Справа №336/4644/16-ц

пр.№2/336/122/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді: Артемової Л.Г.,

при секретарі судового засідання: Аксьоновій О.А., 

за участі представника позивачки адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та просить зобов’язати відповідача не перешкоджати їй у користуванні житловим та підсобним приміщенням квартири за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 147, кв. 44.

У подальшому позивачка змінила позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 147, кв. 44, яка належить позивачці на праві власності, шляхом надання їй вільного доступу у вищезазначену квартиру та можливості вільно користуватися своєю часткою квартири та розпоряджатися нею на власний розсуд. Вселити її у спірну квартиру.

Остаточна редакція позову викладена позивачкою в такий спосіб: усунути їй перешкоди в користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 147, кв. 44, яка належить позивачці на праві власності, шляхом вселення, зобов’язавши відповідача надати їй дублікати ключів від вхідної двері та не перешкоджати у вільному доступі в квартиру та можливості вільно розпорядитися своєю часткою на власний розсуд.

На обгрунтування позову зазначила, що на праві власності їй належить 1/2 частина квартири за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, б. 147, кв. 44. Право власності набуте нею за рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.09.2015 року за наслідками розгляду позову про поділ майна подружжя.

В червні 2014 року позивачка була вимушена покинути квартиру, у якій спільно проживала із відповідачем, на грунті конфліктних стосунків.

Відповідач перешкоджає позивачці у користуванні її власністю, замінив замки на вхідних дверях, крім того, вона не має іншого житла.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та  просив задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому, додав, що сторони не досягли згоди між собою про компенсацію однією зі сторін іншій вартості спірної частини майна. Вважає, що може користуватися квартирою тільки за рішенням суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачка не навела доказів того, що відповідач перешкоджає їй користуватися квартирою, вона має до неї вільний доступ. 

Вивчивши надані письмові докази у сукупності, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 08.09.2015 року встановлено усі обставини щодо виникнення права власності на квартиру та визнано право власності по 1/2 частині кожній із сторін.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 15.02.2017 року визначено режим реалізації права власності на квартиру, а саме встановлено, що квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що ст. ст. 10, 60 ЦПК України зазначено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обов'язок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, що беруть участь у справі.

Позивачка має право користуватися та у спосіб, передбачений чинним законодавством, розпоряджатися своєю часткою у спільному майні.

Судом не встановлено, що позивачка намагалася вселитися в квартиру, зважаючи не те, що вона стверджує, що їй достеменно відомо, що відповідач у квартирі не мешкає.

Натомість, позивачка добровільно покинула квартиру ще у червні 2014 року та у ній не проживала.

Суду не надано допустимих та належних доказів того, що позивачці чиняться перешкоди, які вона просить усунути у заявлений спосіб.

Не є доказом системного непереборного перешкоджання відповідачем у реалізації позивачкою права власності факт виклику нею поліції 08.07.2015 року (а.с.15). З листа Шевченківського відділення поліції від 14.07.2016 року убачається, що підстави виклику записані із слів заявниці (а.с.15).

Підсумовуючи викладене, слід вважати, що заявлені вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тму у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 57-60, 208, 209, 212–215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Л.Г. Артемова