замінені  на бувші  у використанні відповідачем у  справі)  внаслідок неякісного  ремонту   двигуна  склала  5 850 грн. Теоретична  ( мінімальна )  вартість  відновлювального ремонту двигуна автомобіля  позивача складає 47 695 грн. 28 коп.,  а додаткова вартість  запасних частин,  які  є в наявності   і були придбані позивачем -  2550 грн.

            Відповідно до висновку  додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 21 липня 2009 року  теоретична  мінімальна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача  станом на час проведення  даної експертизи  з урахуванням збільшення  ціни запасних частин, вартості робіт,  виходячи з   технічного  зору   складає 89545 грн. 56 коп.,  а без врахування вартості запасних частин, які залишились   у позивача  в  сумі  2550 грн. -  така вартість відновлювального ремонту автомобіля складає  81  816 грн. 14 коп.

    Відповідно до квитанції від 16.07. 2007 року  позивачем сплачено  за   проведену експертизу від  цієї   дати  450 грн. 72 коп. та   за експертизу   від 19.05. 2009  року  -  1242 грн.                          

            Досліджені  докази свідчать   про  часткову   обгрунтованість заявлених вимог та необхідність   у  їх  задоволенні, враховуючи наступне.

            Відповідно  до ст.  213  ч. 1  ЦПК України   рішення суду  повинно бути законним і  обгрунтованим.

             Законним  є рішення,   яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив  справу  згідно  Закону  ( ч. 2  цієї статті).

             Обгрунтованим   є рішення, ухвалене  на основі повно  і всебічно  з»ясованих обставин,   на які сторони посилаються   як на підставу  своїх вимог  і заперечень, підтверджених тими доказами,  які  були досліджені  в судовому засіданні ( ч. 2  цієї статті).  

             Згідно з  вимогами  ст. 214  ЦПК  України   під час ухвалення рішення суд ,  зокрема,   вирішує такі  питання :

                          1 )   чи  мали місце обставини,  якими обгрунтовувалися вимоги  і заперечення,   та якими доказами  вони підтверджуються;

                           2)   чи   є  інші  фактичні дані  (  пропущення строку позовної давності тощо),   які мають значення для вирішення справи, та дакази на їх підтвердження;

                           3)   які правовідносини сторін випливають  зі встановлених обставин;

                           4)    яка правова норма  підлягає застосуванню  до цих правовідносин .

            Як  випливає  з матеріалів справи між сторонами  виникли відносини, що регулюються Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України, від 11 листопада 2002 року №792 та зареєстрованих в Міністерствіюстиції України від 17.02.03. за №122/7443.

Відповідно до п. 8 вказаних Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту ДТЗ чи його складових частин надаються Замовникові за письмовим договором чи за усною угодою відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, правочини, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 ЦК України, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Оскільки ремонт автомобіля не міг бути зроблений в  прсутності позивача  в момент його  звернення, то у відповідності до п.2 ч.1 ст. 208 ЦК України, договір про ремонт автомобіля повинен  був бути укладений в письмовій формі.

Однак, відповідач відповідного письмового договору про надання послуг по ремонту автомобільного транспортно засобу йому  не надав, обіцяв укласти його і  оформити  всі необхідні документи після закінчення ремонту, тому позивач  змушений звернутися до суду з вимогою про визнання договору укладеним.

Відповідно до ст. 865 Цивільного кодексу України – за договором  побутового підряду,   «... підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу».

    Згідно  до ст. 866 Цивільного кодексу України, «договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору  або його умов».

Факт укладення договору між  сторонами  підтверджується показами   свідків Бобрицького, Хобинець та Цимбал   і не заперечується самим відповідачем.   Як  вбачається з пояснень вказаних осіб, відповідно до договору відповідач зобовязався за певний строк і належним чином виконати ремонт його автомобіля, а позивач, в свою чергу, зобов»язався оплатити роботу відповідача. Однак, всупереч вимогам закону, відповідач, хоча і обіцяв надати позивачу  відповідні квитанції або інший документ, що підтверджує укладення договору, відповідного договору у письмовій формі  з  ним  не уклав і не надав відповідних   квитанцій у підтвердження договору укладеного між ними.

За  таких обставин факт укладення договору між сторонами  на ремонт мікроавтобуса марки Фольксваген Транспортер, 1998 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 . шассі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , є доведеним. Істотними умовами цього договору є ремонт двигуна вказаного мікроавтобуса та сума договору – 1700 гривень (ціна робіт без врахування цін на деталі та витратні матеріали),  чого  не  заперечує  відповідач.

            Згідно ст.  610  ч. 1  ЦК  України    порушення зобов»язання  є його невиконання  або виконання з порушенням   умов,  визначених    змістом   зобов»язання (  неналежне виконання).

            За  ч. 1  ст. 611   цього Закону   у разі  порушення зобов»язання настають правові наслідки,  встановлені договором  або законом,  зокрема :

1.   припинення зобов»язання  внаслідок  односторонньої відмови від зобов»язання, якщо  це встановлено договором  або законом, або розірвання договору ;

2.    зміна   умов зобов»язання ;

3.   Сплата неустойки ;

4.   Відшкодування збитків  та моральної шкоди.

Своими  діями  відповідач  порушив  права  позивача,  як споживача послуг по ремонту автомобіля, передбачені   п.1 ч. 3 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої «у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати… безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк».

Оскільки відповідач відмовився усувати недоліки у виконаній роботі позивач  змушений відшкодовувати завдані йому неякісним ремонтом автомобіля збитки і усувати недоліки виконаної роботи із залученням третьої особи, як це передбачено п.4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»  і  вирішити спір  в судовому порядку.

Той факт, що позивач не може  використовувати автомобіль внаслідок неякісно проведеного ремонту  підтверджується  висновком  №10875 судово – автотехнічної експертизи, проведеної експертом Київського науково – дослідного інституту судових експертиз Пупіним І.В.

    Відповідно до висновку №3847 додаткової судової автотоварознавчої експертизи від 21.07.09. «теоретична мінімальна вартість відновлюваного ремонту автомобіля Фольксваген Транспортер 1998 року виготовлення білого кольору державний номер НОМЕР_1  та матеріальний збиток, що завдано позивачу внаслідок неякісного ремонту двигуна до автомобіля   Фольксваген Транспортер 1998 року виготовлення, білого кольору державний номер НОМЕР_1 , станом на час проведення даної експертизи з урахуванням збільшення збільшення ціни запасних частин, вартості робіт, виходячи з технічної точки зору складає 89545, 56 коп.,  а без врахування вартості запасних частин, які залишились   у позивача  в  сумі  2550 грн. -  така вартість відновлювального ремонту автомобіля складає  81  816 грн. 14 коп. Саме  ця  вартість  відновлювального ремонту автомобіля  враховується судом при розгляді справи,  так  як   придбані  позивачем  насос  і  вкладиші  вартістю 2550 грн.  залишились   у  його   використанні.

              Крім того, в зв’язку з розглядом справи у суді позивачем понесені витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі  1692 грн. 72 коп. (450 грн. 72 коп. +   1242 грн. ),  які   у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню з відповідача у випадку вирішення справи на   його  користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 вказаного Закону «при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно  ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України, «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, «моральна шкода полягає… у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звя’язку із нищенням чи пошкодженням її майна».

У судовому  засіданні  достовірно встановлено,  що  діями  відповідача  допущено пошкодження  мікроавтобуса   позивача   в  результаті   неякісного   ремонту ,  що могло  спровокувати  дорожньо - транспортну  пригоду.  

За   п. 9  Постанови Пленуму Верховного Суду України від  27 березня 1992 року  №  6  зі  змінами   та   доповненнями   у разі, якщо  збільшились ціни   на  майно  або  роботи, потерпілий  з цих підстав  може   заявити додаткові вимоги  до особи,  відповідальній  за  шкоду, якщо не було його вини  в тому,  що виконання  проводилось вже  після збільшення  цін  і тарифів, тому, як вважає суд,  вимоги  додаткової  позовної   заяви  від 10.08. 2009 року   у   цій   частині   є   обґрунтованими.

