КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

П О С Т А Н О В А

19.10.09  р.                                                                                          № 5/92         

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В.  (доповідач по справі),

суддів:

Мазур Л. М.

Чорногуза М. Г.

при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,

за участю:

від позивача: не з’явились,

від відповідача: Чирах В.В., дов. №543 від 15.10.2009 року,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року,

у справі №5/92 (суддя Гетя Н.Г.),

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, АДРЕСА_1,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат», с. Ланна Карлівського району Полтавської області,

про стягнення 172 147,80 грн. -

встановив:

13.05.2009 року суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»(відповідач) про стягнення 172 147,80 грн. (а.с. 2-3).

23.06.2009 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про збільшення позовних вимог (а.с. 34), в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у загальній сумі 175 449,77 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92 позовні вимоги суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»про стягнення 172 147,80 грн. задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 борг в сумі 120 650,00 грн., 19 472,25 грн. інфляційних втрат, 19 472,25 грн. пені та 3% річних в сумі 3 334,63 грн., 1 701,34 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 49).

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений останнім товар згідно укладеного між сторонами спору договору на підставі накладних №34 від 06.05.2008 року, №37 від 13.05.2008 року та №38 від 19.05.2008 року, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 530, 610 Цивільного кодексу України, задовольнив позов.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 11.08.2009 року у справі №5/92 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 5 483,75 грн. пені, 563,95 грн. інфляційних, 426,41 грн. 3% річних, 32,69 грн. витрат по сплаті держмита.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення суми основного боргу в сумі 120 650,00 грн. та штрафних санкцій повністю з мотиву недоведеності позивачем заявлених вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення було прийнято за відсутності представників відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання. Також, відповідач стверджує, що позивачем не доведено поставку товару по накладній №34 від 06.05.2008 року, оскільки така поставка не підтверджена довіреністю відповідача. Крім цього, відповідач просить апеляційний господарський суд не задовольняти позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних у зв’язку з тим, що позивач не зазнав якихось негативних наслідків та збитків з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому вважає посилання скаржника на порушення норм процесуального права необґрунтованими. Також, на переконання позивача, факт отримання відповідачем товару по накладній №34 від 06.05.2008 року підтверджується підписом та штампом відповідача на вказаній накладній.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.09.2009 року у справі №5/92 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат» на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представники позивача в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 06.10.2009 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №5/92 у його відсутності, яке розглянуте судом апеляційної інстанції та долучене до матеріалів справи.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

27.02.2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №1/т (а.с. 10), згідно умов якого позивач зобов’язувався продати, а відповідач прийняти та оплатити сироватку суху молочну згідно накладних та доповнень до даного договору (п. 1.1. договору).

Ціни на кожну окрему партію товару попередньо узгоджуються сторонами та вказуються в накладних та доповненнях до даного договору (п. 2.1. договору).

Згідно накладних №34 від 06.05.2008 року, №37 від 13.05.2008 року та №38 від 19.05.2008 року (а.с. 11, 12 та 13 відповідно) позивачем було передано відповідачеві товару на загальну суму 274 650,00 грн. На отримання товару по накладним №37 від 13.05.2008 року та №38 від 19.05.2008 року відповідачем було видано довіреності серії НБЙ №379429 та серії НБЙ №379437 (а.с. 12 та 13 відповідно).

Згідно п. 5.1. та п. 5.2. договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача. Оплата проводиться в гривнях України по цінах і в порядку, зазначеному в розділі 2 договору. Термін, в який відповідач зобов’язаний розрахуватись за окремо поставлену партію харчової сировини становить –на протязі 10 банківських днів.

Відповідач розраховувався з позивачем за отриманий товар з 14.05.2008 року по 13.03.2009 року на загальну суму 154 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 14-23).

Позивач 22.09.2008 року звертався до відповідача з претензією №14 (а.с. 8), в якій викладено вимоги про сплату заборгованості з урахуванням інфляції, пеню та 3% річних. Факт отримання вказаної претензії відповідачем 26.09.2008 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на ім’я відповідача (а.с. 9).

Пунктом 6.2. договору сторонами визначено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що дії в період несвоєчасної оплати, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунків за отриманий ним товар.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору №1/т від 27.02.2008 року, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними №34 від 06.05.2008 року, №37 від 13.05.2008 року та №38 від 19.05.2008 року, підтверджується, що позивачем було передано відповідачеві товару на загальну суму 274 650,00 грн.

Відповідач розраховувався з позивачем за отриманий товар з 14.05.2008 року по 13.03.2009 року на загальну суму 154 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

Отже, матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 120 650,00 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено поставку товару по накладній №34 від 06.05.2008 року, оскільки така поставка не підтверджена довіреністю відповідача, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки накладна №34 від 06.05.2008 року містить підпис представника відповідача та відтиск штампу «Матеріальний склад. Товарно-матеріальні цінності прийнято», що свідчить про отримання відповідачем товару згідно вказаної накладної.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 120 650,00 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом вірно встановлено факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару згідно п. 5.2. укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, укладаючи договір, в п. 6.2. договору домовились про спосіб забезпечення виконання зобов’язання, а саме: за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що дії в період несвоєчасної оплати, за кожен день прострочки від суми несвоєчасно оплаченого товару.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 24 956,00 грн. пені за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання з 28.05.2008 року по 06.06.2008 року включно.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування позивачем на суму основної заборгованості відповідача 3% річних та інфляційних відповідає вимогам чинного законодавства України, і, відповідно, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 761,04 грн. 3% річних та 20 036,20 грн. інфляційних є законним та обґрунтованим.

Таким чином колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення було прийнято за відсутності представників відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез’явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 ГПК України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

Отже, з 14.05.2009 року (дата порушення провадження у справі) по 21.07.2009 року (дата прийняття рішення у справі) відповідач мав достатньо часу для забезпечення участі свого представника у судових засіданнях.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що розгляд даної справи відкладався двічі –18.06.2009 року та 07.07.2009 року, тобто відповідачу забезпечено місцевим господарським судом можливість участі своїх представників у судових засіданнях, наданні доказів та заперечень.

Таким чином, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні своїх представників, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність порушень місцевим господарським судом ГПК України при винесенні оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, п. 1) ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ланнівський молочний комбінат»на рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 21.07.2009 року у справі №5/92 залишити без змін.

3.          Справу №5/92 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

Мазур Л. М.

Чорногуз М. Г.

Дата відправки  28.10.09