справа № 22ц-355/2009рік головуючий у 1 інстанції – Галіян Л.Є.
категорія – спори, що виникають із доповідач – Гірський Б.О.
земельних правовідносин (45)
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткача З.Є.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Жовняревич Т.М.
з участю апелянта ОСОБА_1 ., відповідача ОСОБА_2 ., третьої особи ОСОБА_3 .
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , відділ використання земельних ресурсів Тернопільської міської ради про повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та знесення самочинного будівництва, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2009 року відмовлено в задоволенні пред’явленого ОСОБА_1 . позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 . просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи стосовно порушення її прав, як землекористувача та неправильно оцінив докази у справі.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що скаргу ОСОБА_1 . слід відхилити.
З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2008 року ОСОБА_1 . звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що в 1960 році суміжні землекористувачі по АДРЕСА_1 в м. Тернополі провели самочинне будівництво добудови до належного їм житлового будинку та захопили частину належної їй земельної ділянки.
В зв’язку з цим просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з боку теперішнього власника даної частини будинку і прибудови – ОСОБА_2 . та зобов’язати його знести самочинне будівництво.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ., суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що має місце порушення її прав землекористувача.
З даним висновком погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він достатньо мотивований, підтверджений доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Крім цього, законодавцем в цій же статті визначено способи захисту прав на земельні ділянки, в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З матеріалів справи вбачається, що власниками успадкованого будинковолодіння по АДРЕСА_2 в м. Тернополі з січня 1999 року значаться: ОСОБА_1 ., ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 .
Будь-яких даних про правомірний розмір земельної ділянки, яка закріплена за даним будинковолодінням та будь-яких даних про те, що право користування земельною ділянкою є зареєстрованим і відповідно позивачка ОСОБА_1 . має право на його захист, в матеріалах справи не має.
Разом з тим, з тих же матеріалів справи вбачається, що власниками будинку з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 в м. Тернополі, під будівництво якого в жовтні 1953 року була закріплена земельна ділянка площею 600 кв.м., значились: ОСОБА_6 ., який мав 7/25 його частин та ОСОБА_7 ., яка мала 18/25 його частин.
Рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 14.03.2001 року їм була передана у приватну власність земельна ділянка площею 670 кв.м.
В квітні 2004 року ОСОБА_6 . подарував належну йому частину будинку з узаконеною прибудовою в межах закріпленої за будинком земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 .
При вказаних обставинах, судом першої інстанції дана вірна правова оцінка представленим сторонами доказам.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
У Х В А Л И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 . відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12.01.2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: