ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    У Х В А Л А

                                                                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2009 року                                                                     № 22а-18091/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді                     Ніколіна В.В.,

суддів:                     Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання            Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни», -

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати державної соціальної допомоги та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за 2007 рік.  

Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2008 року вказаний позов задоволено, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі та стягнуто з Управління Пенсійного фонду України                    м. Тернополі на користь ОСОБА_1 недоплачену як дитині війни надбавку до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачки відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року №1-29/2007 визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007р.”, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, невиплата Управлінням Пенсійного фонду в м. Тернополі 30% доплати до пенсії позивачці з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є незаконною.      

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Безспірно встановлено, що позивачка є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання 30% підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в             м. Тернополі пенсії за віком.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України “Про Державний бюджет на 2007р.”, якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був лише визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачці сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивачки в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі 30% недоплати до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, але уточнивши резолютивну частину постанови, виклавши її в такій редакції: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.  

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

                                    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.10.2008 року у справі № 5646/08 – без змін,  уточнивши резолютивну частину постанови, виклавши її в такій редакції: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

                   Головуючий                                                   В.В.Ніколін

                   Судді                                                               Т.В.Онишкевич

                                                                                            А.М.Ліщинський