Справа № 2А-1715
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2009 року м. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі головуючого: судді Алексєєнко І.П.
при секретарі Чернієнко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до У правління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”,
в с т а н о в и в :
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народилася 15 лютого 1937 року і на 02 вересня 1945 року, на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», їй з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області зазначену допомогу не нараховували у розмірі, визначеному Законом, та не виплатили. Просила зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки, як дитині війни, поновивши при цьому пропущений нею строк звернення до суду. Згідно ст. 137 КАС України позивач збільшила свої позовні вимоги, та просила зобов’язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу і за 2008 рік.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, та пояснила, що вона перебуває на обліку у Гірницькому відділі ПФУ. Як “дитині війни” їй з 01.01.2006 року повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач у такому розмірі їй соціальну допомогу не виплачував і у цій частині вона просить дії ПФУ в Гірницькому районі визнати неправомірними та зобов’язати нарахувати і виплатити їй за весь період з 2006 року по 2008 рік. Про порушення її права вона дізналася тільки після прийняття рішення з цього питання Конституційним судом, тобто 09 липня 2007 року. У річний строк, як то передбачено ст. ст. 99,100 КАС України, вона не звернулась до суду з поважних причин, оскільки вона є людиною похилого віку, часто хворіє. Постійно знаходиться під наглядом лікарів. З цих причин, просить поновити їй строк для звернення до суду з вказаним позовом про захист її порушеного права.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. По суті позовних вимог надіслав суду заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на те, що позивач на обліку в Пенсійному фонді перебуває як одержувач пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік”. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано не конституційними положення п.36-100 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та ці положення втратили чинність. Таким чином виплати дітям війни відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни ( 2 вересня 1945 року) було менш 18 років.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 20289 від 1 вересня 1993 року та перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області ( а. с. 5).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( 2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року , а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Таким чином, з 09 липня 2007 року ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» про підвищення пенсії дітям війни на 30% підлягає виконанню.
Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” буди визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008. У вказаному рішенні Конституційний судом України було зазначено, що положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 гривень 06 копійок, 415 гривень 06 копійок.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, становить з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривна, з 1 липня – 482 гривни, з 1 жовтня – 498 гривень. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” складає: з 22 травня 2008 року-144 гривни 30 копійок, з 1 липня 2008 року-144 гривни 60 копійок, з 1 жовтня 2008 року-149 гривень 40 копійок.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки у ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6 , статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивачем, заявлена вимога про зобов’язання відповідача нарахувати їй допомогу, як дитині війни та сплатити недоотриману суму відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
У своїх запереченнях щодо заявленого позову ОСОБА_1, відповідач ставить питання про відмову позивачу у позові за пропуском без поважних причин передбаченого законом строку для звернення в суд з вказаним позовом.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки вона, будучи людиною похилого віку, часто хворіє, погано себе почуває, постійно знаходиться під наглядом лікарів і тому вона не могла звернутись своєчасно до суду з даним позовом.
Сукупність вказаних вище причин, дає суду підстави вважати, що ці причини пропуску строку звернення позивача до суду за захистом її порушеного права, є поважними і тому цей строк підлягає поновленню.
Таким чином, аналізуючи всі надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог ОСОБА_1 і часткове задоволення її адміністративного позову.
На підставі викладеного, ст.ст. 3,8,19,22,75,83,92 Конституції України, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” , Закону України «Про соціальний статус дітей війни», Рішення Конституційного Суду від 09.07.2007 року, Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік”,
керуючись ст. ст. 8, 9, 10,11,71,88,102,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до У правління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну Державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням фактично здійснених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки шляхом подачі протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі подається заяви про апеляційне оскарження постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: