УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/509/16-ц Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 27 Доповідач Гансецька І. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді: Гансецької І.А.

суддів: Микитюк О.Ю., Талько О.Б. при секретарі: Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRCWGA00004461, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 246000 грн. на термін до 02.09.2023 р.. ОСОБА_1 зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

В зв’язку з невиконанням відповідачами своїх зобов’язань перед Банком, позивач просив стягнути з обох відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01.09.2016 року становила 647960,07 грн. і складалася з 208712,27 грн. заборгованості за кредитом; 366202,90 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 73044,90 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 940449,12 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим, в обґрунтування якого зазначила, що за даним кредитним договором порука є припиненою відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України.

Просила визнати припиненою поруку укладену 02.09.2008 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ZRCWGA00004461 від 02.09.2008 року в розмірі 508460,25 грн. та судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов про припинення поруки. На підтвердження доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не враховано, що після пред’явлення вимоги Банком про повернення кредиту ОСОБА_1 жодного платежу на погашення кредиту не внесено, тому право солідарного стягнення боргу виникло у позивача на протязі шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням, тобто з 25.10.2008 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610,611 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлено, що 02.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ZRCWGA00004461, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 246000 грн. на термін до 02.09.2023 р. Останній взяв на себе зобов’язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Банк свої зобов’язання виконав, а відповідач ОСОБА_1 станом на 01.09.2016 року допустив заборгованість в розмірі 647960,07 грн., яка складається з 208712,27 грн. заборгованості за кредитом; 366202,90 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 73044,90 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом; 940449,12 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Останній платіж ОСОБА_1 вчинено 08.05.2009 року.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, в якому не зазначено строк дії договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251,252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Суд установив, що кредитор і позичальник визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитами та процентами за користування ними, кінцевий строк повернення кредиту - до 02.09.2023 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Як установлено судом і це підтверджується розрахунком позивача, останній платіж ОСОБА_1 вчинено 08.05.2009 року, тобто, банк був зобов'язаний пред'явити вимогу до поручителів протягом шести місяців від дня настання строку виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів).

Проте письмові вимоги поручителям про погашення заборгованості були направлені 02.09.2016 року, а позов пред'явлений до суду 04.10.2016 року. З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Оскільки такі вимоги були заявлені до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилась.

При цьому звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-263цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1599цс15.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову та припинення поруки ОСОБА_2 є обґрунтованими. Відтак, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення первісного та зустрічного позовів. Зокрема, визнання припиненою поруки ОСОБА_2 за договором поруки № ZRCWGA00004461/1 від 02 вересня 2008 року та стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 508460,25 грн. з ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 5084,60 грн. та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 1020,00 грн. покладаються на ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 209,218,303,304,307,309,313,314,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 17 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № ZRCWGA00004461 від 02.09.2008 року в розмірі 508460,25 грн.

В решті вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Визнати припиненою поруку ОСОБА_2 за договором поруки № ZRCWGA00004461/1 від 02 вересня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в розмірі 5084,60 грн. та витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 1020,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: