Справа 1 – 129/ 09
Постанова
Іменем України
25 вересня 2009 року Комсомольський міський суд
Полтавської області
в складі головуючого судді Окунь Т.В.
при секретарі Гончар С.Т.
з участю прокурора Пожарова О.О
підсудного ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
законного представника ОСОБА_3
представника служби у справах неповнолітніх ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Комсомольську кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,
за ч.1 ст. 190 КК України,
встановив:
Підсудний вчинив умисний злочин невеликої тяжкості за таких обставин:
27 жовтня 2008 року близько 10.00 год. неповнолітній ОСОБА_1, знаходячись на вул. ОСОБА_4 м.Комсомольську, в районі кафе “Сакура” зустрів свого знайомого ОСОБА_5, і маючи на меті заволодіти його телефоном шляхом зловживання його довірою, попросив у потерпілого мобільний телефон для тимчасового користування терміном на один день. Отримавши згоду ОСОБА_5, підсудний, отримавши від нього мобільний телефон марки “СОНІ ЕРІКСОН” моделі “W 5801”, направився в сторону кафе “12 стільців”, де продав згаданий телефон в магазині мобільних телефонів по вул. Леніна.
Внаслідок злочинних дій підсудного потерпілому було завдано матеріальної шкоди на суму 1265 грн.85 коп.
Оцінивши представлені по справі докази, суд вважає, що вина підсудного в інкримінованому злочині доведена наступним:
Сам ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, і підтвердив суду, що за обставин, викладених в мотивувальній частині постанови, 27 жовтня 2008 року шляхом обману, заволодів телефоном потерпілого, маючи на меті його подальший продаж з корисливих спонукань.
Обгрунтовуючи висновки про доведеність вини підсудного в скоєнні інкримінованого злочину, суд, застосовуючи положення ч. 3 ст. 299 КПК України, приймає до уваги, що фактичні обставини справи та сума заподіяних збитків ніким з учасників процесу не оспорюються.
Кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.190 КК України, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілого, суд важає вірною, а його вину доведеною повністю.
В судовому засіданні адвокат підсудного звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінальної справи відносно його підзахисного відповідно до ст.45 КК України.
Прокурор проти закриття справи з цих підстав не заперечує.
Вирішуючи питання щодо можливості задоволення заявленого підсудним клопотання, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 45 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки
За висновком ЛКК ОСОБА_1 практично здоровий, працездатний, не потребує примусового лікування від наркоманії та алкоголізму, навчається, проживає в родині із матір’ю, за місцем проживання характеризується добре, після вчинення інкримінованого злочину щиро покаявся, повністю відшкодував завдані збитки (а.с. 38), що з урахуванням всіх даних про особу підсудного дає суду підставу дійти висновку щодо можливості його звільнення від кримінальної відповідальності до ст.45 КК України.
Приймаючи до уваги, що інкримінований ОСОБА_1 злочин є злочином невеликої тяжкості, підсудний є особою, яка підпадає під дію ст.45 КК України, суд з врахуванням думки учасників судового розгляду, вважає, що підсудний може бути звільнений від кримінальної відповідальності в зв’язку із дійовим каяттям.
На підставі викладеного, керуючись ст.45 КК України, ст.ст.7-1, 282 КПК України, суд,
постановив:
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 190 КК України провадженням закрити.
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 45 КК України.
Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід скасувати.
На постанову суду протягом 7 діб з часу її проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області.
Суддя підпис ОСОБА_6
З оригіналом вірно:
Суддя Т. В.Окунь