Центральний районний суд м. Миколаєва

м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12, 54020, (0512) 58-39-01

Справа № 2-12-1443/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 р. Центральний районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Гречаної С.І. при секретарі Яковенко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа управління держкомзему у місті Миколаєві про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним державного акту -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний позивачу - житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться в м. Миколаєві по пров. Фінському, 26-А.

В обґрунтування позову позивачка пояснила, що 21 травня 2008 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Однак, договір купівлі-продажу було укладено лише відносно житлового будинку, із зазначенням в договорі, що житловий будинок розташований на земельній ділянці розмір якої складає 0,0276 гектарів. Земельна ділянка, була передана у приватну власність продавцю, на підставі державного акту про право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Миколаївської міської ради № 31/49 від 19.12.2008 року. Однак відповідач в добровільному порядку переоформити право власності на земельну ділянку відмовляється.

Позивач у судовому засіданні уточнила вимоги позову, просила суд також визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 червня 2009 року, виданий на ім'я ОСОБА_2.

Відповідач вимоги позову визнав повністю.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення позивача та відповідача, вивчивши матеріали та обставини справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та законні.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує, права, свободи чи інтереси інших осіб.

Приймаючи визнання позову, та ухвалюючи рішення, суд виходив з наступного.

21 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір з приводу купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: м. Миколаїв, пров. Фінський, 26-А.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2009 року вказаний договір купівлі-продажу визнаний дійсним та за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок № 26 -А по пров. Фінському в м. Миколаєві.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЦК України положення Цивільного кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сфері використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором.

Згідно п.3 наданого суду договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами від 21 травня 2008 року, житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що був відчужений, розташований на земельній ділянці площею 0,0276 га, в м. Миколаєві, пров. Фінський, 26-А.

Відповідно до державного акту на право власності на землю виданого на ім’я ОСОБА_2 який є стороною по договору купівлі-продажу, спірна земельна ділянка, передана йому у приватну власність площею 0,0276 га в межах згідно з планом, призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських господарських будівель і споруд.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Оскільки захист прав громадян на земельну ділянку в порядку ст.152 Земельного кодексу України здійснюється шляхом визнання прав, та/або визнання окремих рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування недійсними, суд вважає, що викладені позивачем обставини, є законними підставами для визнання за ним права власності на земельну ділянку, шляхом скасування державного акту на паво приватної власності на землю, виданого на попереднього її власника, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.3, 4, 8,11, 60, 88, 130, 174, 209, 213-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0276 га, що розташована в м. Миколаєві, пров. Фінський, 26-А, без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю від 09.06.2009 року серія ЯЗ № 254958 виданого на ім’я ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 року №31/49 на земельну ділянку розташовану по пров. Фінському, 26-А в м. Миколаєві.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ С.І. ГРЕЧАНА