АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 28 " травня 2009 року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Фащевської Н.Є.

Суддів Кузьми Р.М., Дикун С.І.

при секретарі Стопник О.С.

з участю: позивача ОСОБА_1 ., його представника ОСОБА_2 ., представника третьої особи ОСОБА_3 .

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4  на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_4 , третьої особи Тернопільського “Облагробуду” про стягнення вартості будівельних робіт та будівельних матеріалів,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 . звернувся з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що при оформленні договору купівлі-продажу деревообробної майстерні у лютому 2002 року між ним та ОСОБА_4 . досягнуто домовленості про те, що частина будівлі (столярний цех) площею 250 кв.м. буде належати йому, у зв'язку з чим він заплатив ОСОБА_4 . 1000 дол. США за частину об'єкта та вклав власні кошти на придбання будівельних матеріалів та проведення ремонтних робіт вказаного приміщення, яке на час придбання було у зруйнованому пожежою стані. Протягом 2002-2005 років позивач користувався вказаним об'єктом та підвальними приміщеннями, де його зять організував виробництво бруківки. Однак з осені 2005 року між ОСОБА_1 . та ОСОБА_4 . склалися неприязні відносини, останній відмовився переоформити право власності на вказану частину приміщень на нього, відключив електроенергію, позбавив доступу до приміщення.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 січня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_4 . в користь ОСОБА_1 . 336970 грн. як вартість будівельних матеріалів та 541976 грн. вартості будівельних робіт, затрачених на ремонт деревообробного (столярного) цеху, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що становить 878946 грн., 51 грн. сплаченого судового збору, 2900 грн. судових витрат за проведення судових будівельних експертиз, а також в користь держави 1649 грн. судового збору.

ОСОБА_4 . звернувся з апеляційною скаргою на дане рішення, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність рішення фактичним обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання апелянт ОСОБА_4 . та його представник ОСОБА_5 . не з`явилися хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. В поданій заяві апелянт просить справу слуханням відкласти в зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Згідно ст. 305 ЦПК України а пеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

      Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

    Колегія суддів вважає, що перебування апелянта на стаціонарному лікуванні в поліклінічному відділі (денний стаціонар) не є поважною причиною  неявки в судове засідання, а направлене на затягування розгляду справи та ухилення апелянта від явки в судове засідання, оскільки починаючи з 16 квітня 2009 року судові засідання неодноразово відкладалися в зв`язку з перебуванням апелянта на лікуванні. Його стан здоров`я не перешкоджає бути присутнім в судовому засіданні самому та його представнику.

    Позивач ОСОБА_1 .та його його представник ОСОБА_2 .  заперечили відносно задоволення скарги, вважають, що рішення   суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і тому підстав для його скасування немає.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 . 20 лютого 2002 року за реєстром №735 ОСОБА_4 . видано реєстраційне посвідчення від 1 березня 2002 року, згідно якого він є власником цегельної прибудови до цеху площею 150,9 кв.м. та деревообробної майстерні площею 1459,3 кв.м. з комунікаціями та інвентарем, які конструктивно з'єднані з орендованим приміщенням, згідно акту передачі-прийняття та даних інвентарної справи.

З довідки-характеристики від 2 серпня 2005 року, виданої ОСОБА_4 . вбачається, що приміщення по АДРЕСА_1  складається із цегельної прибудови до цеху площею 150,9 кв.м., частини деревообробної майстерні площею 1209 кв.м., частини деревообробної майстерні площею 250 кв.м.

Згідно експертної оцінки деревообробної майстерні та цегельної прибудови ТОВ БФ “Тернобуд” по АДРЕСА_1 , проведеної експертом ТзОВ “Орієнтир-реформа” ОСОБА_7 , вартість цегельної прибудови та деревообробної майстерні складає 37260 грн., в т.ч. цегельної прибудови 14040 грн. та деревообробної майстерні 23200 грн. Як зазначено у висновку, деревообробна майстерня під літерою “Ж” займає площу 250 кв.м. і перебуває у незадовільному стані і для нормального функціонального використання приміщень необхідно виконати ремонт покрівлі, влаштування електроосвітлення, ремонт перекриття і даху, що підтверджується і фотографічними зображеннями.

Відповідно до договору оренди нежитлових приміщень (будівель) приватної власності від 8 червня 2004 року орендодавець ОСОБА_4 . передав в оренду підприємцю ОСОБА_8 . нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1  площею 313,7 кв.м. із розміром орендної плати 1 грн. за 1 кв.м. Згідно умов договору орендар вправі вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно домовленості ОСОБА_1 . з ОСОБА_4 . після придбання будівлі деревообробної майстерні площею 250 кв.м. по АДРЕСА_1  позивач провів відновлювальні будівельні роботи за власні кошти, придбавши для цього будівельні матеріали, перелік яких зазначено у клопотанні від 26 червня 2007 року та надавши копії накладних за №007 від 13 грудня 2002 року, №009 від 15 липня 2004 року про придбання металевих конструкцій та металевих рам, решіток тощо та договори купівлі-продажу від 30 вересня 2002 року металобрухту в кількості 27675 тон по 220 грн. за тону та шести стінових панелей по 100 грн.; договору на виконання робіт від 1 жовтня 2002 року між ПП ОСОБА_9 . (виконавець) та ОСОБА_1 .(замовник), згідно умов якого виконавець бере на себе виготовлення та встановлення виробів з металопрокату згідно специфікації, демонтаж металоконструкції, вартість послуг 4750 грн.

У додатках до клопотання від 26 червня 2006 року про призначення експертизи, ОСОБА_1 . вказав перелік матеріалів та конструкцій, які затрачені на будівництво цеху та визначено перелік будівельних робіт, які необхідно було виконати у деревообробному цеху станом на 5 березня 2002 рік.

Вартість всіх будівельних матеріалів згідно висновків будівельно-технічних експертиз №2309 від 15 травня 2008 року, №75 від 28 травня 2008 року, №1188 від 29 липня 2008 року у ринкових цінах на даний час становить 336970 грн., а вартість будівельних робіт, виконаних при реконструкції деревообробної майстерні (столярного цеху) 541976 грн. без ПДВ.

Вартість будівельно-монтажних робіт, виконаних на будівництві деревообробного (столярного) цеху в АДРЕСА_1  визначено, базуючись на даних, представлених в матеріалах справи, результатах проведеного обстеження та відповідно до вимог нормативних документів, що регламентують порядок і технологію проведення будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 року), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.4 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року “Про практику застосування судами законодавства, що регулює права приватної власності громадян на жилий будинок” із змінами та доповненнями, інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлі) будинку, якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали безоплатно.

За захистом порушеного права ОСОБА_1 . звернувся у вересні 2005 року. Згідно ст.71 ЦК УРСР 1963 року, ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Право позивача на спірне приміщення порушено у серпні 2005 року, коли ОСОБА_4 . відмовився продати приміщення деревообробного цеху по АДРЕСА_1  і виставив вимоги про звільнення, вчинивши перешкоди в користуванні ним.

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” у тих випадках, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної діяльності, оформлені на одного з них і всі вони користувалися цим майном, строк позовної давності для вимог про право на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі обчислюється відповідно до ст. 76 ЦК УРСР, з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно оспорюється, а не з часу офомлення угоди на придбання майна.

Буречи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції прийшов  до вірного висновку про існування між позивачем та ОСОБА_4 . домовленості про створення спільного майна, зважаючи що сторони між собою перебувають у родинних відносинах, хоча право власності на будівлю деревообробного цеху площею 250 кв.м. згідно договору купівлі-продажу оформлено на ОСОБА_4 . і між стронами не оформлено у встановленому законом порядку угоди про створення спільного майна.

Таким чином правомірним є рішення суду про стягнення в користь позивача сум, підтверджених документами та висновками будівельних експертиз  вартості будівельних робіт та вартості будівельних матеріалів, що становить відповідно 336970 грн. і 541976 грн.

 За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції дотримані, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий — підпис

Судді — два підписи

З оригіналом вірно.

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області                            Р.М. Кузьма