Справа № 22-1650 2006 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 40 Чезганової А.М.
Доповідач Пащенко Л.В.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області від 05.06.2006 року.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Нагорняка В.А.
Суддів: Пащенко Л.В.. Мартьянової Л.І. При секретарі Пшеничній Л.В.
За участю -_________________________________________
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Київський інститут бізнесу та технологій" в особі Вінницької філії ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" про виправлення запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, проведення розрахунків і оплату праці за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. -
Встановила:
В лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" в особі Вінницької філії ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" про виправлення запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, проведення розрахунків і оплату праці за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В заяві зазначав, що з 01.09.2004 року він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 кафедри "ІНФОРМАЦІЯ_2" Вінницької філії ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" по контракту №НОМЕР_1, укладеного між ним та регіональним представником КІБІТ по Вінницькій області, а також одночасно працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно наказу № НОМЕР_2.
З 05.11.2004 року він за власним бажанням відмовився працювати на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2" з причин, пов'язаних з бездіяльністю адміністрації, систематичною невиплатою заробітної плати, але продовжував працювати на посаді доцента цієї кафедри відповідно до умов, передбачених контрактом.
Однак, його дії щодо реалізації свого права не задовольнили директора ВФ КІБІТ ОСОБА_2, в зв"язку з чим останній з незаконних підстав звільнив його з роботи викладача, а його замісник ОСОБА_3 зняв з розкладу всі його заняття зі студентами, а потім звільнили його, але лише з посади завідуючого кафедри.
Із своїми проханнями в усній формі він неодноразово звертався до директора Вінницької філії КІБІТ ОСОБА_2 для проведення з ним розрахунку по заборгованій заробітній платі, платі за вислугу років, невикористану відпустку, завідування кафедрою та розрахунку за час вимушеного прогулу, але його вимоги були
проігноровані.
В подальшому 02.02.2005 року ним була подана заява на ім'я нового директор ОСОБА_4 з проханням провести з ним розрахунок по заборгованості, але ніяких дії ним не було вчинено.
Внаслідок вищевикладених неправомірних дій відповідача позивач вважав, що йому завдана матеріальна шкода, яка полягає в тому, що йому відповідно до п.1.6 контракту встановлювалась заробітна плата із розрахунку: 13 грн. 50 коп. за одну академічну годину За період з 01.09.2004 року по 05.11.2004 року він відпрацював 210 годин. За кожну годину йому не доплачували 3 гривні, виходячи з наступного розрахунку 210x3, йому не виплачено заробітну плату в сумі 670 гривень. Наступна заборгованість інституту складає: 180 гривень за вислугу років, 280,75 грн. за невикористану щорічну відпустку з 01.09.2004 року по 5.11.2004 року, а також 25 гривень за роботу ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2" з 1 по 5 листопада 2004 року.
Оскільки з ним досі не проведено розрахунку по зарплаті і він не отримав трудової книжки, тому строк з 5 листопада 2004 року по даний час позивач просив вважати як вимушений прогул і компенсувати його в розмірі середньомісячного посадового окладу завідуючого кафедри. Сума компенсації за час його вимушеного прогулу складає 600 гривень. Загальна сума матеріальної шкоди складає 1755,75 грн.
Крім того, він просив стягнути з відповідача 3000 грн. моральної шкоди, оскільки з того часу коли його незаконно звільнили, він почав страждати на головні болі, у нього погіршився сон, з вини відповідача він до цих пір не працює і не може влаштуватись на іншу роботу.
В ході розгляду справи судом ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив суд зобов'язати відповідача відновити втрачений ним наказ про його прийом на роботу у Вінницьку філію КІБІТ на посаду штатного доцента з погодинною оплатою праці з 1 вересня 2004 року; визнати незаконним наказ НОМЕР_6 від 01.11.2004 року про його звільнення з посади ІНФОРМАЦІЯ_3 за власним бажанням з 05.11.2004 року; зобов'язати відповідача внести в його трудову книжку правильні записи та вказати назву кафедри "ІНФОРМАЦІЯ_2", на яку він був прийнятий завідуючим кафедрою; поновити його на роботі у Вінницькій філії КІБІТ на посаді завідуючого кафедри "ІНФОРМАЦІЯ_2"; стягнути з відповідача зарплату в сумі 1970 грн. 72 коп., кошти за невикористану відпустку у сумі 514 грн. 91 коп., середньомісячний заробіток ІНФОРМАЦІЯ_3 за час вимушеного прогулу в сумі 31042 гривні 37 копійок, моральну шкоду, заподіяну неправомірними діями відповідача, в сумі 50000 гривень та судові витрати за надання правової допомоги в сумі 1000 гривень.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Вінницьку філію ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" внести зміни в трудову книжку ОСОБА_1:
· анулювати записи №НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_3;
· доповнити запис НОМЕР_5 вказівкою, що він прийнятий на посаду ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2";
· доповнити записом під № 5 про звільнення його з роботи з посади ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2".
змінити дату наказу НОМЕР_6 про звільнення ОСОБА_1 з посади ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до чинного законодавства.
Стягнуто з Вінницької філії ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки трудової книжки та повного розрахунку за період з 05.11.2004 року по 24.03.2005 року в сумі 1948 гривень 48 копійок, компенсацію за чотири дні відпустки 218,04 грн., моральну шкоду в сумі 1000 гривень та 1000 гривень за надання йому правової допомоги, а також держмито на користь держави в сумі 59 гривню 50 копійок.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідуючим кафедрою Вінницької філії ТОВ "Київський інститут бізнесу та технологій" з 30.08.2004 року з оплатою згідно штатного розпису наказом № НОМЕР_2 (а.с. 5).
Наказом НОМЕР_6 від 01.11.2004 року позивача було звільнено з посади ІНФОРМАЦІЯ_3 з 05.11.2004 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі його заяви (а.с. 4).
З позовної заяви ОСОБА_1, поданої 25.02.2005 року, видно, що він просив поновити його на посаді доцента кафедри "ІНФОРМАЦІЯ_2", посилаючись на контракт №НОМЕР_1. Але даний контракт не є чинним, оскільки підписаний лише самим ОСОБА_1 (а.с. 6-7), а існування наказу про прийняття його на роботу на посаду штатного доцента цієї кафедри не було доведено в суді достовірними та переконливими доказами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 доповнив свої вимоги і просив поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2", посилаючись на те, що трудовий договір був припинений з ініціативи власника. Однак дані доводи спростовуються дослідженими по справі доказами, зокрема: позивач сам підтвердив в судовому засіданні, що коли він подавав заяву про звільнення (а.с. 21), він дійсно мав намір звільнитися з посади ІНФОРМАЦІЯ_3.
Врахувавши вищевказані обставини, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі як на посаді штатного доцента, так і завідуючим кафедрою "ІНФОРМАЦІЯ_2". При цьому, суд взяв до уваги, що дані позовні вимоги він пред'явив в суд з пропуском передбаченого законом строку.
При вирішенні спору суд також встановив, що в день звільнення відповідач не видав позивачу належно оформлену трудову книжку та повний розрахунок, в зв'язку з чим останній неодноразово в період з листопада 2004 по січень 2005 року звертався до керівництва Вінницької філії ТОВ "КІБІТ" та до керівництва КІБІТ в м. Києві з приводу видачі йому належно оформленої трудової книжки та розрахункових коштів. Трудову книжку та розрахункові кошти в сумі 235 грн. 09 коп. від відповідача ОСОБА_1 отримав поштою 24.03.2005 року.
Виходячи з вищеназваних обставин та беручи до уваги вимоги ст. ст. 47, 116, 117, ч.4 ст. 235 КЗпП України, суд зробив вірний висновок, що саме з вини відповідача з позивачем своєчасно не був проведений розрахунок, а тому підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 05.11.2004 року по 24.03.2005 року. Визначаючи суму стягнення в розмірі 1948 грн. 48 коп., суд правильно обраховував її з розміру прожиткового мінімуму, оскільки зарплата завкафедрою "ІНФОРМАЦІЯ_2" згідно штатного розпису складає 150 грн., що нижче прожиткового мінімуму. А доводи позивача про те, що зарплата завкафедрою складає 1500 грн., належними доказами в судовому засіданні доведено не було.
Задоволюючи частково вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку, суд взяв до уваги, що відповідач в добровільному порядку компенсував йому чотири дні невикористаної відпустки, а відповідно до Постанови КМУ від 14.04.1997 року № 346 повинен був компенсувати вісім днів невикористаної відпустки, тому обґрунтовано стягнув на користь позивача 218 грн. 04 коп. компенсації ще за 4 дні невикористаної ним відпустки.
Суд підставно задоволив вимоги ОСОБА_1 щодо внесення змін в його трудову книжку, оскільки вони відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд правильно виходив з того, що неправомірними діями відповідача така шкода була заподіяна ОСОБА_1 Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., суд врахував характер і тривалість страждань позивача, стан його здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.
Письмове доповнення ОСОБА_1 до апеляційної скарги, подане ним 17.05.2006 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки в ньому позивач фактично збільшив свої позовні вимоги, а відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 7 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення.