П О С Т А Н О В А  

Іменем України  

23 жовтня 2009 року                               справа № 2а-3976/09/2370

11 год. 15 хв.                                           м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Холода Р.В.,  

при секретарі судового засідання Шоколенко Т.М.,

за участю представників:

від позивача – Беленкової В.В. за довіреністю,  

від відповідача – Чепурного О.П. та Романової Я.П. за довіреностями.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» до контрольно-ревізійного управління в Черкаській області про визнання протиправним та скасування вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією від 28.07.2009 р.             №23-05/46-5155,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню «Черкасигаз» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до контрольно-ревізійного управління в Черкаській області про визнання протиправним і скасування вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією від 28.07.2009 р. № 23-05/46-5155.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що підставою для вимог відповідача є матеріали перевірки, викладені в акті ревізії від 01.07.2009 р. № 05-24/08, в якому встановлені фінансові порушення. Позивач вважає, що при пред’явленні вимоги, відповідач вийшов за межі своєї компетенції, оскільки п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу надане право пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. В зв’язку з тим, що жодна вимога не стосується питань збереження і використання державної власності і фінансів, позивач просить визнати вимогу протиправною та скасувати її.  

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Представники відповідача проти заявлених вимог заперечували з підстав, викладених у запереченні і, крім того, зазначили, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням служби є здійснення державного фінансового контролю за збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів у тому числі і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, яким являється позивач. Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання державного сектора економіки відносяться суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків. Акціонером позивача є НАК «Нафтогаз Україна», який володіє 51% акцій. При цьому останній знаходиться у державній власності. Відтак, товариство є повністю підконтрольне органам державної контрольно-ревізійної служби, що підтверджує і сам факт допуску КРУ до проведення ревізії.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.  

Наказом КРУ у Черкаській області від 06.03.2009 р. № 31 затверджено план контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного управління у Черкаській області на ІІ квартал 2009 року, де за номером 1.1.3.1 вказана ревізія фінансово-господарської діяльності ВАТ «Черкасигаз» за 2008 рік та за завершений звітний період 2009 року.

Протягом 12 травня 2009 року по 1 липня 2009 року співробітниками контрольно-ревізійного управління в Черкаській області проводилась планова ревізія фінансово-господарської діяльності відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт від 01.07.2009р. № 05-24/08.  

Перевіркою наявності підстав, правильності оформлення посвідчень та відшкодування витрат на відрядження встановлено порушення вимог п. 1.3 Інструкції  про службові відрядження в межах України та за кордон, зареєстровану наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (далі – Інструкція № 59), в частині здійснення відшкодування витрат на відрядження згідно посвідчень на відрядження, у яких відсутня відмітка (відбиток печатки) населеного пункту (підприємства), до якого був відряджений працівник. Без належного документального підтвердження були незаконно відшкодовані працівникам товариства витрати на відрядження в 2008 році на загальну суму 390 грн. 00 коп., і, як наслідок, завищено загальновиробничі витрати товариства на цю ж суму. Згідно з  авансовим звітом від 03.03.2008 р. № АО-0000201 працівнику товариства ОСОБА_4 здійснено відшкодування витрат на наймання однокімнатної квартири в сумі 350 грн. 00 коп. лише при наявності розписки ПП ОСОБА_5, що є порушенням п. 1.6 Інструкції № 59.

Відповідно до п. 1.3, 1.5 Інструкції № 59, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.  

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

Як вбачається з копій посвідчень про відрядження № 353 від 29.04.2008 р., № 404 від 20.05.2008 р., № 234 від 03.06.2008 р., № 487 від 12.06.2008 р., № 490 від 17.06.2008 р., № 526 від 26.06.2008 р., № 534 від 01.07.2008 р., № 544 від 09.07.2008 р., № 606 від 23.07.2008 р., №624 від 29.07.2009 р., № 632 від 05.08.2008 р., № 724 від 29.08.2008 р., № 1207 від 26.12.2008 р. відмітки підприємств до яких прибув та вибув працівник завірені штампом підприємства. По вказаним посвідченням про відрядження працівникам виплачені добові в загальній сумі 390 грн. 00 коп., що підтверджуються звітами про використання коштів, наданих на відрядження або звіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.  

Відповідно до п. 1.6 Інструкції № 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо.  

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Таким чином, розписка від 29.02.2008 р. ОСОБА_5 про здачу квартири в м. Києві не може вважатися документом, на підставі якого відшкодовується вартість проживання у період відрядження ОСОБА_4 У розписці не вказано, якій особі здано квартиру та не додано розрахункового документа.

Пункт 1.1 Інструкції № 59 вказує, що направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.  

Як встановлено, в ході проведення ревізії та з матеріалів справи, відповідно до посвідчення про відрядження № 177 від 29.02.2008 р. в.о. заступника голови правління ОСОБА_3. відряджено в м. Дніпропетровськ терміном на 1 день 03.03.2008 р. Згідно звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № АО-0000212 від 4 березня 2008 р. ОСОБА_3 відшкодовано вартість проживання 02.03.2008 р. у розмірі 1420 грн. 00  коп. та відшкодовано вартість перельоту до м. Дніпропетровська 03.03.2008 р. в розмірі 626 грн. 00 коп. Таким чином, ОСОБА_3 безпідставно відшкодовано витрати на відрядження на загальну суму 2046 грн. 00 коп.

Ревізією правильності та обґрунтованості здійснення розрахунків з підзвітними особами встановлено порушення вимог п. 1 ст. 9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі – Положення № 88), в частині здійснення відшкодування працівникам товариства витрат на поштові послуги не за оригіналами, а за копіями первинних документів на загальну суму 292 грн. 09 коп. Також перевіркою авансових звітів та доданих до них підтверджуючих документів встановлено, що працівниками товариства здійснювалось придбання товарно-матеріальних цінностей у юридичних осіб на загальну суму 10250 грн. 82 коп., які не передбачені Колективним договором ВАТ «Черкасигаз», а саме: 21 травня 2008 року придбано палатку та спальний мішок на загальну суму 3792 грн. 00 коп., 3 та 17 травня 2008 року придбано ювелірних виробів та квіткової продукції. Дане порушення призвело до незаконного витрачання готівки на загальну суму 2334 грн. 00 коп.  

03 липня 2008 року придбано сорочку на загальну суму 1320 грн. 00 коп., що призвело до незаконного витрачання готівки на вказану суму.  

11 вересня 2008 року придбано тютюнових виробів на загальну суму 1699 грн. 07 коп. Дане порушення призвело до незаконного витрачання готівки на загальну суму 1699 грн. 07 коп.

09 січня та 6 березня 2009 року придбано квіткову продукцію на загальну суму 1350 грн. 00 коп., що призвело до незаконного витрачання готівки.

02 січня 2008 року придбано алкогольні вироби: горілку «Хортицю» та коньяк «Армянський» на загальну суму 81 грн. 15 коп., що призвело до незаконного витрачання готівки на вказану суму.  

Представники відповідача зазначили, що в акті ревізії здійснена описка, а саме вказана загальна сума придбаних з порушенням товарно-матеріальних цінностей 10250 грн. 82 коп. В той час дійсна сума складає 10576 грн. 22 коп.

Згідно п. 6, 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044,  для цілей бухгалтерського обліку запаси включають сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Представник позивача не зміг надати підтверджуючих документів про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та документи, які б свідчили, що вказані товарно-матеріальні цінності придбавались для виробничих та адміністративних потреб.

Щодо незаконного відшкодування працівникам витрат на поштові послуги в розмірі 292 грн. 00 коп., суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 вказано, що на вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.  

За результатами ревізії відповідачем направлено вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією від 28.07.2009 р. № 23-05/46-5155, а саме: відшкодувати у добровільному порядку бухгалтером Білецькою Т.М. витрат на відрядження (відповідно до посвідчень на відрядження, у яких відсутня відмітка (відбиток печатки) населеного пункту (підприємства), до якого був відряджений працівник) на суму 390 грн. 00 коп., витрат на відрядження (за найм житлового приміщення) на суму 350 грн. 00 коп., витрат на відрядження (заступнику голови правління ОСОБА_3) на суму 2046 грн. 00 коп., витрат коштів на оплату поштових послуг не за оригіналами, а по копіям первинних документів на суму 292 грн. 09 коп., коштів витрачених на придбання ювелірних виробів, спального мішку, сорочки, тютюнових виробів та горілчаних напоїв на загальну суму 9576 грн. 22 коп. Крім того, у вимозі пропонується позивачу здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг з дотриманням чинного законодавства та врегулювати та чітко визначити умови та розміри матеріальної допомоги на оздоровлення шляхом внесення відповідних змін до Колективного договору.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Черкасигаз» здійснювало витрати з поштових послуг та оригінали документів надавало судовим та державним органам, що є порушенням вищевказаних нормативних документів.  

Суд приймає заперечення представників відповідача з приводу  того, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням служби є здійснення державного фінансового контролю за збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів у тому числі і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, яким являється позивач. Відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання державного сектора економіки відносяться суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків. Акціонером позивача є НАК «Нафтогаз Україна», який володіє 51% акцій. При цьому останній знаходиться у державній власності, що підтверджується довідкою про акціонерів за підписом Грипи корпоративних прав ОСОБА_9 та не заперечувався представником позивача.

Відтак, товариство є повністю підконтрольне органам державної контрольно-ревізійної служби, що підтверджує і сам факт допуску КРУ до проведення ревізії.

КРУ має право на пред’явлення вимог позивачу по завершенню ревізії та зазначає, що згідно з частиною 2 статті 22 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання державного сектору економіки є:  

- суб'єкти, що діють на основі лише державної власності;  

- суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.  

Таким чином, з аналізу викладених норм слідує, що законодавством України чітко визначено перелік суб'єктів, щодо яких органи Державної контрольно-ревізійної служби мають повноваження (компетенцію) проводити ревізію фінансово-господарської діяльності. Такими суб'єктами є міністерства та інші органи виконавчої влади; державні фонди; бюджетні установи, суб'єкти, що діють на основі лише державної власності; суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; підприємства та організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.  

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що підстав для визнання протиправним і скасування вимог  контрольно-ревізійного управління в Черкаській області від 28.07.2009 р. № 23-05/46-5155 не має, тому  позов не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

 Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                            Р.В. Холод

Повний текст постанови виготовлений 28 жовтня 2009 року