При  визначенні   теоретичної    мінімальної вартості відновлювального ремонту мікроавтобуса експертом враховувалось, що  при проведенні автотоварознавчої  експертизи від 13 липня 2007 року  експертом  проводився  огляд   мікроавтобуса,  відповідачу неодноразово  пропонувалось  прийняти участь   у  проведенні  експертизи (  огляді   мікроавтобуса),  позивачем   мікроавтобус проданий  у 2008 році   у зв»язку з відсутністю коштів  на  його  ремонт, тому твердження відповідача  та його представника про необґрунтованість застосування  теоретичної  мінімальної вартості відновлювального ремонту мікроавтобуса  судом  не береться  до уваги.              

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України « Про практику розгляду цивільних справ  за позовами про захист прав споживачів»  від 12 квітня 1996 року № 5  під моральною  шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру,  які  споживач зазнав  унаслідок моральних  чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали  через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця  або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом  і визначення  його  не ставиться  в залежність від настання матеріальної шкоди, вартості товару (  робіт, послуг) , суми неустойки,  а має ґрунтуватися на характері  і обсязі моральних  і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному  конкретному випадку.

Зважаючи  на  ці  обставини,  тривалість  незаконних дій відповідача, викликаних  неякісним ремонтом  автомобіля   позивача, що спричинило  його  пошкодження,   ухиленням   відповідача   від  усунення  своїх   неправомірних   дій   та  негативних   наслідків, що  настали  відносно позивача , вимоги розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд  визначає розмір відшкодування  моральної шкоди, враховуючи ступінь моральних страждань позивача,   в  сумі  1000 грн.    

  Вимоги   позивача   про   стягнення   збитків, пов»язаних із залученням евакуатора   в сумі  230 грн.,  з поїздками  з  м. Київ   до м. Полтава  та в м. Київ  на суму 5 650 грн.  і  витрати на правову   допомогу    у  розмірі   2400 грн.  документально  не підтверджені протягом тривалого розгляду справи,  тому   до  задоволення не підлягають.  

   З  підстав ст. 88  ЦПК України   з відповідача   стягується судовий збір на користь держави  у сумі  818  грн. 16 коп.  та  до місцевого бюджету  м. Ромни  -  120 грн.  витрат,  понесених  на інформаційно – технічне  забезпечення  розгляду  справи.                              

На підставі викладеного, керуючись  Законом  України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст.206, п.2 ч.1 ст 208, 610, 611, 866 ЦК України, ст. 88 ЦПК України,

                                                                    В И Р І Ш И В   :

                   Позов   задовільнити  частково.

                   Визнати   договір   між   ОСОБА_3  та  приватним підприємцем ОСОБА_4    на  ремонт  мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2  -  укладеним.

                   Стягнути   з приватного підприємця ОСОБА_4   на  користь   ОСОБА_3    збитки, завдані неякісним   ремонтом   мікроавтобуса   марки  « Фольксфаген  - Транспортер», 1998  року  випуску, білого  кольору, д/н   НОМЕР_1 ,  шассі  (  кузов, рама, коляска)   НОМЕР_2  ,  в   сумі  81 816 грн. 14 коп.,  спричинену  моральну  шкоду  в  розмірі   1000 (  тисячу  )   грн.   та   судові   витрати  за проведення судових експертиз  у сумі   1692 грн. 72 коп.,  а  всього –  84 508 грн. 86 коп.,  відмовивши в іншій частині заявлених  вимог та на користь держави судовий  збір   за  матеріальну шкоду  835 грн. 08 коп.   та  моральну  шкоду -  8 грн. 50 коп.  і   до місцевого бюджету м. Ромни  -  120 грн.  витрат,  понесених   на  інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, відмовивши   в   інших   заявлених   вимогах.

                 Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів  апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

           СУДДЯ: підпис...

     КОПІЯ ВІРНА:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГОСУДУ                                                                                            М.П. МІЛЕНКО