ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-4/122
за позовом ОСОБА_1 (99006, АДРЕСА_1)
до ОСОБА_2 (99006, АДРЕСА_9)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Закритого акціонерного товариства “Універсам “ Бриз” (99006, м.Севастополь, вул. Косарєва, 1)
2. ОСОБА_3 (99011, АДРЕСА_2)
3. ОСОБА_4 (99006, АДРЕСА_3)
4. ОСОБА_5 (99057, АДРЕСА_4)
5. ОСОБА_6 (99006, АДРЕСА_5)
про вирішення корпоративного спору шляхом зміни правовідношення за удаваними правочинами
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
позивача : ОСОБА_7 довіреність № 419044від 26.11.2008;
відповідач: ОСОБА_8 довіреність ВМА № 581153 від 09.07.2009;
третьої особи (ЗАТ “Універсам “ Бриз”): Осетров С.В. довіреність б/н від 15.06.2009;
третьої особи (ОСОБА_3): не з`явився;
третьої особи (ОСОБА_4): ОСОБА_4 паспорт НОМЕР_1 від 24.12.2004;
третьої особи (ОСОБА_5: ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_2 від 08.05.1998;
третьої особи (ОСОБА_6.): не з`явилась;
СУТЬ СПОРУ:
ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м.Севатополя з позовом до ОСОБА_2 про вирішення корпоративного спору шляхом зміни правовідношення за удаваними правочинами з купівлі-продажу на дарування акцій ЗАТ “Універсам “Бриз”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.04.2008 між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, на підставі якого ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_9 прийняла 200 акцій ЗАТ “Універсам “Бриз” за ціною 10,00 грн. за одну акцію. Позивач зазначає, що хоча сторони і оформили правовідносини як купівлю-продаж, фактично між ними було укладено договір дарування акцій ЗАТ “Універсам “Бриз”.
Ухвалою суду від 04.08.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/122.
У судовому засіданні 27.08.2009 відповідач - ОСОБА_9 надала суду пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 визнала (а.с.8).
Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З метою дослідження обставин справи на предмет можливого порушення прав інших осіб, зокрема прав інших акціонерів ЗАТ “Універсам “Бриз”, ухвалою суду від 27.08.2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено ЗАТ “Універсам “Бриз”.
29.09.2009 сторонами у справі було заявлено про затвердження мирової угоди та надано суду на затвердження текст мирової угоди, в якій зазначалось що правочин, укладений 22.04.2008 у формі письмового договору купівлі-продажу акцій, є удаваним правочином, укладеним для приховування дарування акцій, яке насправді вчинила позивачка на користь відповідача.
Судом було встановлено, що в провадженні господарського суду м.Севастополя знаходяться справи з № 5020-4/119 по № 5020-4/132 за позовами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до ОСОБА_2 про вирішення корпоративного спору шляхом зміни правовідносин.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі у якості третіх осіб тих фізичних осіб, які являлись акціонерами ЗАТ “Універсам “Бриз” станом на момент укладення договорів купівлі-продажу акцій, правовідносини по яких просять змінити наведені вище особи.
Виходячи із змісту наявного в матеріалах справи Реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Універсам “Бриз”, до участі у справі у якості третіх осіб було залучено наступних акціонерів ЗАТ “Універсам “Бриз”: ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6
Залучені ухвалою суду від 06.10.209 у якості третіх осіб –ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні 22.10.2009 надали суду пояснення, що можлива зміна правовідносин з купівлі-продажу акцій ЗАТ “Універсам “Бриз” на дарування їх прав не порушує.
Також залучені ухвалою суду від 06.10.209 у якості третіх осіб –ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у судове засідання 22.10.2009 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись.
Оскільки за відсутності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність порушення прав вказаних осіб як акціонерів ЗАТ “Універсам “Бриз”, підстави для затвердження укладеної сторонами у справі мирової угоди, або задоволення позовних вимог у зв’язку з визнанням позову відсутні.
На підставі викладеного суд вважає за необхідне розглянути заявлені позовні вимоги по суті та винести відповідний судовий акт за наслідками розгляду.
Представникам сторін, третіх осіб у судовому засіданні були роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
22.04.2008 року між акціонерами закритого акціонерного товариства “Універсам “Бриз” ОСОБА_1 –Продавець, та ОСОБА_9 –Покупець, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до пункту 1 якого Продавець передає у власність покупця, а Покупець приймає цінні папери - прості іменні акції ЗАТ “Універсам “Бриз” в кількості 200 штук номінальною вартістю 10,00 грн. кожна на загальну суму 2000,00 грн. (а.с.11).
Пунктом 2 договору від 22.04.2008 встановлено, що сума угоди по продажу акцій, вказаних в пункті 1 договору, складає 5,00 грн.
Із змісту Реєстрів власників іменних цінних паперів ЗАТ “Універсам “Бриз” станом на 21.04.2008 та станом на 25.07.2008 вбачається, що договір купівлі-продажу фактично виконано, на особовому рахунку ОСОБА_1 рахується одна акція ЗАТ “Універсам “Бриз” (а.с.12-22).
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про вирішення корпоративного спору шляхом зміни правовідношення за удаваними правочинами з купівлі-продажу на дарування акцій ЗАТ “Універсам “Бриз”. Позивач вважає, що укладений між нею та ОСОБА_9 договір є саме даруванням, а не купівлею-продажем.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є дійсний зміст волевиявлення сторін при укладенні договору купівлі-продажу акцій на настання передбачених ним правових наслідків, наявність чи відсутність порушених прав відповідача та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, як акціонерів, та механізм захисту таких порушених прав у разі їх наявності.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, відповідати внутрішній волі волевиявлення учасника правочину.
За статтею 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відтак сторони у справі на підставі доказів, належних та допустимих в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, мають довести суду як невідповідність оспорюваного правочину внутрішній волі та волевиявленню учасників правочину, так і визначити на підставі таких самих доказів насправді вчинений сторонами правочин.
Суд зазначає, що суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладений з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладено саме за такою метою. При цьому, належить враховувати, що удаваний правочин не має іншої мети, ніж приховання іншого правочину, тому в результаті його вчинення не можуть наступати інші правові наслідки.
Наведену вище правову позицію наведено в постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2008 у справі № 25/220-07, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду України від 23.09.2008.
В даному випадку наявні у справі матеріали не доводять того, що сторонами договору купівлі-продажу в дійсності було укладено договір дарування.
Суд вважає, що удаваність правочину має встановлюватись на момент його укладення . В той же час, судом встановлено, що в момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів сторони погодили умови саме договору купівлі-продажу: найменування товару, ціну, кількість, обов’язки з передачі та прийняття. Тому, суд приходить до висновку, що в даному випадку внутрішня воля сторін була направлена саме купівлю-продаж.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
У зв’язку з викладеним, суд не приймає до уваги заяву відповідача про визнання позову та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимоги з підстав їх непідтвердженості належними доказами.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Універсам “Бриз”, згідно з його Статутом, являється закритим акціонерним товариством.
Пунктом 4.2 Статуту ЗАТ “Універсам “Бриз” (із змінами, зареєстрованими Севастопольського міською державною адміністрацією 23.05.1997) встановлено, що акціонер Товариства має право розпоряджатись акціями, що йому належать, в порядку, визначеному чинним законодавством.
Частиною 2 пункту 4.8 Статуту ЗАТ “Універсам “Бриз” (із змінами до статуту, зареєстрованими 24.07.1998) передбачено, що акція може бути придбана також на підставі договору з її володарем або держателем за ціною, визначеною сторонами, а також в порядку наслідування громадян і на інших підставах, передбачених законодавством .
Пунктом 4.5 Статуту ЗАТ “Універсам “Бриз” (із змінами, зареєстрованими Севастопольського міською державною адміністрацією 23.05.1997) встановлено, що акціонер має право продавати належні йому акції будь-якому акціонерові Товариства або самому Товариству. У випадку придбання акцій, їхня вартість та строк передачі визначається за угодою сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції станом на момент укладення спірного договору), якщо інше не передбачено статутом товариства, акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб. Порядок реалізації акцій визначається відповідно до законодавства України".
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Акція - це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства.
Таким чином, частина друга статті 28 Закону України "Про господарські товариства", регулює підстави придбання акцій, серед яких: придбання акцій на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку; набуття права на акції у порядку спадкоємства громадян; набуття права на акції у порядку правонаступництва сторін.
Із змісту положень статті 13 Конституції України вбачається, що право власності певною мірою може бути обмежено, оскільки використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Тобто юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законом. Отже, саме законом може бути встановлений особливий порядок діяльності суб'єктів, об'єктом права власності яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо нього певні обмеження та покладати на таких суб'єктів (власників акцій) додаткові обов'язки.
Такі обмеження і обов'язки випливають, зокрема, з положень Закону України "Про господарські товариства": акції ЗАТ не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі (частина перша статті 25); учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства (пункт "а" статті 11); виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю (пункт "б" статті 11); нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами (пункт "г" статті 11); засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами (частина друга статті 26) і т. ін.
Договір, згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 у справі № 1-11/2005 за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина ОСОБА_22 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства", пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" (справа про права акціонерів ЗАТ), пунктом 1.1 резолютивної частини якого встановлено, що положення частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" у системному зв'язку з положеннями частини п'ятої статті 4, частини першої статті 25 цього Закону треба розуміти як таке, що встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб), а тому не виключає і не виключало можливості передбачати в установчих документах закритого акціонерного товариства переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства.
Пунктом 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 11.05.2005 у справі № 1-11/2005 встановлено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.
Приймаючи до уваги той факт, що чинне законодавство, яке регулює питання діяльності закритих акціонерних товариств, а також безпосередньо Статут ЗАТ “Універсам “Бриз” не передбачають права акціонерів на відчуження акцій шляхом дарування, суд вважає, що зміна правовідносин по укладеному між сторонами у даній справі договору з купівлі-продажу на дарування може порушувати переважні права інших акціонерів ЗАТ “Універсам “Бриз” на придбання акцій.
На підставі викладеного, суд вважає наявними декілька підстав, окремих одна від одної, кожна яких є достатньою для відмови у позові:
- недоведеність позовних вимог;
- відсутність правових підстав для зміни правовідносин.
Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при відмові в позові - на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено згідно з
вимогами ст. 84 ГПК України
та підписано 27.10.2009
РОЗСИЛКА:
1. ОСОБА_1
(99038, АДРЕСА_6)
2. ОСОБА_9
(99006, АДРЕСА_7)
3. ЗАТ „Універсам „Бриз”
(99006, місто Севастополь, вулиця Косарєва, 1)
4. ОСОБА_3
(99011, АДРЕСА_2)
5. ОСОБА_4
(99006, АДРЕСА_3)
6. ОСОБА_5
(99057, АДРЕСА_4)
7. ОСОБА_6
(99006, АДРЕСА_8).
8. Справа