АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    18 червня 2009 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

    Головуючого –  Фащевської Н.Є.

    Суддів –  Ходоровського М.В. Шевчук Г.М.

    при секретарі – Шкільняк Б.М.

    з участю сторін

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Кременецького районного суду від 20 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 . до ОСОБА_2  про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

    В листопаді 2008 року ОСОБА_1 . звернулась в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, між нею та відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1  року зареєстровано шлюб. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження. Оскільки між ними склалися неприязні відносини, вона з вересня 2008 року переїхала на постійне місце проживання до своєї матері в АДРЕСА_1 . Вказала, що за час спільного проживання ними набуте рухоме та нерухоме майно та просила стягнути ? частину його вартості, що складає 81311,5 грн.

    Рішенням Кременецького районного суду від 20 березня 2009 року позов  задоволено частково.

    Стягнуто з ОСОБА_2 . в користь ОСОБА_1 . 1266 грн. – 1/2 вартості цегли, як спільного майна подружжя та 81 грн. понесених судових витрат.

    В іншій частині позову відмовлено.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 . просить вказане рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначила, що суд безпідставно відмовив їй у стягненні компенсації за ? частину нерухомого майна.

    Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

    Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідач не надав згоди на присудження позивачці грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно, а також що позивачем не представлено і судом не здобуто доказів вартості спільно нажитого рухомого майна, окрім вартості цегли, ? якої слід стягнути в користь позивачки.

    Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

    Як встановлено судом, ОСОБА_2 . та ОСОБА_1 . з ІНФОРМАЦІЯ_1  року по даний час перебувають у шлюбі. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження. З вересня 2008 року позивачка переїхала на постійне місце проживання до своєї матері в АДРЕСА_1 , оскільки у неї з чоловіком склалися неприязні відносини.

    Під час шлюбу сторонами набуто рухоме майно, а саме телевізор LG, 6 тис. штук цегли, корову, телицю, меблеву стінку “Вікторія”, кухонну стінку, холодильник “Дніпро”, ванну, швейну машинку, газову плиту. Окрім цього в шлюбі ними було збудовано літню кухню та хлів по АДРЕСА_2 .

    Частково задовольняючи позовні вимоги суд правильно виходив з того, що позивачкою не доведено вартість та наявність у відповідача, крім цегли, рухомого майна, а тому обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . лише в частині стягнення з ОСОБА_2 . в її користь компенсації ? вартості цегли, оскільки лише вартість цегли придбаної сторонами під час перебування у шлюбі  стверджується матеріалами справи.

    Надана позивачкою інформація щодо вартості іншого заявленого в позові рухомого майна нічим не підтверджена і відповідно не може братись до уваги при визначенні розміру компенсації.

    Що стосується відмови суду у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . щодо грошової компенсації замість її частки у спільному нерухомому майні з підстави ненадання згоди відповідачем на таку компенсацію, то колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитись неможливо, а тому рішення в цій частині слід скасувати.

    Відповідно до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

    Як видно з матеріалів справи, пояснень самої ОСОБА_1 ., згоду на грошову компенсацію  замість її частки у праві спільної сумісної власності, що передбачена ч.4 ст. 71 СК України, позивачка надала ще при зверненні в суд з позовом.

    Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Кременецького районного суду від 20 березня 2009 року в частині відмови ОСОБА_1 . у стягненні з відповідача компенсації ? вартості нерухомого майна нажитого ними під час шлюбу замість її частки у праві спільної сумісної власності слід скасувати, винести в цій частині нове рішення, яким дані позовні вимоги ОСОБА_1 . задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 . в користь ОСОБА_1 . 49553 грн. компенсації ? вартості літньої кухні та хліва по АДРЕСА_2 , залишивши вказане майно ОСОБА_2 . у власності.

    В решті рішення суду слід залишити без змін.

    Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314  ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 . задовольнити частково.

    Р ішення Кременецького районного суду від 20 березня 2009 року в частині відмови ОСОБА_1 . в компенсації ? вартості літньої кухні та хліва по АДРЕСА_2  – скасувати.

    Ухвалити в цій частині нове рішення.

    Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1  49553 грн. компенсації ? вартості літньої кухні та хліва по АДРЕСА_2 , залишивши ОСОБА_2  у власності літню кухню та хлів.

    Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1  495,53 грн судового збору.

    В решті рішення Кременецького районного суду від 20 березня 2009 року залишити без змін.

      Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді