Справа № 2-А-1786
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року. Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці КИРИЛЮК Л.К., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати таку допомогу та стягнення суми недоплаченої допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про поновлення пропущеного строку, визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, зобов'язання нарахувати таку допомогу та стягнення суми недоплаченої допомоги.
Посилалась на те, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року є дитиною війни. Згідно ст. 6 даного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
Відповідно до п.2.1 постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30 квітня 2002 року № 82 виплата щомісячної соціальної державної допомоги їй як дитині війни мала здійснюватись відповідачем управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці.
Всупереч ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, п.17 ст.77 та ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року та п.1 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 і 2007 роки. Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Однак рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення, що призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", були визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) та втратили чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач зобов'язаний був здійснювати виплату належної їй допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки.
Відповідно до положень ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Згідно ст.1 ч.20 Бюджетного Кодексу України визначено, що закон про Державний бюджет України – це закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Зупинення Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік було грубим порушенням положень Конституції України, тому вважає, що відповідач зобов'язаний був керуватись Конституцією України як законом прямої дії та здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік також.
З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, зокрема, в п.5.4 якого зазначено, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
На підставі цих рішень Конституційного Суду України нею було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належної їй, як дитині війни, соціальної державної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 – 2008 роки та забезпечити її виплату, проте відповідач відмовив їй у виплаті цієї допомоги.
Вважає, що відмова відповідача є незаконною та суперечить Конституції України, оскільки відповідно до ст.3 ч.2 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а згідно вимог ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня – 350 грн., з 01 квітня – 359 грн., з 01 жовтня – 366 грн., згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн., згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
В 2008 році згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" їй була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі в сумі 579 грн. 30 коп., тобто з 01 січня 2008 року в сумі 47 грн., з 01 квітня 2008 року в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року в сумі 49 грн. 80 коп., а повинна бути виплачена за 2006 – 2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп., таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006 -2008 роки становить 3891 грн. 90 коп.
Згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Її законні права було обмежено прийняттям неконституційних правових актів, а про факт порушення їй стало відомо лише після висвітлення даних подій в засобах масової інформації в грудні 2008 року, тому строки звернення до суду про відновлення порушених прав нею були порушені з поважних причин, в зв'язку з чим на підставі ст.102 КАС України цей строк може бути поновлений за клопотанням особи.
Просить поновити строк для звернення з даним позовом до адміністративного суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати нарахувати таку допомогу та стягнути суму недоплаченої допомоги за період з 2006 по 2008 роки в сумі
3891 грн. 90 коп.
Позивачка ОСОБА_1 надала суду окрему заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження, тому відповідно до вимог ст.122 ч.3 КАС України судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідач управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав:
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, тому вважає, що позивачка втратила право на звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині стягнення недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2006 – 2007 роки, що згідно ст. 100 КАС України є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, тому в цій частині позовних вимог просить відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Що стосується недоплаченої соціальної допомоги як дитині війни за 2008 рік, то у відповідності до п. 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року підвищення дітям війни складає 47 грн. (470-00 грн. х 10% = 47-00 грн.), з 01 квітня 2008 року складає 48 грн. 10 коп., ця сума з 01 січня 2008 року виплачується відповідачу щомісячно. В зв'язку з тим, що положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, обчислення та виплата даного підвищення до пенсії дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня в сумі 49 грн. 80 коп., а тому розрахунок позивачки вважає необґрунтованим.
Таким чином, в 2008 році управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці відповідно до норм чинного законодавства правомірно здійснювало нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці як особі, що має статус дитини війни, згідно вимог діючого законодавства і не порушило її законних прав та інтересів.
Також в період 2006-2007 років у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії підвищувалися на 30% мінімальної пенсії за віком, однак норма даної статті була недопрацьована на законодавчому рівні, а тому з часу введення її в дію не застосовувалась органами державної влади.
Ст. 110 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" № 3367-ІV встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням вимог ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення, визначені пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V. Таким чином, враховуючи дане рішення Конституційного Суду України, дітям війни необхідно підвищувати пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак даний Закон не був приведений у відповідність до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", не було врегульовано на законодавчому рівні питання обчислення розміру мінімальної пенсії за віком, яка має застосовуватися при визначенні підвищення пенсій дітям війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В зв'язку з цим у Пенсійного фонду України не було правових підстав для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, що має застосовуватись при обчисленні розміру підвищення, передбаченого дітям війни згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також слід врахувати, що Закон України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ "Про соціальний захист дітей війни" набрав чинності 01 січня 2006 року, ст. 6 була зупинена на 2006 рік і її дія відновлена з 02 квітня 2006 року у зв'язку із виключенням пункту 17 ст. 77 Закону України № 3235-ІУ згідно з Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ. На 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-ІУ згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України згідно рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 лише з 09 липня 2007 року. На звернення Пенсійного фонду України з відповідним запитом Міністерство юстиції України листом від 31 серпня 2007 року № 21-46-561 надало роз'яснення, в яких зазначило, що питання, пов'язані з підвищенням пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Тому посилання позивачки на те, що при обчисленні їй підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ст. 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" є безпідставним, оскільки ч.3 даної статті чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, а тому розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не може застосовуватися для обчислення підвищення до пенсій, що встановлюється іншими законами, в даному випадку Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
На даний час не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону
України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, не визначено на законодавчому рівні, які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір підвищення та яку застосовувати мінімальну пенсію для визначення розміру підвищення. Враховуючи те, що фінансування виплат проводиться із Державного бюджету України, тому в діях управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці не вбачається будь-яких порушень. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не було закладено видатки на здійснення цих виплат.
В зв'язку з тим, що позивачкою пропущено строк позовної давності для звернення до суду про виплату надбавки до пенсії за період 2006-2007 років, в цій частині просить відмовити в задоволенні позовних вимог за пропуском строку звернення до суду, за 2008 рік підвищення до пенсії виплачено позивачці відповідно до норм чинного законодавства, їх дії є правомірними, в цій частині просить відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Дослідивши письмові докази, вважаю, що позовні вимоги обґрунтовані частково і підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, зокрема, ст.6 передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується копією паспорту (а.с.9), до 02 вересня 1945 року їй було менше 18 років, тому відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.6), тому має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак таке право у позивачки в 2006 році не настало.
Пунктом 17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено, а Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року дію цієї статті відновлено. Але підвищення до пенсії дітям війни в 2006 році могло бути впроваджено за таких умов: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в редакції, викладеній у Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року. Однак такі умови не настали, оскільки Кабінет Міністрів України за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року будь-яких документів щодо цих виплат не приймав, тому вважаю, що вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання провести нарахування та стягнути невиплачену суму державної соціальної допомоги за 2006 рік є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Вважаю, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та стягнути невиплачену суму державної соціальної допомоги за 2007 рік задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відносно цих вимог закону встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом в вересні 2009 року з вимогою зобов'язати відповідача здійснити нарахування та стягнути належну їй як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2008 роки, просить також поновити строк звернення з даним позовом до суду, оскільки цей строк пропущено нею з поважних причин, так як про факт порушення прав їй стало відомо в грудні 2008 року лише після висвітлення у пресі інформації щодо неконституційності положень законодавства про обмеження прав дітей війни. Однак вважаю, що зазначені причини пропуску строку не є поважними, так як рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 були опубліковані в пресі значно раніше після їх прийняття і позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав раніше, зокрема, в 2007 році.
Враховуючи те, що позивачка не надала суду доказів про поважність пропуску звернення до суду з даним позовом, вважаю, що підстав для його поновлення немає. Представник відповідача в своєму запереченні наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог в цій частині за пропуском строку звернення до суду, а тому вважаю, що в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та стягнути соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2007 рік належить відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
Вважаю, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплатити їй як дитині війни соціальну державну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції, чинній на час виникнення права на отримання пенсії) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції: "Дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними. Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому з 22 травня до 31 грудня 2008 року чинною є ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в попередній редакції, в зв'язку з чим відповідач повинен був діяти відповідно до цієї норми закону, нараховувати та виплачувати позивачці соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що ним зроблено не було. Відповідач нараховував та виплачував ОСОБА_1 дане підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року в наступних розмірах: з 22 травня в сумі 48 грн. 10 коп., з 01 липня в сумі 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня в сумі 49 грн. 80 коп., що підтверджується відповіддю відповідача на звернення позивачки №1454/П-11-02 від 08 квітня 2009 року (а.с.7), тому ці його дії належить визнати неправомірними, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці, на який покладена функція з призначення, нарахування та виплати пенсії, донарахувати та виплатити позивачці ОСОБА_1 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, оскільки іншими нормами законодавства, крім цієї, не встановлено мінімальної пенсії за віком, і положення даної статті не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком до обрахування цієї доплати. Достатніх підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розмірі суддя не вбачає.
Вважаю, що вимоги позивачки ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на її користь невиплаченої допомоги в сумі 3891 грн. 90 коп. задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем у відповідності до постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30 квітня 2002 року № 82 проводиться нарахування та щомісячна виплата соціальної державної допомоги через особові рахунки пенсіонерів і коштів на інші виплати у них немає, тому стягнення з відповідача певних сум суперечить вимогам законодавства.
Таким чином, вважаю, що дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці в період з 22 травня по 31 грудня 2008 року не ґрунтуються на законі, суперечать вимогам Конституції України та порушують право позивачки ОСОБА_1 на пенсійне забезпечення, а тому необхідно відновити ці її порушені права, частково задовольнивши позовні вимоги в цій частині, а саме: належить визнати відмову щодо виплати позивачці щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків за період з 22 травня 2008 року по 31 липня 2009 року неправомірною, зобов’язати донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року державну соціальну допомогу у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року, а в задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити донарахування та виплату в цьому ж розмірі за 2006 рік і в період з 01 січня по 21 травня 2008 року та про стягнення невиплаченої суми 3891 грн. 90 коп. належить відмовити за безпідставністю, за 2007 рік за пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 95, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік", Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 6, 7, 9, 11, 71, 86, 99, 122 ч.3, 158-163, 167 КАС України, суддя,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці донарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, а апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України
СУДДЯ