Судове рішення 2а-637/09 від 19.11.2009

Судове рішення #6411230

Справа № 2А-637/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Енергодар 28 серпня 2009 року

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Федоренка О.І.;

при секретарі: Сердюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 для обслуговування доріг державного значення при УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області майора міліції Ніценко Юлії Іванівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

4 серпня 2009 року ОСОБА_1 . звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить поновити строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення винесену відносно нього відповідачем 2.3.2009 року. В позовній заяві позивач зазначив, що 28.7.2009 року він отримав виклик до ВДВС, де того ж дня дізнався, що відносно нього складено постанову по справі про адміністративне правопорушення АР 053341 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 300 грн. Вважає, що постанова винесена незаконно, з порушенням законодавства, його вина в скоєні правопорушення не доведена. Недоведеність вини обґрунтовує тим, що в постанові відсутні підтвердження, що прилад «Візир» за допомогою, якого була зафіксована швидкість не є автоматичним засобом фіксації, немає доказів роботи приладу в автоматичному режимі, відсутні відомості, саме яким чином та якою посадовою особою проводилася фіксація. Окрім того, вважає, що при направленні постанови по справі про адміністративне правопорушення інспектором ДАІ порушені вимоги ч.6 ст.258 КУпАП, оскільки постанову винесено 2 березня, постанову він не отримував, а про неї дізнався лише 20 липня 2009 року у ВДВС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, посилаючись на викладені в позові доводи та обґрунтування, просить їх задовольнити.

Відповідач до суду не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти позову де зазначив, що постанова по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача винесена на законних підставах, у відповідності до норм та вимог КУпАП, просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У зв’язку з тим, що

Частина 2 статті 71 КАС Україні передбачає при розгляді справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок саме відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності. Який у відповідності до ч.4 вказаної Статті повинен надати суду всі наявні у нього документи чи матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до змісту ст.69 КАС та 251 КУпАП суд оцінюючи докази, які маються в матеріалах справи приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення АР 053341 від 2.3.2009 року, винесену відповідачем відносно позивача, зазначено, що 27.02.2009 р. об 11.29 год. на 314 км. а/м. Харків-Сімферополь ОСОБА_1 . керуючи автомобілем Пежо д/н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 113 км/год., перевищив швидкість руху на 23 км/год., чим допустив порушення п.12.6 ПДР України, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та призначено штраф в розмірі 300 грн. В постанові зазначено, що швидкість вимірювалась приладом «Візир» номер 0711208. Постанову винесено 2.03.2009 року й згідно до відмітки в самій постанові її копія направлена ОСОБА_1 того ж дня.

Окрім відмітки в самій постанові, інших підтверджень, що постанову було надіслано відповідачеві судові не надано. Таким чином, оскільки відповідачем не доведено, що позивачеві надсилалась копія постанови, тому суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги ч.6 ст.258 КУпАП, яка передбачає направлення постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом трьох днів з дня винесення.

Відповідно до ст.289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. Постанова винесена 2.3.2009 року, про наявність постанови позивач довідався лише 28.7.2009 року після виклику до ВДВС. Вищезазначену обставину суд вважає об’єктивною причиною пропуску строку, оскільки вона сталася не з вини позивача, тому вважає за можливим поновити строк для оскарження постанови, про що з відповідним клопотанням звернувся позивач.

Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Як зазначено в постанові перевищення швидкості було зафіксовано приладом «Візир» серійний номер 0711208. Відповідачем не доведено, що названий технічний прилад визнаний як засіб вимірювальної техніки, що його зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і з цього приводу суду не надані належним чином завірені копії свідоцтва про його визнання, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів.

Окрім зазначення в постанові, що перевищення швидкості відбулося на 312 км а/м Харків-Сімферополь, ніяких інших доказів судові не надано. Суд не може встановити де саме був встановлений прилад, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, в межах дії яких дорожніх знаків, розташовано прилад. Відсутні докази підтверджуючі роботу вимірювального пристрою в автоматичному режимі.

Відсутність відомостей, щодо обмеження швидкості на відрізку дороги, де було зроблено знімок, на думку суду є основною обставиною, щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п.12.6.ґ ПДР України на автомагістралях встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 130 км/год., на дорогах для автомобілів встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 110 км/год., тому швидкість 119 км/год., як зафіксовано на знімку та в оскаржуваній постанові, у відповідності до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП не створює складу адміністративного проступку, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає при перевищенні обмеження швидкості більш, як на двадцять кілометрів на годину.

До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото фіксацію. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами. Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.

Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст.62 Конституції України. Окрім того, що позивач керував вищезазначеною автомашиною у вказаному в постанові час та місці, інших доказів не надано.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.141,122,252,258,268, 294 КУпАП, ст.ст. 2,8,11,69-71,94,99,158-164,186 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити. Відновити ОСОБА_1 пропущений з об’єктивних причин строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постанову АР 053341 від 2.3.2009 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати.

В повному обсязі постанову буде виготовлено 1 вересня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя: О.І. Федоренко