Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1086/2009р. Головуючий у першій
інстанції Проценко О.І.
Категорія 24 Доповідач у апеляційній
інстанції Сундуков В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Володіної Л.В.,
суддів - Сундукова В.М., Зотова В.С.,
при секретарі - Петренко Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 серпня 2009р. по цивільній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги користування мобільним зв'язком, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2009р. закрите акціонерне товариство "Український мобільний зв'язок" (далі – ЗАТ "УМЗ") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги користування мобільним зв'язком в сумі 18642,16 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 23.03.2006. між сторонами були укладені договори на надання послуг мобільного зв'язку №2764835 на номер телефону НОМЕР_1, НОМЕР_2 на номер телефону НОМЕР_3 та НОМЕР_4 на номер телефону НОМЕР_5 та відповідачу було надано окремий рахунок НОМЕР_6
Позивач вказує, що в порушення умов вказаних договорів вартість наданих ЗАТ "УМЗ" послуг станом на 01.06.2008р. відповідачем не сплачена.
Відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами не погодилась та просила відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані договори вона з позивачем не укладала, послуги мобільного зв'язку від позивача не одержувала.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 серпня 2009р. в задоволенні позову ЗАТ "УМЗ" відмовлено, постановлено стягнути з ЗАТ "УМЗ" на користь ОСОБА_1. витрати понесені нею на правову допомогу в сумі 63 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду в частині визначення суми судових витрат, які підлягають стягненню з позивача на її корить змінити, та стягнути з позивача на її користь реально понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., не оспорюючи висновок суду про стягнення з позивача на її користь витрат на юридичну допомогу за участь її представника в судових засіданнях, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції неправильно застосував Постанову КМУ від 27.04.2006р. №590, та не врахував, що понесені нею витрати на правову допомогу не перевищують встановлений вказаною постановою розмір, а також те, що її представником була проведена робота по вивченню матеріалів справи, складання заперечень на позовну заяву, робота з представниками правоохоронних органів, витребування необхідних для вирішення справи документів, листування з правоохоронними органами, та загальний час роботи по справі її представника склав 320 хвилин.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до п.1.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1. - ОСОБА_2., якою видана квитанція про прийняття від відповідача за надання юридичних послуг суми у розмірі 2000 грн. (арк. справи 40), приймав участь у попередньому судовому засіданні 18.06.2009р., та в судовому засіданні 25.08.2009р., (арк. справи 30-32, 41-44).
За роботу представника відповідача ОСОБА_2. в судових засіданнях суд першої інстанції стягнув суму компенсації, мотивуючи своє рішення, привівши в рішенні відповідні розрахунки.
Як видно з апеляційної скарги, вона не містить в собі доводів, які свідчили б про те, що відповідач не згідна з висновками суду першої інстанції в цій частині чи з вказаним розрахунком суду.
За таких обставин немає підстав вважати, що рішення суду про стягнення на користь відповідача витрат на юридичну допомогу в сумі 63 грн., згідно приведеного розрахунку, - немає.
Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу не перевищують встановлений законом розмір, оскільки такі доводи суперечать п 1.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, відповідно до якого, розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Доводи апеляційної скарги про те, що представником відповідача була проведена робота по вивченню матеріалів справи, складання заперечень на позовну заяву, робота з представниками правоохоронних органів, витребування необхідних для вирішення справи документів, листування з правоохоронними органами, та загальний час роботи по справі її представника склав 320 хвилин, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки в порушення вимог ч.1 ст.60 ЦПК України, відповідач ні в суді першої інстанції, ні в засіданні судової колегії не надала належних доказів вказаних обставин.
Інших даних, які б свідчили про інший розмір часу роботи представника відповідача по справі, та про надання іншого обсягу юридичної допомоги, ОСОБА_1. не надано та такі дані в матеріалах справи відсутні.
Рішення суду першої інстанції в інший частині сторонами не оскаржується.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 25 серпня 2009р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Л.В.Володіна
Судді: В.М.Сундуков
В.С.Зотов