Справа №2-а-311/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2009р. Лохвицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Крекотень С.А.
при секретарі – Волошиній Л.О.
з участю представника відповідача
управління праці та соціального захисту
населення Лохвицької РДА – Пономаренка В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця, Полтавської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 9 травня за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007 роки у сумі 5013,75 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням та відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 9 травня йому повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, але відповідачем в 2003-2007 роках одноразова грошова допомога виплачена в меншому розмірі ніж це передбачено законом.
В судове засідання позивач не з`явився, але направив заяву в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повністю.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмовому запереченні, а також наполягав на пропущенні позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що в національному законодавстві міститься визначення поняття «Мінімальна пенсія за віком» та законодавчо не встановлено розмір такої величини. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» визначено, що розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. А відповідно до постанови КМУ №177 від 18.02.2004р. «Про забезпечення щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата такої разової грошової допомоги здійснюється у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Крім того, відповідач посилається на пропущення річного строку позивачем для звернення до суду та наполягає на застосуванні наслідків ст.100 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав .
Судом встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.
Позивач, як учасник бойових дій має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 9 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В період з 2003 по 2007 рік позивач отримав 990,00 грн. зазначеної допомоги.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України та ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 9 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вбачається з фактичних обставин справи отриманий позивачем в 2003 – 2007 роках розмірів разової допомоги є меншими за встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення особи за захистом прав, свобод, чи інтересів до адміністративного суду встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачу така допомога виплачувалась в строк, встановлений Законом України «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в квітні 2003-2007 років, а відповідно до п.4 ст.171 цього ж Закону він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Поважних причин пропуску цього строку позивачем не було зазначено, відповідних доказів не було надано, а тому суд не вбачає підстав для його поновлення.
Таким чином строк звернення до суду закінчується 01.10.2008 року, а так як позивач звернувся до суду 01.12.2008 року, то такий строк ним було пропущено.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач з клопотанням про поновлення строку на звернення до суду не звертався та оскільки відповідач наполягав на тому, що позовні вимоги заявлені з порушенням строків, то наслідки пропущення строку звернення до суду передбачені ст.100 КАС України, підлягають застосуванню.
Таким чином, суд погоджується з відповідачем про порушення строку звернення позивача до суду, щодо вимог виплати недоплаченої у 2003-2007 роках одноразової щорічної допомоги, як учаснику бойових дій такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.64 Конституції України, ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст.8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Лохвицький районний суд Полтавської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України .
Суддя:
Згідно: голова суду Г.Б. Савинський
ст. секретар С.Б. Городецька