Справа №2-6344/2009р.

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

     07 жовтня 2009 року

     Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

     головуючого суді      ОСОБА_1

     при секретарі           Стариш О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з приміщення,

ВСТАНОВИВ:  

     20 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, яку уточнив, та в якій просить суд виселити без надання іншого приміщення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності.

     Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

     Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, та пояснив, що насправді між сторонами було досягнуто угоди, щодо надання з боку ОСОБА_2 відповідачам позики на суму 50 000 доларів США, а спірна квартира була заставою за даним договором.

     Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативну базу, яка регулює галузь спірних правовідносин, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.

     Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2008 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 під №5054. Право власності ОСОБА_2 зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН» 21 травня 2009 року під №332 в книзі: 719пр-8.

     У даній квартирі на теперішній час продовжують проживати попередні її власники ОСОБА_3 та ОСОБА_4

     Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку) квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

     ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами сім'ї ОСОБА_2, але не звільняють спірну квартиру, внаслідок чого створюють перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні належним йому майном.

     Що стосується посилань представника відповідача, що насправді між сторонами було укладено договір позики, в якому квартира була предметом застави, то дані пояснення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, до того ж в матеріалах справи знаходиться копія договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4

     Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

     Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 законні обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

     Керуючись ст. 150 ЖК України, ст. 391 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:  

     Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

     Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

     Суддя: