Категорія 6.14

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

26 жовтня 2009 року             Справа № 2а – 24082/09/1270  

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:               Солоніченко О. В.  

 при  секретарі:                      Писаренко К.В.,      

за участю  

прокурора:                             Караварданяна С.Є.,

позивача:                                ОСОБА_1,

представника відповідача:   Лукіна С.Г. (довіреність від 14.04.2009 р. № 1840)        

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом  Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно ,-

                             В С Т А Н О В И В :  

  06 липня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов  Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно .

 Прокурор та позивач в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення щодо суті позовних вимог та просили задовольнити позов.  

 Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в матеріалах справи є письмові заперечення на позов, в яких представник відповідача наполягає на застосуванні ст.ст. 99, 100 КАС України.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.07.1998 року по 05.06.2008 року позивач проходив військову службу у районних військових комісаріатах підпорядкованих Луганському обласному військовому комісаріату на різних посадах. З 30.11.1998 року став проходити військову службу на посаді заступника Лутугинського районного військового комісара, з якої наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 31.01.2008 року № 43 його було звільнено у запас. Наказом Лутугинського районного військового комісара від 05.06.2008 року № 28 позивача було виключено зі списків особового складу Лутугинського РВК.  

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Також ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлює, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, затверджене Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до якого за неотримане речове майно  виплачується грошова компенсація.

Згідно довідок-розрахунків № 79, № 80 на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, виданих 10.06.2008 року, заборгованість за невикористане  речове майно складає 5792, 59 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою виплатити йому вищевказану суму заборгованості, але відповідач відмовив позивачу, пояснюючи це тим, що розпорядник бюджетних коштів не мав фінансових можливостей для виплати грошової компенсації за невикористане  речове майно.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 06.07.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Посилання позивача на те, що він вважав, що компенсація буде виплачена йому в добровільному порядку, суд не приймає до уваги, оскільки це не позбавляло позивача права своєчасно звернутися до суду з позовом.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він не звернувся до суду раніше у зв’язку із поганим станом здоров’я, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України сторона у справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

Виходячи з наведеного судом не вбачається підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 99, 100, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:  

У задоволенні адміністративного позову Військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно  відмовити повністю у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

  Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову в повному обзязі складено 29 жовтня 2009 року.

СУДДЯ