КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
28.10.09 р. № 9/147-08/5
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мельника С.М.,
суддів: Гаврилюка О.М.,
Корсакової Г.В.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
за участю представників:
від прокуратури: не з’явились,
від позивача: Іванченко О.В. –представник за довіреністю.
від відповідача: ОСОБА_3 –представник за довіреністю,
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області та апеляційне подання Прокурора Білоцерківського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. (підписане 12.08.2009 р.)
у справі № 9/147-08/5 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Прокурора Білоцерківського району, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області
до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4
про стягнення 1 636 248,60 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Білоцерківського району, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Київській області, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про стягнення 1 636 248,60 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. (підписане 12.08.2009 р.) в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція в Київській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.09.2008 р. апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в Київській області прийнята до провадження та призначена до розгляду.
17.09.2009 р. до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшло апеляційне подання Прокурора Білоцерківського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. по справі № 9/147-08/5, в якому прокурор просить скасувати повністю рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.10.2009 р. апеляційне подання Прокурора Білоцерківського району Київської області прийнято до провадження та об’єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції в Київській області.
Прокурор не з’явився в судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, які містяться в апеляційних скарзі та поданні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційних скарги та подання з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних подання та скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні подання та скарга підлягають залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2004 р. між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та СПД ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до умов якого відповідачу було надано в оренду земельну ділянку, що перебуває в державній власності і розміщена на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області загальною площею 5,1427 га для обслуговування виробничої бази на території Шкарівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1. Договір укладено терміном на 49 років, починаючи з дати його реєстрації. Державна реєстрація договору відбулася 21.07.2004 р. за № НОМЕР_1. Акт прийому-передачі земельної ділянки було складено 16.07.2004 р.
04.01.2007 р. між відповідачем та ВПП «МФ «Модерн»було укладено договір оренди виробничого приміщення, у відповідності до умов якого ВПП «МФ «Модерн»було передано в оренду строком на три роки частину нежитлової будівлі головного корпусу площею 5 435,2 кв.м. за адресою: м. Біла Церква, АДРЕСА_1, для організації виробництва товарів народного споживання з використанням частини приміщення під склад.
14.01.2008 р. Державною екологічною інспекцією було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Виробничим приватним підприємством «Меблева фабрика «Модерн», якою було встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Біла Церква було виявлено засмічення земельної ділянки відходами мебельного виробництва та відходами золошлаків, брухту чорних металів.
За наслідками вказаної перевірки було складено відповідний акт перевірки від 14.01.2008 р., винесено постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.01.2008 р. №№ 002436/2, 002120/3 відносно посадових осіб ВПП «Меблева фабрика «Модерн», а саме інженера з охорони праці і навколишнього середовища ОСОБА_5, завгоспа ОСОБА_6 З матеріалів справи не вбачається, що вказані постанови про накладення адміністративного стягнення були оскаржені в судовому порядку.
Рішенням Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області від 29.01.2008 р. № 70 було тимчасово заборонено (зупинено) з 29.01.2008 р. виробничу діяльність ВПП «Меблева фабрика «Модерн» на проммайданчиках, які розташовані по АДРЕСА_1 в м. Біла Церква.
05.02.2008 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, якою встановлено, що на земельній ділянці, яка належить ПП ОСОБА_4 на підставі договору оренди, заскладовано відходи ДСП на відкритій площадці на площі 1 645 кв.м. та в приміщенні з накриттям без твердого покриття –504 кв.м. Вказана перевірка була оформлена актом від 05.02.2008 р., з якого вбачається, що відповідач був відсутній при перевірці та не був з ним ознайомлений.
19.02.2008 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області відповідачу було направлено претензію № 06-41 про відшкодування збитків в сумі 1 636 248,60 грн., заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ресурсів на ділянці, наданій в оренду ПП ОСОБА_4
04.04.2008 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ВПП «Меблева фабрика «Модерн», з якого вбачається, що: на день перевірки території, на яких було виявлено зберігання, складування відходів виробництва, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.01.2008 р., вивільнені від відходів ВПП «Меблева фабрика «Модерн»; згідно актів приймання-передачі відходів від 29.02.2002 р. та від 31.03.2008 р. виробничим приватним підприємством «Меблева фабрика «Модерн»передано на утилізацію відходи виробництва; на день перевірки земельні ділянки не забруднені відходами виробництва.
У відповідності до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»(далі –Закону), порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
З приписів вищенаведеної правової норми вбачається, що особи, винні в порушенні саме цими особами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відшкодовують заподіяну саме ними шкоду.
Статтею 69 Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Згідно ст. 55 Закону, суб’єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людей.
Статтею 35 Закону України «Про охорону земель»передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов’язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
У відповідності до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров’я населення; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Положеннями ст. 46 Закону України «Про охорону земель»встановлено, що підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов’язана з накопиченням відходів, зобов’язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об’єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Стаття 56 Закону України «Про охорону земель»передбачено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 43 Закону України «Про відходи»передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно п. 2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997 р. № 171 (далі –Методика), засмічення земель –це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища (п. 3.2. Методики).
Факти засмічення земель, відповідно до п. 3.3. Методики, встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель.
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами. Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов’язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Матеріалами проведеної 14.01.2008 р. Державною екологічною інспекцією в Київській області перевірки та постановами про накладення адміністративних стягнень відносно посадових осіб ВПП «Меблева фабрика «Модерн»не підтверджується, що саме відповідач здійснив порушення природоохоронного законодавства, яке полягає у засміченні земельної ділянки промисловими, побутовими та іншими відходами.
До акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 05.02.2008 р. судова колегія ставиться критично, оскільки перевірка була проведена за відсутності СПД ОСОБА_4, та відповідач не ознайомився з цим актом. Окрім цього, вказаним актом не підтверджено, що саме відповідач здійснив засмічення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Біла Церква, та акт перевірки засвідчує тільки факт засмічення землі.
Таким чином, прокурором та позивачем не доведено належними та допустимим доказами наявність в діях ФОП ОСОБА_4 неправомірності поведінки та вини, як необхідних умов для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності.
Відсутність хоча б одного з елементів правопорушення виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
За таких обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається, а тому апеляційні подання та скарга підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Прокурора Білоцерківського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. у справі № 9/147-08/5 –залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Київській області на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. у справі № 9/147-08/5 – залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Київської області від 09.06.2009 р. у справі № 9/147-08/5 –залишити без змін.
4. Матеріали справи № 9/147-08/5 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: С.М. Мельник
Судді: О.М. Гаврилюк
Г.В. Корсакова
Дата відправки 29.10.09