АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2006 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької
області у складі:
Головуючого: Нагорняка В.А., Суддів: Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І. При секретарі: Пшеничній Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну
справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у
Шаргородському районі
на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про визнання незаконними та скасування розпорядження начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про припинення виплати пенсії, стягнення не виплаченої пенсії і завданої моральної шкоди, -
заслухавши доповідача, колегія суддів
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом. В заяві зазначила, що 15.01.2006 року начальник управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі видала розпорядження про припинення виплати її пенсії з 01.12.2005 року, що на її думку є незаконним, оскільки суперечить діючому пенсійному законодавству. Порушення права на отримання пенсії позбавило її єдиного джерела існування, завдало їй моральної шкоди, що і змусило звернутись до суду. В судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, не наполягавши на їх задоволенні.
Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Справа № 22ас-531 2006 р. Категорія: 31 Доповідач - Нагорняк В.А. постанова ухвалена під
головуванням Дубчака А.Г.
Розпорядження начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області від 15.01.2006 року визнано нечинним та зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі продовжувати виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, повернути їй судові витрати. В решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить вказану постанову скасувати та закрити провадження в справі. Вважає, що судом необ'єктивно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду без зміни зі слідуючих підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 вийшла на пенсію після виповнення їй 45-ти років та стажу роботи на посаді працівника середнього медичного персоналу на протязі 25 років відповідно до п. "е" ст.55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Згідно розпорядження начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі від 15.01.2006 року позивачці припинено виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2005 року.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до п. "е" ст, 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають, в тому числі працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до примітки № 3 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років, відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Згідно протоколу № НОМЕР_1 від 04.11.1997 року позивачці було зараховано до стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, період роботи в органах здоров'я з 01.04.1972 року по 15.06.1973 року та період роботи з 01.07.1973 року по 12.08.1997 року, що склало спеціальний стаж в 25 років 3 місяці 27 днів і призначено по життєво пенсію за вислугою років згідно з ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 27.10.97 року.
Таким чином, дане розпорядження являється незаконним, оскільки суперечить діючому пенсійному законодавству та зібраним по справі доказам.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.
Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі відхилити.
Постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 27.04.2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі одного місяця з дня його проголошення до Вищого адміністративного суду України.