ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2011 р.Справа № 2-а-10807/10/1570
Категорія: 9.1Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді –ОСОБА_1
судді –ОСОБА_2
судді –ОСОБА_3
при секретарі –ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 22.03.2010 року та вимоги про сплату заборгованості від 25.10.2010 року № 29673/10/24-007/509,
встановила:
Позивач ФОП ОСОБА_5 11.11.2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001412360 від 22.03.2010 року та вимоги про сплату заборгованості від 25.10.2010 року №29673/10/24-007/509.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на законність проведеної перевірки, встановлення порушення законодавства та правомірності застосованих штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Одеси, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що відповідач на підставі ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст. 7, 10, 11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження їх актів з цього приводу, на підставі положень ст. 55 Конституції України, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ст. 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
06 березня 2010 року співробітниками ДПА в Одеській області була проведена перевірка крамниці, що належить позивачу, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 40, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктів господарювання. За результатами вищевказаної перевірки було складено акт №1141/15/32/23/НОМЕР_2 від 06.03.2010 року (а.с. 11-12). Цією перевіркою було встановлено порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 в частині не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем ДПІ у Київському районі м. Одеси було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.03.2010 року №0001412360 (а.с.13) на суму 27250,00 гривень на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.10.2010 року на виконання положень ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем на адресу позивача була спрямована вимога № 29673/10/24-007/509 (а.с. 50) про необхідність сплати суми застосованих штрафних санкцій в дохід Державного бюджету України.
Представником позивача було зазначено, що позивач не порушував порядок обігу готівки, оскільки згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 оприбуткував отримані від реалізації товару кошти в розмірі 5450,00 гривень шляхом внесення відповідного запису у книгу доходів та витрат підприємця на протязі дня, коли ці кошти були отримані.
Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача у власних запереченнях від 17.01.2011 року № 1240/9/10-0 (а.с. 37-40) просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що позивач при отриманні коштів за продані товари в розмірі 5450,00 гривень не внесла запису про це у стовбець 2 книги обліку доходів та витрат, в зв’язку із чим допустила їхнє не оприбуткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади й місцевого самоврядування їхні посадові та службові особи повинні діяти у спосіб та порядку передбачені Конституцією та Законами України.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки №1141/15/32/23/НОМЕР_2 від 06.03.2010 року (а.с. 11-12) не був підписаний позивачем, представником відповідача не було надано акту про відмову у підписанні матеріалів перевірки, складеному відповідно до положень п.п. 1.1, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 11.06.2004 року № 326.
У зв’язку з зазначеними обставинами суд 1-ї інстанції правильно визнав, що факт не оприбуткування позивачем готівкових коштів за продані ним 06.03.2010 року товари на суму 5450,00 гривень не підтверджений належним, встановленим законодавством доказом (актом перевірки), який був би оформлений відповідно до положень п.п. 1.1, п. 3 вищезазначеного Порядку.
Також суд 1-ї інстанції вірно зазначив про відсутність правових та фактичних обставин, які б надавали відповідачу можливість застосувати до позивача штрафну санкцію, передбачену абз. 3 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, що здійснює діяльність за спрощеною системою оподаткування та обліку, таке підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2010 року ОСОБА_3 З №173813 (а.с. 26).
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач звільнена від використання РРО під час продажу товарів, робіт (послуг) за умови ведення книги обліку доходів та витрат, відповідно до порядку, встановленого законодавством.
Таким чином, оприбуткування позивачем готівкових коштів від реалізації товарів повинно відбуватись шляхом внесення відповідного запису до стовпця 2 Книги обліку доходів та витрат.
Абзацом 4 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року №637 визначено, що таке оприбуткування здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності, які звільнені від використання РРО, але які здійснюють облік за допомогою книги обліку доходів та витрат, здійснюють оприбуткування отриманих готівкових коштів наприкінці робочого дня, за всіма отриманими сумами, шляхом відображення отриманої суми у книзі обліку.
Згідно акту перевірки від 06.03.2010 року, вона була проведена та закінчена цього дня о 14.00 годині. Згідно даних книги обліку доходів та витрат позивача (форма № 10) від 14.05.2007 року №1151 (а.с. 7-8, 42) в ній оприбутковані кошти в розмірі 5450,00 гривень за 06.03.2010 року. При цьому позивач пояснила, що зробила це до закінчення робочого дня, як з’явилась можливість внести відповідний запис до книги обліку доходів та витрат.
Представником відповідача не заперечувався той факт, що вказаний запис був зроблений 06.03.2010 року в період з моменту закінчення перевірки (14.00 години) до закінчення робочого дня.
Оскільки позивач здійснив оприбуткування готівкових коштів в розмірі 5450,00 гривень наприкінці 06.03.2010 року шляхом внесення відповідного запису до книги обліку доходів та витрат, його дії відповідають закону та не порушують положення абз. 4 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
Судом 1-ї інстанції правомірно не були прийняті заперечення представника відповідача з приводу того, що згідно пояснень позивача від 06.03.2010 року (а.с. 43) вона мала намір оприбуткувати отримані кошти вранці 07.03.2010 року через відсутність книги обліку доходів та витрат, оскільки у поясненнях висловлений намір порушити законодавство з обігу готівкових коштів тоді, як ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою адміністративно-господарської відповідальності суб’єкта господарювання є здійснення порушення законодавства. Окрім того, зазначення позивачем у поясненнях намір оприбуткувати грошові кошти наступного ранку не обмежує її права здійснити це наприкінці робочого дня 06.03.2010 року та не спростовує вищенаведені обставини та докази.
Судом 1-ї інстанції встановлено відсутність у позивача обов’язку щодо сплати визначеної йому податковим органом суми в розмірі 27250,00 гривень в дохід Державного бюджету України, у зв’язку із чим, суд 1-ї інстанції на підставі положень ч. 2 ст.162 КАС України дійшов до вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення відповідача № НОМЕР_1 від 22.03.2010 року і вимоги відповідача про сплату заборгованості по штрафним санкціям від 25.10.2010 року № 29673/10/24-007/509.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів –
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси –залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 22.03.2010 року та вимоги про сплату заборгованості від 25.10.2010 року № 29673/10/24-007/509 –залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий:/підпис/ОСОБА_1
Суддя:/підпис/ОСОБА_2
Суддя:/підпис/ОСОБА_3