Судове рішення 2а-586/09 від 19.11.2009

Судове рішення #6410210

Справа № 2А-586/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Енергодар 11 серпня 2009 року

Енергодарський міський суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Федоренка О.І.;

при секретарі: Сердюк О.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області капітана міліції Самойленка Дмитра Анатолійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

9 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить поновити строк для звернення до адміністративного суду та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення винесену відносно нього 23.5.2009 року інспектором з адміністративної практики роти ДПС ДАІ № 1 ОДДЗ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області капітаном міліції Самойленком Д.А. В позовній заяві позивач зазначив, що 26.6.2009 року він отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення на бланку АР 123184 складену відносно нього відповідачем 23.5.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 300 грн. Вважає, що при складанні постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем було порушене законодавство: розгляд справи проводився без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чим порушено її право на захист, прилад «Візир» за допомогою, якого була зафіксована швидкість не є автоматичним засобом фіксації, немає доказів роботи приладу в автоматичному режимі, відсутні відомості, саме яким чином та якою посадовою особою проводилася фіксація. Інспектор ДАІ при виявленні порушення правил дорожнього руху повинен був скласти відповідний протокол. Окрім того, вважає, що при направленні постанови по справі про адміністративне правопорушення інспектором ДАІ порушені вимоги ч.6 ст.258 КУпАП, оскільки постанову винесено 23 травня, а відправлена вона лише 9 червня 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та, з посиланням на викладені в заяві доводи та обґрунтування просить їх задовольнити.

Відповідач Самойленко Д.А. до суду з невідомих причин не з’явився. До суду надійшли заперечення проти позовної заяви, підписані майором міліції Ніценко Ю.І., в яких вона заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що постанова складена у відповідності та на підставі діючого законодавства, просить в задоволенні позову відмовити. За таких обставин – відповідачем по справі є одна посадова особа інспектор Самойленко Д.А., а заперечення підписані іншою посадовою особою Ніценко Ю.І. без додання до заперечень повноважень на представництво інтересів Самойленка Д.А., суд не приймає вказані заперечення, як належні докази.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено в судовому засіданні, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення АР 123184 від 23.5.2009 року, винесену відповідачем відносно позивача, зазначено, що 22.05.2009 р. о 19 год. 05 хв. він на 312 км. а/ш. Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем «ВАЗ-21099» держномер НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 134 км/год. (де обмежена швидкість руху до 90 км/год.), чим перевищив дозволену швидкість на 44 км/год.,

скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено штраф в розмірі 300 грн. В постанові відсутні відомості, щодо приладу за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, зазначено лише номер 0812501. До постанови доданий фотознімок де зафіксована передня частина автомашини «ВАЗ-21099» державний номерний знак « НОМЕР_1 », зверху на знімку зазначено: 22.05.09, 19:05:25; нижче: «скорость 133 км/ч». Внизу знімку «Патруль – 071 км/ч».

Під фотознімком зазначено, що швидкість вимірювалась ВШ «Візир» серійний номер 0812501. Свідоцтво про перевірку № 22-2/0843305 від 12.01.2009р., чинне до 12.01.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.141 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Посилання позивача, щодо порушення відповідачем законодавства, а саме – розгляд справи без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що працівник ДАІ при виявленні порушення правил дорожнього руху повинен був зупинити автомашину та скласти відповідний протокол, суд також вважає безпідставним, оскільки у відповідності до ч.6 ст.258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова винесена 25.5.2009 року, але згідно до штампу на конверті відправлена з м.Запоріжжя 09.06.09 року. На підставі чого суд приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги ч.6 ст.258 КУпАП, яка передбачає направлення постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності протягом трьох днів з дня винесення.

Відповідно до ст.294 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови. Постанова винесена 25.5.2009 року, отримана позивачем 26.6.2009 року. Отримання позивачем постанови вже після спливу строку для її оскарження та знаходження у службовому відрядженні з 27 червня по 9 липня 2009 року, суд вважає об’єктивними причинами пропуску строку, оскільки вони сталися не з вини позивача, тому вважає за можливим поновити строк для оскарження постанови.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд не приймає, як належний доказ знімок фото фіксації, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову з наступних підстав. Відповідно до знімку на ньому зафіксовано лише: передня частина автомашини та її державний номерний знак, вказана дата та час перевищення швидкості, сама швидкість, номер фіксуючого пристрою та зазначено проходження фіксуючим засобом «Візир» перевірки. З цього знімку суд не може встановити де саме встановлений прилад, за допомогою якого проводилося вимірювання швидкості, оскільки відсутні орієнтири розташування приладу до місцевості (ділянки дороги), в межах дії яких дорожніх знаків, розташовано прилад, немає підтвердження, що знімок зроблено саме на 312 км автодороги Харків-Сімферополь-Севастополь. Відсутні докази підтверджуючі роботу вимірювального пристрою в автоматичному режимі.

Відсутність відомостей, щодо обмеження швидкості на відрізку дороги, де було зроблено знімок, на думку суду є основною обставиною, щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, оскільки відповідно до п.12.6.ґ ПДР України на автомагістралях встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 130 км/год., на дорогах для автомобілів встановлене максимальне обмеження швидкості не більш ніж 110 км/год., тому швидкість 135 км/год., як зафіксовано на знімку та в оскаржуваній постанові, у відповідності до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП не утворює складу адміністративного проступку, оскільки відповідно до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність настає при перевищенні обмеження швидкості більш, як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідачем судові не доведено, що технічний прилад при допомозі якого проводилася фіксація зареєстровано у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки і з цього приводу суду не надані належним чином завірені копії свідоцтва про його визнання, виданого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, свідоцтва про перевірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданого Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів.

До того ж, у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото фіксацію. Зазначення в постанові цих даних є обов’язковою, оскільки у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС від 13.11.2006р. за № 1111, до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Таким чином, зазначення відомостей про цих співробітників ДАІ буде доводити факт законності та достовірності фіксації порушень ПДР технічними приладами. Також, в постанові відсутні посилання на записи у журналі обліку роботи технічних засобів вимірювання про використання спеціального пристрою, у порядку встановленому вищевказаною Інструкцією.

Відповідно до ст.268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєнні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст.62 Конституції України. Окрім того, що позивач керував вищезазначеною автомашиною у вказаному в постанові час та місці, інших доказів не надано.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.141,122,252,258,268, 294 КУпАП, ст.ст. 2,8,11,69-71,94,99,100,158-164,186 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково. Відновити ОСОБА_1 пропущений з об’єктивних причин строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постанову АР 123184 від 23.5.2009 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП ОСОБА_1 скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В повному обсязі постанову буде виготовлено 14 серпня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя: О.І. Федоренко