ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"22" жовтня 2009 р. справа № 5020-12/090-3/290
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 16282,08 грн.,
Суддя Головко В.О.
Представники сторін:
позивача –ОСОБА_3, представник, довіреність ВМА № 581168 від 16.07.2009;
відповідача –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
23.06.2009 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми 16282,08 грн., яка складається із заборгованості по орендній платі в сумі 7173,04 грн., плати за ремонт приміщення в розмірі 1936,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 7173,04 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі за послуги юридичного бюро в сумі 1650,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.06.2009 порушено провадження у справі №5020-12/090.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №111 від 21.09.2009, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Харченка І.А. справа №5020-2/215-12/090 передана до провадження судді Головко В.О.
Ухвалою від 21.09.2009 справу №5020-12/090 прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням №5020-12/090-3/290.
Розгляд справи неодноразово відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в судове засідання 22.10.2009 не з'явився, явку повноважних представників не забезпечив, про причини нез’явлення не сповістив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Не скористався відповідач і правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надав.
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
06.06.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) укладений договір №106 суборенди частини об'єкта нерухомого майна (далі –Договір), згідно з умовами якого Орендар передає за Актом приймання-передачі, а Суборендар приймає в платне користування (суборенду) строком з 01.07.2008 по 30.06.2009 нежитлові приміщення площею 110,56 м2 (далі –Приміщення), які є частиною чотирьохповерхової будівлі торгового комплексу "Ельдорадо", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с.8-12).
Відповідно до пункту 1.5. Договору власником Приміщень, які передаються в суборенду, є ОСОБА_3 (Орендодавець).
Згідно з пунктами 3.1.-3.2. Договору, на момент укладення Договору плата за суборенду Приміщень становить 29544,00 грн. в місяць, без врахування ПДВ. Сторони фіксують, що в день, який передує дню підписання Договору, встановлений Національним банком України офіційний курс продажу евро по відношенню до гривні складає 7,6349 грн. за 1 евро; і домовляються про те, що якщо в день, який передує дню наступного платежу, вказаний курс збільшиться, то сума, обумовлена в пункті 3.1. Договору, підлягає обов'язковій індексації (збільшенню) шляхом її множення на коефіцієнт збільшення курсу евро по відношенню до гривні України.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць суборенди сплачується Суборендарем щомісячно авансом, не пізніше п'ятого числа кожного поточного місяця, починаючи з моменту укладення Договору, до моменту фактичного повернення Приміщень Орендарю за Актом приймання-передачі, незалежно від того, чи використовувались Приміщення Суборендарем у вказаний період, чи ні.
Орендна плата сплачується Орендарю в національній валюті України готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на поточний рахунок орендаря, вказаний в Договорі або у виставленому рахунку.
Відповідно до пункту 3.5. Договору, витрати щодо оплати комунальних послуг, обумовлених експлуатацією будівлі торговельного комплексу "Ельдорадо", в якому розташовані приміщення, до складу орендної плати не входять, оскільки їх оплачує Орендодавець.
Згідно з пунктом 5.5. Договору, не пізніше трьох банківських днів з моменту закінчення строку дії Договору, або з моменту його дострокового припинення, Суборендар зобов’язаний здійснити повний розрахунок з Орендарем по орендній платі, а також з Орендодавцем –щодо компенсації частини його витрат на утримання будівлі торговельного комплексу, в якому розташовані приміщення.
Відповідальність сторін за порушення умов Договору визначена в його розділі 6.
Зокрема, пунктом 6.1. Договору встановлено, що за порушення умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до пунктів 6.2.-6.3. Договору Суборендар несе таку відповідальність:
- за порушення строків оплати за поточний місяць більше ніж 3 робочих дні –Суборендар зобов’язується окрім орендної плати сплатити Орендарю штраф у розмірі місячної орендної плати за поточний місяць;
- за порушення строку повернення приміщення Орендарю, Суборендар сплачує орендну плату в подвійному розмірі протягом всього періоду прострочення.
У випадку, якщо Суборендар залишить Приміщення, не передавши їх Орендарю за актом приймання-передачі, Суборендар несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену приміщенням та майну, яке знаходиться в них. При цьому Суборендар не звільняється від оплати орендної плати та неустойки за її прострочення аж до моменту передавання Приміщень Орендарю в порядку, передбаченому цим Договором.
За твердженням позивача, відповідач не сплатив орендну плату за квітень 2009 року та наприкінці місяця у телефонному режимі повідомила про розірвання договору суборенди. При цьому відповідач звільнила орендовані нею за договором суборенди приміщення, не повернувши їх Орендареві у визначеному вказаним Договором порядку.
30.04.2009 орендар, власник приміщення та орендар сусіднього приміщення провели огляд спірних приміщень та встановили, що вони знаходяться в неналежному стані і потребують проведення капітального ремонту, про що склали відповідний Акт (арк.с.15).
Порушення умов договору суборенди в частині оплати суборенди та повернення приміщення Орендарю і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору суборенди.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати орендної плати, штрафних санкцій за порушення строків оплати та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору. Тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання (в тому числі про договір оренди), питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань, а також за спричинення шкоди.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Згідно зі статтею 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 52б Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, за умовами Договору суборенди орендна плата сплачується Суборендарем щомісячно авансом, не пізніше п'ятого числа кожного поточного місяця. Отже, за квітень 2009 року Суборендар мав розрахуватися в строк до 05.04.2009 (включно).
Відповідач не надав належних доказів виконання ним обов’язку за Договором щодо оплати орендної плати. Станом на день прийняття рішення заборгованість з орендної плати в сумі 7173,04 грн. (за квітень 2009 року) не погашена.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 7173,04 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за порушення Суборендарем строків оплати орендної плати за поточний місяць більше, ніж на три робочих дня, Суборендар зобов'язаний крім оплати орендної плати виплатити Орендарю штраф в розмірі місячної орендної плати за поточний місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на день прийняття рішення у справі відповідач має заборгованість по орендній платі за квітень 2009 року в сумі 7173,04 грн., яку належало сплатити до 05.04.2009.
У зв’язку з порушенням відповідачем строків внесення орендної плати більше ніж на три робочих дні, позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 7173,04 грн., що дорівнює розміру місячної орендної плати.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Разом з тим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту в сумі 1936,00 грн.
Даний висновок обґрунтовується наступним.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.3. Договору передача Приміщень в суборенду Суборендареві та їх повернення Орендарю здійснюється комісією, яка складається з повноважних представників сторін на підставі Акта приймання-передачі. За три дні до закінчення строку дії Договору Суборендар зобов'язаний звільнити Приміщення, підготувати їх до передачі, передати Орендарю за Актом приймання-передачі в стані, не гіршому, ніж в тому, в якому вони були передані в суборенду (з урахуванням нормального зносу). Приміщення вважаються фактично переданими Суборендарем Орендарю з моменту підписання Акта приймання-передачі.
Згідно з пунктом 6.3. Договору у випадку, якщо Суборендар звільнить Приміщення, не передавши їх Орендарю за Актом приймання-передачі, Суборендар несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, спричинену Приміщенням і майну, яке в них знаходиться. При цьому Суборендар не звільняється від сплати орендної плати і неустойки за її прострочення аж до моменту передачі Приміщень Орендарю в порядку, встановленому Договором.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору № 106 від 06.06.2008 Орендар передав в суборенду відповідачеві приміщення за Актом приймання-передачі, що підписаний сторонами (арк.с.12).
Натомість відповідач, в порушення умов договору, не повернув Приміщення позивачу у визначеному Договором порядку: відповідний Акт приймання-передачі сторонами підписаний не був.
Після звільнення Суборендарем орендованих за Договором суборенди приміщень, позивач (за участю власника та іншого орендаря) оглянув ці приміщення, про що був складений Акт огляду приміщення (арк.с.15). За результатами огляду встановлено, що приміщення знаходяться в неналежному стані і потребують капітального ремонту.
Позивач стверджує, що для приведення приміщення у належний стан він має витратити на відновлювальний ремонт 1936,00 грн.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем Акт огляду приміщення (арк.с.15) та Комерційна пропозиція (арк.с.16) не можуть бути прийняті судом на доказ викладених обставин, враховуючи таке.
Акт огляду приміщення складений в односторонньому порядку, без участі представника суборендаря (відповідача у справі). Крім того невідомо, чи є особи, що складали цей акт, фахівцями у будівництві, які шляхом візуального огляду можуть достовірно визначити, якого саме ремонту потребує приміщення: поточного чи капітального.
Щодо комерційної пропозиції суд зазначає наступне. По-перше, ця пропозиція не дозволяє ідентифікувати об’єкт, стосовно якого вона заявлена. А по-друге, з цієї пропозиції неможливо визначити, коли вона була надана, кому і у зв’язку з чим. Оцінка ж вартості відновлювального ремонту орендованого відповідачем нерухомого майна суб’єктом оцінювальної діяльності не проводилася.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми відновлювального ремонту в розмірі 1936,00 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджені належними доказами.
Також позивач просить стягнути з відповідача 1650,00 грн. за послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро Кондрушин і Партнери" згідно з договором про надання послуг №6 від 18.05.2009 (арк. с 19-20).
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 2 пункту 10 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України не відносить витрати по оплаті юридичних послуг до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 14346,08 грн., в тому числі: сума основного боргу –7173,04 грн., штраф –7173,04 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено до стягнення 16282,08 грн. (арк.с.3-4). Позовні вимоги задоволені судом в сумі 14346,08 грн., що становить 88,11% від заявленої суми. Таким чином стягненню з відповідача підлягає державне мито в сумі 143,46 грн. (88,11% від 162,82 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,97 грн. (88,11% від 118,00 грн.).
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99045, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99011, АДРЕСА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) 14346,08 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок шість гривень 08 копійок), а також судові витрати: державне мито в сумі 143,46 грн. (сто сорок три гривні 46 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,97 грн. (сто три гривні 97 копійок).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині стягнення вартості відновлювального ремонту в сумі 1936,00 грн. та витрат на юридичну допомогу в сумі 1650,00 грн. – в позові відмовити.
Суддя В.О.Головко
Рішення оформлено
відповідно до вимог
ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 26.10.2009.
Розсилка з повідомленням:
1. ОСОБА_1
(99011, м. Севастополь, спуск Шестакова, 1 кв. 19)
2. ОСОБА_2
(99045, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 15, корпус 2, кв. 3)
3. Справа