№22-ц 5193\09.                                                                               Головуючий 1 інстанції –

Категорія: визнання недійсними договору дарування               Кириченко О.Д.

та купівлі-продажу                                                                         Доповідач-Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         21 жовтня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                           Головуючого-судді:       Міненкової Н. О.

                            суддів:                            Гальянової І.Г.

                                                                    Ларенка В.І.

                            при секретарі:                Григоренко К.Ю.

        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи у справі : приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Зайцева Оксана Юріївна і Мороз Галина Іванівна, Харківське міське бюро технічної інвентаризації про визнання договорів дарування і купівлі продажу об”єктів нерухомості недійсними,-

                                                      ВСТАНОВИЛА:

       У серпні 2007 року позивачі звернулись у суд з позовом, в якому з урахуванням його уточнень, на підставі ст.203, ч.1 ст. 215, ст.ст. 216, 234 ЦК України, просили визнати недійсними укладені між ними та ОСОБА_3. правочини, а саме: договір дарування однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13.06.2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Зайцевою О.Ю., договір купівлі-продажу 36\100 частин домоволодіння АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. 14 червня 2005 року та посвідчений приватним нотаріусом Мороз Г.І.. Скасувати їх державну реєстрацію , поновиши їм  на них право власності  ,  а також зобов”язати Харківське міське БТІ провести зареєструвати таке право власності.

         Свої вимоги обґрунтовували тим, що спірні правочини є фіктивними та вчинені ними внаслідок обману з боку відповідача, оскільки  вчинялись без наміру створення наслідків, які ними обумовлювалися . Вказані правочини були вчинені у зв”язку з тим, що їх колишня невістка ОСОБА_4 пред”явила позов про поновлення прав користування жилим приміщенням і вселення в АДРЕСА_3 , наймачами якої вони є та вони вважали що невістка буде претендувати на зазначене вище нерухоме майно та довіряючи відповідачеві. При укладенні зазначених правочинів вони з відповідачем домовлялись про те, що вони будуть носити фіктивний характер і відповідач за їх вимогою поверне вказану нерухомість, однак ОСОБА_3. своїх обіцянок не виконав.

         В судовому засіданні суду першої інстанції позивачі підтримали позовні вимоги з зазначених вище підстав.

          Відповідач позов не визнав, пояснивши, що спірні правочини були вчинені за ініціативою позивачів і повністю відповідали їх волі  та закону. Позивач ОСОБА_1 сама звернулась до нього з пропозицію прийняти від неї у дар спірну квартиру з умовою, що в подальшому це житло перейде їх онуку. А частину спірного домоволодіння він купив у свого зятя ОСОБА_2, якому потрібні були гроші.

          Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 серпня 2009 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2. відмовлено.

          В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення. яким повністю задовольнити їх позовні вимоги. Наводять ті ж доводи, що і в суді першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим ними доказам.

         Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відмовляючи позивачам в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони не довели як факту фіктивності зазначених правочинів, так і обману з боку відповідача при їх укладанні.

         Такий висновок суду відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

         Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачами не спростовано, що 13 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. , був укладений посвідчений нотаріально  договір дарування однокімнатної квартири  АДРЕСА_1 , а 14 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.- договір купівлі-продажу 36\100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2  та таке право власності було зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентарізації” ( а.с. 8-9-130), тобто відповідач за вказаними правочинами у встановленому законом порядку набув на них право власності. Більш того, при укладенні зазначених правочинів  (п .7 Договору дарування квартири та п.6 Договору купівлі продажу частини домоволодіння), сторони підтверджували, що вони не носять характеру фіктивного або удаваного правочину.

          Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин , який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином .

           За змістом вказаної норми права, фіктивним можна визнати правочин за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

           Статтею 230 ЦК України передбачено визнання правочину судом недійсним, якщо одна із сторін навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення . Обман має  місце, якщо одна сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню право чину, або якщо вона замовчує їх існування.

            Доказів того ,що відповідач , будучи тестем позивача ОСОБА_2 укладаючи зазначені правочини, діяв без наміру набути на них право власності , а також ввів їх в оману при їх укладенні , позивачі суду не надали.

           За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачам в задоволенні позовних вимог, а доводи, викладені ними в апеляційній скарзі були предметом розгляду в суді першої інстанції та суд дав їм належну правову оцінку.

           Враховуючи, що рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про залишення його без змін

            Керуючись ст. ст.303, 304, 308, 313, 315, 319, 218 ЦПК України  судова колегія ,-

                                                              УХВАЛИЛА :

            апеляційну скаргу   ОСОБА_1, ОСОБА_2 , відхилити.

           рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 06 серпня 2009 року, залишити без змін.

          Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення  та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :