Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-1979 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції –Циганаш І.А.
Категорія – 51 Доповідач – Потапенко В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді – Черненка В.В.
Суддів – Кодрула М.А., Потапенка В.І.
при секретарі – Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому АДРЕСА_1 в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Кіровоградського комбінату хлібопродуктів № 1 , третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді про визначення розміру відшкодування шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві та зобов’язання відповідача вчинити певні дії, пов’язані з травмою на виробництві ,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Кіровоградського комбінату хлібопродуктів № 1 , третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді. Просила визнати незаконним п.2 наказу ДП ДАК «Хліб України» КХП №1 «Про відшкодування втрати по виробничій травмі» від 23.04.2001 року та скасувати його , зобов’язати відповідача видати наказ про передачу та передати до відділення ВДФСНВ у м. Кіровограді нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат у зв’язку з травмою на виробництві на підставі визначеної судом суми відшкодування шкоди, заподіяної нещасним випадком на виробництві станом на 01.04.2001 року , з урахуванням 50% втрати професійної працездатності в розмірі 366, 58 грн ; зобов’язати відповідача передати нову довідку про розміри щомісячних страхових виплат у зв’язку з травмою на виробництві станом на 01.04.2001 року у розмірі 366,58 грн. до відділення ВДФСНВ у м. Кіровограді згідно встановленого чинним законодавством документу :»Актом прийняття-передачі» нової довідки про розмір місячних страхових виплат потерпілого ( членів його сім’ї). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконним п.2 наказу ДП ДАК «Хліб України» КХП №1 «Про відшкодування втрати по виробничій травмі» від 23.04.2001 року та скасовано. Визнано, що сума середньомісячного заробітку ОСОБА_1 у квітні 2001 року склала 302 грн.93 коп. , відповідно сума втраченого заробітку з урахуванням 50% втрати працездатності становить 151 грн.47 коп.
2
Зобов’язано ДП ДАК «Хліб України» КХП №1 видати наказ про передачу до відділення ВДФСНВ у м. Кіровограді нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат у зв’язку з травмою на виробництві ОСОБА_1 станом на 01.04.2001 року. Зобов’язано ДП ДАК «Хліб України» КХП №1 передати нову довідку про розмір щомісячних страхових виплат у зв’язку з травмою на виробництві ОСОБА_1 станом на 01.04.2001 року до відділення ВДФСНВ у м. Кіровограді згідно встановленого чинним законодавством документу : «Актом прийняття-передачі» нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат потерпілого ( членів його сім’ї). У апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2009 року та винести нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права . Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення , з підстав , передбачених ст. 309 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що працюючи у відповідача апаратником по обробці зерна 3 розряду , 17.08.1985 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок , в результаті якого вона отримала виробничу травму, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 19.08.1985 року. Висновками ВТЕК , а потім МСЕК , починаючи з 1985 року по 21.01.2003 року позивачці встановлювалося 50% втрати професійної працездатності. Наказом від 23.04.2001 року ДП ДАК «Хліб України» КХП №1 «Про відшкодування втрати по виробничій травмі» ОСОБА_1. проведено розрахунок відшкодування по втраті працездатності з 1 квітня 2001 року та зазначено , що розмір її пенсії становить 73.40 грн. З архівної довідки № 51 від 18.03.2008 року встановлено , що заробітна плата ОСОБА_1. за повний місяць квітень 2001 року склала 302.93 грн. Враховуючи встановлені обставини справи, з посиланням на Закони України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про охорону праці», «Про оплату праці», ч.2 ст. 233 КЗпП України , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визначив , що сума середньомісячного заробітку потерпілої ОСОБА_1. у квітні 2001 року склала 302 грн.93 коп., а сума втраченого заробітку з врахуванням 50 % втрати працездатності становить 151 грн.47 коп. При цьому суд зазначив, що оскільки у правовому полі відсутнє поняття «середньодобовий заробіток» і неможливо встановити розмір середньомісячного заробітку потерпілої на виробництві у квітні 2001 року у зв’язку з втратою відповідачем архівних документів стосовно зміни розмірів тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві, а також будь-яких наказів щодо обчислення ОСОБА_1. розміру втраченого заробітку , то п.2 наказу ДП ДАК «Хліб України» від 23.04.2001 року «Про відшкодування втрати по виробничій травмі» підлягає скасуванню. Також суд послався на те, що відповідачем не надано доказів стосовно правомірності надання до відділення Фонду довідки про розмір втраченого заробітку потерпілої від 20.07.2001 року , згідно якого сума відшкодування втраченого заробітку становила 90 грн.09. коп. Про те, з такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися , оскільки вони зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і
3
висновки суду не відповідають обставинам справи. З встановлених обставин справи вбачається, що позивачка оспорює наказ відповідача від 23.04.2001 року щодо визначення розміру втраченого заробітку у зв’язку з виробничою травмою.( ас. 77-78) Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. З уточненої позовної заяви ( ас.77-78) встановлено , що вимога про визначення середньомісячного заробітку ОСОБА_1. у квітні 2001 року у розмірі 302 грн.93 коп. позивачкою не заявлялася , а тому вирішивши це питання , суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Зазначена обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року набрав чинності з 1 квітня 2001 року. До 1 квітня 2001 року порядок відшкодування шкоди , заподіяної ушкодженням здоров’я було врегульовано Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 і саме ці Правила необхідно застосовувати до спірних правовідносин. Порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначено п.22 Правил. Перерахування розміру відшкодування шкоди проводилося у випадках , визначених п.28 вищезазначених Правил. Таким чином вперше призначене відшкодування позивачці у 1985 році підлягало перерахуванню у випадках визначених Правилами до моменту передачі документів потерпілої особи до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. З листа відповідача № 33 від 18 лютого 2009 року вбачається, що на підприємстві не збереглися всі архівні документи , а саме : накази про підвищення тарифних ставок і окладів, накази про призначення страхових виплат позивачці за період з 1992 по 2001 роки. З наданих відповідачем копій особових рахунків по виплаті заробітної плати ОСОБА_1. за період з січня 1997 року по квітень 2001 року ( ас. 53-72) вбачається , що їй виплачувалося відшкодування шкоди починаючи від 56 грн. 70 коп., потім було збільшено і з лютого 1999 року по березень 2001 року ця сума виплат становила 100 грн. 12 коп. З змісту оспорюваного наказу відповідача від 23.04.2001 року вбачається, що ОСОБА_1. з 1 квітня 2001 року визначено розмір втраченого заробітку у сумі 73 грн.40 коп. При цьому будь-якого обгрунтування зменшення суми відшкодування втраченого позивачкою заробітку у зв’язку з виробничою травмою з 100 грн.12 коп. до 73 грн.40 коп. наказ не містить. Частиною 2 п.28 Правил передбачено, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. Доказів того, що при виданні відповідачем наказу від 23.04.2001 року існували обставини визначені ч.2 п.28 Правил, що призвело до зменшення суми відшкодування втраченого заробітку суду також не надано. Виходячи з встановлених обставин справи та вимог вищезазначених нормативних документів , колегія суддів дійшла висновку , що розмір відшкодування втраченого заробітку ОСОБА_1. станом на 1.04.2001 року є підтвердженим бухгалтерськими документами відповідача і становить 100 грн. 12 коп., що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.
4
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, п.3 та 4 ч.1 ст. 309 , ст. 313, 314, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді - задовольнити частково. Абзац 3 рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2009 року , яким визнано, що сума середньомісячного заробітку ОСОБА_1. у квітні 2001 року склала 302 грн. 93 коп., відповідно сума втраченого заробітку з урахуванням 50% втрати працездатності становить 151 грн.47 коп. - скасувати та постановити в цій частині нове рішення. Визнати , що розмір щомісячного відшкодування страхових виплат у зв'язку з травмою на виробництві ОСОБА_1 з урахуванням 50% втрати працездатності станом на 01.04.2001 року становить 100 грн. 12 коп. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий – суддя
Судді :