Справа № 1-150/09
В И Р О К
ім’ям України
смт. Кегичівка 23 жовтня 2009 року
Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Криворотова С.В., при секретарі Колотюк Ю.В., з участю сторін: з боку обвинувачення - прокурора Новікова Ю.О., з боку захисту - підсудного ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу, за якою
ОСОБА_1, що народився 01 січня 1961 року в с. Улянівка Кегичівського району Харківської області, українець, громадянин України, державних нагород не має, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, утриманців не має, не працює, інвалідності не має, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, засуджений Кегичівським районним судом Харківської області 10.01.2001р.за ч.1 ст.140 КК України 1960р. - до 1 р. пв, відповідно до ст.46-1 КК України встановлено іспитовий строк 1 рік; 05.06.2001 р. за ч.2 ст. 140 КК України 1960 р. - до 6 місяців виправних робіт з відбуванням за місцем роботи, з відрахуванням із заробітку 10 %, покарання відбув 27.12.2001 р.; 15.07.2003 р. за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України 3 р. 6 місяців пв, звільнений 19.07.05р. по амністії, покарання відбув,
- обвинувачується за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст.190 КК України,
В С Т А Н О В И В:
8 серпня 2009 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, із сараю домоволодіння ОСОБА_2 в с. Парасковія Кегичівського району Харківської області, шляхом вільного доступу, таємно, умисно, із корисливих спонукань, викрав косу для с/г робіт «Соболь», вартістю 75,40 грн. Збитки відшкодовані.
9 серпня 2009 року, приблизно о 16 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи намір на заволодіння чужим майном, умисно, із корисливих спонукань, на подвір’ї домоволодіння ОСОБА_3 в с. Парасковія Кегичівського району Харківської області, під приводом тимчасового користування, тобто, шляхом обману, незаконно заволодів у онука власниці ОСОБА_4 велосипедом «Україна» вартістю 300 грн. Збитки відшкодовані.
У пред’явленому обвинуваченні підсудний за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України, винним себе визнав повністю, дати пояснення погодився.
Підсудний пояснив, що 8 серпня 2009 року, прийшов в гості до ОСОБА_2 в с. Парасковія Кегичівського району, розмовляли, разом вживали спиртні напої. Коли вирішив йти додому, побачив, що в сараї відчинені двері, зайшов туди, приліг і заснув. Біля 21 год. прокинувся, побачив у кутку косу, взяв її, щоб продати. Зустрівши Будника, запропонував йому купити косу за 10 грн., той погодився, на отримані гроші купив горілки і пішов до дому. Після цього, 9.08.2009 року, був вдома, випивав горілку. Біля 16 год., вирішив обманути ОСОБА_5, заволодіти його велосипедом, що належить його бабусі Таран, щоб знову продати і купити горілки. Попросив у нього велосипед, начебто, на п’ять хвилин, а сам поїхав в с. Улянівка. Там запропонував купити велосипед Іваньку за 30 грн., сказавши що це його, той погодився. Забравши гроші, одразу пішов до магазину, купив спиртне та продукти харчування. Про те, що вчиняв крадіжки нікому не говорив, у вчиненому щиро розкаюється, повідомив працівникам міліції, кому продав викрадені речі. Збитки відшкодував.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належним чином повідомлені про час судового засідання, до нього не з’явились, натомість подали заяви, в яких повідомляють про відшкодування збитків та відсутність претензій до підсудного, просять розглянути справу у їх відсутність. Заслухавши думку учасників розгляду, суд, на підставі ст. 290 КПК України, визнав можливим з’ясувати обставини події, захистити права і законні інтереси потерпілих та розглянути справу у їх відсутність, оскільки це відповідає волевиявленню цих осіб і не тягне порушення їх прав.
У судовому засіданні досліджені наступні докази а також дані стосовно особи підсудного:
- постанови про визнання речовими доказами коси та велосипеда, здачу їх на зберігання з розписками потерпілих (а.с.44-49);
- копія свідоцтва про народження підсудного, з підтвердженням його анкетних даних (а.с.59);
- характеристика, згідно з якою підсудний зарекомендував себе негативно, як такий, що схильний до вживання спиртних напоїв, авторитетом не користується, перебував на примусовому лікуванні від алкоголізму, після повернення з якого допомагає у веденні домашнього господарства (а.с.60);
- довідки про те, що він на обліку в наркологічному кабінеті перебуває з діагнозом синдром алкогольної залежності, на обліку в психіатричному кабінеті Кегичівської ЦРЛ не перебуває (а.с.62,61);
- довідки та копія вироку Кегичівського районного суду від 15.07.2003 р., згідно яких підсудний засуджений Кегичівським районним судом Харківської області 10.01.2001р.за ч.1 ст.140 КК України 1960р. - до 1 р. пв, відповідно до ст.46-1 КК України встановлено іспитовий строк 1 рік; 05.06.2001 р. за ч.2 ст. 140 КК України 1960 р. - до 6 місяців виправних робіт з відбуванням за місцем роботи, з відрахуванням із заробітку 10 %, покарання відбув 27.12.2001 р.; 15.07.2003 р. за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст.190, ч.1 ст. 263 КК України 3 р. 6 місяців пв, звільнений 19.07.05р. по амністії, покарання відбув (а.с.63,65-68,69).
Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.
Відповідно до ст. 299 КПК України, суд, за ініціативою прокурора та згодою учасників процесу, вважає недоцільним дослідження решти доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони відповідають показанням підсудного і ніким не оспорюються. При цьому з”ясовано, що підсудний та інші учасники розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також у розумінні того, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Заслухавши пояснення підсудного та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.
Суд вважає доведеним, що при здійсненні злочинів підсудний діяв умисно, із корисливих спонукань, з метою викрадення та заволодіння шляхом обману чужим майном, отже, його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України за ознакою повторності.
При визначенні покарання за сукупністю злочинів, суд, відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, вважає правильним застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Призначаючи покарання у межах закону за скоєне, береться до уваги, що, згідно зі ст. 12 КК України, злочини класифікуються як середньої тяжкості, а також те, що їх негативні наслідки не є непоправними і усунені, майно повернуто власникам.
Суд враховує також особу підсудного, який раніше був засуджений, але покарання відбув повністю, за останній злочин звільнений внаслідок акту амністії, характеризується негативно, не працює. Водночас, у скоєному щиро розкаюється, сприяв розкриттю злочину. Зазначені відомості, що характеризують як обставини злочинів, так і особу підсудного, у сукупності свідчать про можливість його виправлення без реального позбавлення волі.
Як обставина, що пом’якшує покарання підсудного за всі злочини, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 66 КК України, визнається щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, згідно п.13 ч.1 ст. 67 КК України.
З урахуванням викладених вище обставин, суд не знаходить підстав для призначення підсудному таких передбачених законом видів покарань як арешт чи обмеження волі, за ч.2 ст. 190 КК України, також штраф, виправні роботи, обмеження волі.
Зазначені відомості, що характеризують як характер та обставини злочину, так і особу підсудного, його ставлення до скоєного, у сукупності дають підстави для висновку про можливість для застосування ст.75 КК України, звільнивши його від покарання з випробуванням та встановивши іспитовий строк. Водночас, з метою посилення впливу призначеного покарання, визнано доцільним покласти на підсудного обов’язки, які обмежують його права на зміну місця проживання та роботи.
Підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд суд не знаходить.
Цивільний позов по справі не заявлений. Речові докази – коса та велосипед, що знаходяться на зберіганні у потерпілих, суд, на підставі п.5 ч.1 ст. 81 та у порядку ст.330 КПК України, вважає правильним повернути законним володільцям у їх власність.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд
П Р И С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 190 КК України.
Призначити ОСОБА_1 покарання: за ч.2 ст. 185 КК України – три роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 190 КК України – два роки позбавлення волі. Остаточне покарання, відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в два роки шість місяців. Згідно з п.2 та п.3 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти їх про зміну свого місця проживання або роботи. Умовою звільнення від відбування призначеного покарання є не вчинення протягом іспитового строку нового злочину і виконання покладених обов'язків.
Міру запобіжного заходу стосовно засудженого, до набрання вироком чинності, залишити попередню – у вигляді підписки про невиїзд.
Речові докази, що знаходяться на тимчасовому зберіганні потерпілих, повернути цим особам, як володільцям, у власність: косу «Соболь» - ОСОБА_2, а велосипед «Україна» - ОСОБА_3.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 15 діб: засудженим – із часу отримання копії вироку, іншими учасниками справи - із часу його проголошення.
Вирок віддруковано в нарадчій кімнаті.
Головуючий С.В.Криворотов