Справа № 2-а- 254/09

    ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2009 року                                                 смт. Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді:                       Телешмана О.В.,

при секретарі:                     Бузило М.Л., Паламарчук Г.М.,

з участю позивача:                       ОСОБА_1 ,

представника відповідача:             Базюк І.І., Білобрицької Р.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці справу за позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов‘язання вчинити перерахунок та виплати пенсії по інвалідності,  -

                         ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1  подав до Кельменецького районного суду позовну заяву, у якій, з урахуванням уточнених в судовому засіданні вимог, просить визнати неправомірною бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області  та зобов’язати його провести нарахування та виплату йому пенсії відповідно до ст.49,50,54  Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з за останній рік перед його зверненням до суду та зобов’язати відповідача проводити нарахування та виплату пенсії у такому ж розмірі на майбутнє.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області   – Базюк І.І.   позов не визнала повністю.

Позивач ОСОБА_1  пояснив суду, що він є інвалідом ІІІ групи   та ліквідатором аварії на ЧАЕС та відноситься до І категорії постраждалих від даної аварії. Відповідач виплачує йому пенсію не в повному об’ємі. Він має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а також має право на держану пенсію відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідає прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум на 2009 рік встановлений в розмірі 498 гривень. Тому розмір державної пенсії та додаткової пенсії має складати 3237 гривень, а не 998,90 грн., як йому нараховує та виплачує відповідач. 11.08.2009 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, але йому було відмовлено. Дана відмова не правомірна, так як існує рішення Конституційного суду України , який скасував неконституційні зміни до Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідач не виконує норми даного закону з урахуванням рішення Конституційного суду України. Відмова у перерахунку пенсії суперечить ст.ст.3,22,46,48,24 Конституції України. Посилання відповідача на Постанови Кабінету Міністрів України, а не на Конституцію України та закони є неправомірними, оскільки мінімальний розмір пенсій встановлено ст.54 та ст.49 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і цей мінімум повинен йому нараховуватись та виплачуватись.

Представники відповідача Базюк І.І. та Білобрицька Р.В.  позов не визнали повністю та пояснила суду, що позовні вимоги безпідставні. Крім того позивач пропустив строки позовної давності і їх слід застосувати при вирішенні справи, відмовивши в позові з цих підстав також. ОСОБА_1  дійсно є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і категорії, інвалід III групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до медичного висновку. Пенсія позивачу була нарахована управлінням Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі як інваліду чорнобильцю 3 групи інвалідності на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позовна заява не підлягає задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії Г встановлюється у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.  З 1 січня 2008 року набули чинності зміни до статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", внесені пунктом 28   розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з якими особам, віднесених до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі :  інвалідам III групи - 15 процентів, а розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлюється зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження по III групі - 140 процентів. З 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II вищевказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 (у010р710-08) від 22.05.2008 р. Разом з тим рішення про відновлення дії Закону України «Про   статус   і   соціальний   захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи»    у редакції, чинній до внесення змін до нього Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій по інвалідності та додаткових пенсій, за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених цим Законом, залишився неврегульованим. З 1 липня 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: зокрема, в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою: в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів III - 980 гривень;з учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: інвалідів III групи - 760 гривень.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Посилання позивача на той факт, що при обчисленні йому підвищення до пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - є безпідставним, оскільки ч. 3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, А отже розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не може застосовуватися для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ". В зв’язку з даним в позові слід відмовити повністю.

Судом були досліджені такі інші докази:  копія паспорта громадянина України ОСОБА_1  серії КР № НОМЕР_3  виданого Кельменецьким РВ УМВС від 14.02.2001 року, копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( категорія І) серії А № НОМЕР_1 , копія заяви про перерахунок пенсії, лист Управління ПФУ в Кельменецькому районі Чернівецької області від 20.08.2009 року № 3464/07, копія довідки МСЕК серії ПВД № НОМЕР_2 .

Судом встановлено , що позивач  є інвалідом ІІІ групи та особою, яка постраждала внаслідок чорнобильської катастрофи. І категорії, що стверджується посвідченням серії А № НОМЕР_1  та довідкою МСЕК серії ПВД № НОМЕР_2 . Управлінням Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області позивачу нараховується та виплачується пенсія в порядку та розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року             № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Вказана обставина стверджується поясненнями позивача та не заперечується представником відповідача. 11.08.2009 року  позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії та її виплату відповідно до ст.49-54  Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Проте, відповідач відмовив позивачу у таких перерахунках та виплаті і виплачує позивачу пенсію у розмірі  меншому, ніж встановлено в ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Така бездіяльність відповідача є частково протиправною, виходячи з наступного.

Згідно ст. 50 «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:  інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.54 даного Закону В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься і в «Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року.

Згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” ст. 50 та 54 «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  були викладені в новій редакції . Згідно  рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже, з 22.05.2008 року ст.ст.50, 54  Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  діє в редакції даного закону, яка діяла до 01.01.2008 року і з 22.05.2009 року відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати позивачу державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, бездіяльність  Управлінням Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області  є частково протиправною, так як ним не нараховувалась та не виплачувалась позивачу, починаючи з 22.05.2008 року державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 2 та 3 КАС України.

Відповідно до статті 22  Конституції України  конституційні  права і  свободи  гарантуються   і  не  можуть    бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та    обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право па забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" не може застосовуватись для обчислення пенсії, що встановлюється, Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» так як згідно ч.3 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється     у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Трудовий стаж позивача становить понад 20 років, що не заперечується представником відповідача. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також дане, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України згідно якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), що підтверджується практикою застосування положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Вищим Адміністративним Судом України та Верховним Судом України ( зокрема, ухвала Вищого адміністративного суду  України від 28.04.2009 року).  

Посилання представника відповідача на те, що виплати позивачу проводились відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» суд відхиляє, оскільки дана постанова суперечить ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» якими передбачена державна пенсія в розмірі не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі50 процентів мінімальної пенсії за віком. Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що ст.50, 54 даного закону не відновлені в попередній редакції, оскільки статті 50,54 даного закону діють в редакції до 01.01.2008 року, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  №10-рп/2008 і це не потребує додаткових рішень про відновлення попередньої редакції закону, який визнаний неконституційним. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно – правові акти, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно   ст. 69  Закону   України   «Про   Конституційний   Суд   України»  рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Таким чином, після прийняття рішення Конституційним Судом України відповідач був зобов’язаний  здійснити   перерахунок   пенсії  позивача та  здійснити   виплати   у   розмірах, передбачених  ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Проте у правління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком та виплатою позивачу пенсії відповідно доданих положень закону  не здійснювало.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» суперечить  ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , тому суд вважає, що відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України необхідно застосовувати до правовідносин, що склалися між сторонами   ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, що встановлено рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  №10-рп/2008.  

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В матеріалах справи відсутні, а відповідач та його представники в порушення ч.2 ст.71 КАС України не надали суду належних та допустимих доказів того, що згідно закону управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області не зобов’язаний  виплачувати позивачу пенсію  розмірах, встановлених   ст.ст.50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд вважає, що вимога позивача про зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну допомогу в майбутньому не підлягає задоволенню, оскільки позивач в порушення  статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав доказів, що відповідач в подальшому порушуватиме його права, і лише припускає наявність таких порушення. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України адміністративне судочинство спрямоване на захист прав громадян від порушень з боку органів державної влади. Тобто, доки не будуть порушені права, то відсутні підстави для звернення до суду за захистом від таких порушень. .

Враховуючи викладене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Суд вважає, що слід визнати протиправною  бездіяльність відповідача щодо не нарахування  та невиплати позивачу пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період  з 24 вересня  2008 року по день прийняття даної постанови.

Вказані вище обставини стверджується взаємним зв'язком наявних у справі доказів, досліджених судом, у їх сукупності.

 На підставі ст.19,22,46,152 Конституції України, ст. 69  Закону   України   „Про   Конституційний   Суд   України”, ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року   №10-рп/2008,   керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 9, 14, 71, 86, 94, 100, 158, 159, 160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, -

     ПОСТАНОВИВ:

Позов   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області щодо не нарахування та невиплати позивачу ОСОБА_1  державної та додаткової пенсії    з 24.09.2008 року у розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області здійснити перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_1  пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, визначених відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",  з урахуванням виплаченої йому пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» з 24.09.2008 року по день прийняття даної постанови – 27.10.2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження  не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  постанова суду набере законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не буде  скасовано, набере законної сили після апеляційного розгляду справи.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду або апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Кельменецького районного суду. Апеляційна скарга на постанову може бути подана  до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Кельменецький районний суд.  

 Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя