Справа № 2-292/2009р.

                                                                                                                                  2-982/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                             28 травня 2009 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий – суддя Сліщенко Ю.Г., при секретарі Моісеєнко В.О., за участю позивача-відповідача ОСОБА_1 , позивача-відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 ,  розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу;

ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про захист гідності, честі та ділової репутації .-

                           В с т а н о в и в:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про стягнення матеріальних збитків та компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позов мотивовано тим, що у 2006 р. вона та ОСОБА_2  разом з групою учнів їздили до Франції,  а по поверненню до України у ОСОБА_2  залишилися її, ОСОБА_1  власні гроші у євро та американських доларах, що в перерахунку на гривні складає 6236 грн. У зв’язку з такими діями ОСОБА_2 , їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює сумою 5000 грн. Просить стягнути вказані суми з ОСОБА_2  на її користь.

ОСОБА_2  звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1  про спростування недостовірної інформації та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду.

Позов мотивовано тим, що викладена у позові ОСОБА_1  та поширена таким способом інформація про те, що у неї, ОСОБА_2  залишилася сума грошей після поїздки ОСОБА_1  до Франції у 2006 році, є недостовірною. Такими діями ОСОБА_1  спричинила їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 грн. та просить цю суму стягнути з ОСОБА_1  

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1  свій позов підтримала, а позов ОСОБА_2  не визнала. Суду пояснила, що у 2006 р. вона та ОСОБА_2  разом з групою учнів їздили до Франції, а по поверненню до України у ОСОБА_2  залишилися її власні гроші у євро та американських доларах, що в перерахунку на гривні складає 6236 грн. У зв’язку з такими діями ОСОБА_2 , їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює сумою 5000 грн. У якості доказів суду пропонувала перевірити її особисті розрахунки  отримання грошей на поїздку та їх витрати під час поїздки, згідно яких вбачається сума залишку.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_2  свій позов підтримала, а позов ОСОБА_1  не визнала. Суду пояснила, що у 2006 р. вона та ОСОБА_1  разом з групою учнів дійсно їздили до Франції, збирали та витрачали гроші, а по поверненню до України, удвох відзвітували перед батьками учнів про поїздку, у тому числі про витрати. Будь-хто, у тому числі і ОСОБА_1  не заявляли жодних грошових вимог. У якості доказів суду пропонувала перевірити її особисті розрахунки  отримання грошей на поїздку та їх витрати під час поїздки, згідно яких вбачається, що у неї будь-яких грошей не залишилося.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1  не довела належними доказами суду про те, що у ОСОБА_2   залишилася сума грошей які належить ОСОБА_1  після поїздки до Франції з групою учнів у 2006 році, що є підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1   ОСОБА_2  не довела суду про те, що ОСОБА_1  пред’явленням позову до суду, поширила  про неї, ОСОБА_2 , негативну інформацію, що є підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2

До такого висновку суд дійшов на підставі пояснень сторін та дослідивши матеріали справи.

Вирішуючи заявлені сторонами предмети спору, суд виходить з норм  ст. 58, 59 ч.2, 60 ЦПК, згідно яких суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Суд не приймає до уваги та не досліджує заявлені кожною стороною особисті розрахунки  отримання грошей на поїздку та їх витрати під час поїздки, оскільки предметом  спору, заявленого позивачем-відповідачем ОСОБА_1 , є з’ясування питання про те: у кого саме із сторін  яка сума залишилася після повернення до України, та якими належними доказами це підтверджується.

Суд виходить з того, що предмет спору, заявлений ОСОБА_1 , є грошовим, тому суд вважає, що належними засобами доказування можуть бути лише письмові докази (розписка, договір, судове рішення, тощо), яких ОСОБА_1  суду не надала.

Вирішуючи позов ОСОБА_2  суд виходить із того, що кожний громадянин, який вважає, що його право порушено, має право звернутися до суду за захистом. Оскільки ОСОБА_1  звернулася до суду саме за захистом свого майнового права, хоча порушення і не довела, це звернення у вигляді її позовної заяви суд не оцінює, як поширення негативної інформації, що і є підставою для відмови у позові ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  272, 275, 277 ЦК, 60, 213-215 ЦПК, суд,-

                                                           В и р і ш и в :

В задоволенні позовів ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення суми боргу та ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про захист гідності, честі та ділової репутації – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти  днів з дня отримання повного тексту рішення. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана  в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя:                                                                               Ю.Г. Сліщенко