Справа № 2-3798/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 року

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.

за участю секретаря Бусленко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» про стягнення депозитних коштів та інших, пов*язаних із депозитним договором коштів,

встановив:

Позивач звернувся із зазначеним позовом, в якому просить стягнути із відповідача 20 тис грн депозитних коштів, 280 грн інфляційних втрат, 46,03 грн процентів річних за несвоєчасне виконання зобов*язань щодо повернення коштів.

боргу у зв*язку із невиконаням ним умов договору банківського вкладу «Строковий» від 14.12.2010 року, укладеного між ним та відповідачем.

Відповідач повинен був повернути йому гроші 14.03.2010 року, проте не повернув. Вимоги обгрунтовує ст. 1060 ЦК України, п.3.2.3 Договору між сторонами. Також просить стягнути із відповідача 280 грн інфляційних втрат, 46,03 грн процентів річних за несвоєчасне виконання зобов*язань щодо повернення коштів за період з 15 березня по 11 квітня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, посилаючись на викладені у позовні заяві обставини. Зазначив, що позивач неодноразово звертався, в тому числі 11 березня та 23 березня 2011 року до відповідача з приводу повернення депозитних коштів. Заперечив, що повинен надавати заяву за формою, про яку вказав представник відповідача в судовому засіданні; пояснив, що працівники банку не надали йому бланку вказаної форми, про неї не оговорювалсь сторонами при укладенні договору 14.12.2010 року. Наполягає на тому, що законом передбачено повернення вкладу на першу вимогу вкалдника, тобто, позивача. Крім того, заперечив пролонгування договору зі сторони банку, оскільки за наявною у нього інформацією банк не нараховує позивачу проценти за користування депозитом після 14.03.2011 року; пояснив, що працівники банку за його зверненням повідомили йому, що рахунок для нараховування процентів за користування депозитними коштами банком закритий.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що відповідно до п.1.5 Договору між сторонами він вважається «автоматично пролонгованим» у випадку не витребування вкладником вкладу у вказаний в договорі день його закінчення (в даному випадку 14.03.2011 року). Саме 14.03.2011 року позивач не звертався до банку щодо повернення коштів. Крім того, позивач не звертався до Банку із заявою видачу готівки саме 14.03.2011 року. Також він не звертався із заявою, форма якої передбачена Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Національного банку України від 14.08.2003 року №337 (абзац 8 п.5 Глави 1 Розділу 111) .

На запитання представника позивача та суду з приводу надання належних та допустимих доказів про те, що договір банківського вкладу між сторонами існує (є пролонгованим) та по ньому нараховуються проценти позивачу за користування його депозитними коштами в період після 14 березня 2011 року представник відповідача відповіді не надав, клопотання про надання таких доказів іншим разом не заявив. Також він не пояснив: чи надавався працівниками банку позивачу бланк заяви встановленої згаданою ним Інструкцією форми.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд розглядає справу, дотримуючись вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України, щодо змагальності, диспозитивності та обов*язку сторін надавати суду докази щодо позовних вимог чи заперечень на них.

Сторони не оспорюють обставини укладання договору, тому суд не досліджує їх.

Відповідно до ст. ч. 2 1060 ЦК України банк зобов*язаний на першу вимогу вкладника видати вклад або його частину, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Тому суд не приймає до уваги умови, на які посилається представник відповідача, враховуючи, що вклад, зроблений фізичною, а не юридичною особою.

При цьому суд застосовує норми закону, а не норми договору, котрі явно протирічать заначеній нормі ЦК України.

Крім того, суд приймає за достовірні пояснення позивача щодо його звернення до банку за 3 дні до закінчення Договору між сторонами, а також про його звернення 14.03.2011 року (як він пояснив усне звернення, оскільки заяви від нього працівниками банку прийнято не було). Ці обставини підтверджуються заявою позхивача з відміткою про її отримання банком 23.03.2011 року (копія заяви на а.с.11), яку представник відповідача не спростував.

Щодо надання позивачем заяви за встановленою «Інструкцією» формою, то на думку суду, бланк такої заяви повинні були надати позивачу працівники банку, або повідомити його про необхідність написання заяви на поверення готівки за певною формою, надавши її зразок позивачу.

Тому його вини в тому, що він не звернувся до банку саме із вказаною представником відповідача заявою, на думку суду немає.

Крім того, вказаний представником відповідача в судовоиму засіданні абз 8 п.5 Розділу 111 « Інструкції» викладений наступним чином: «У разі ненадання клієнтом документів або відомостей, потрібних для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисного надання неправдивих відомостей банк відмовляє клієнту в проведенні операції з готівкою та повертає йому касовий документ без виконання. На зворотному боці касового документа банк робить напис про причину його повернення (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) і зазначає дату його повернення (із засвідченням підписами виконавця та/або працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком печатки (штампа) банку)».

Враховуючи, що зазначеному «абзаці Інструкції» немає повноважень банку відмовляти вкладнику у видачі готівки у випадку ненадання заяви вкладником банку, встановленої форми, то суд не приймає такі заперечення відповідача за обґрунтовані ( як докази, достатні для відмови у позові).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав суд вважає, що зобов*язання банку повернути вклад позивачу повинні виконуватись відповідно до Закону ( ч. 2 ст. 1060 ЦК України). Про намір припинити договір, на думку суду, відповідач вже знав 11.03.2011 року, тому він повинен був повернути вклад позивачу 14.03.2011 року.

Суд визнає за достовірні пояснення позивача про невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу та законодавства, яке регулює питання щодо повернення депозитних коштів.

Суд стягує вказані позивачем 280 грн інфляційних втрат, 46,03 грн процентів річних за несвоєчасне виконання зобов*язань щодо повернення коштів за період з 15 березня по 11 квітня 2011 року на підставі ст. 625 ЦК України. Враховуючи, що представник відповідача не спорив розрахунок вимог в цій частині, то суд стягує вказані суми на підставі розрахунку позивача.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд покладає судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на відповідача та стягує понесені позивачем витрати з нього на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» (м.Київ, вул. Академіка Корольова,5-а, на користь ОСОБА_1, який проживає у мю.Києві АДРЕСА_1, 20 тис грн депозитних коштів, 280 грн інфляційних втрат, 46,03 грн процентів річних за несвоєчасне виконання зобов*язань щодо повернення коштів, а також 120 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 243 грн 80 коп судового збору, а всього – 20446 грн 03 коп.

Стягнути із публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» (м.Київ, вул. Академіка Корольова,5-а, на користь держави судовий збір в сумі 203 грн 26 коп

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: