Справа № 2-1392 -2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року         Староміський районний суд міста  Вінниці в складі:

головуючого судді :  Нечипорук Л.Ф.,

при секретарі: Мілентьєвій Д.В.,

з  участю позивачки: ОСОБА_1,                                                

представника позивачки: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

у справах 3-ї особи на стороні відповідача: Марценюк Л.Є.,                                  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за  позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -  Служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду  з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 06.08.2008 року. В період шлюбу у них нарадилась дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яка на даний час проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Понад два роки відповідач участі у вихованні дитини не приймає і взагалі не цікавиться її існуванням, матеріальної допомоги не надає, у зав’язку з чим позивачка змушена була звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів, які тепер стягуються за рішенням суду. Зважаючи на те, що відповідач взагалі не відвідує доньку, не вітає її з днями її народження, святами, а дочка батька не пам’ятає, позивачка змушена звернутись до суду з даним позовом та просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6.

Ухвалою суду від 12.08.2009 року до справи залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали за обставин, викладених в позові, просять суд позов задовольнити, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини – дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Позивачка  суду пояснила, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. Оскільки їй була запропонована робота в університеті викладачем у Польщі, вона туди переїхала, відповідач залишився жити у м. Вінниці, тобто до вересня 2005 року проживали окремо. Щоб сім'я жила разом позивачка допомогла чоловікові знайти роботу у Польщі, куди він згодом також переїхав. В період вагітності, позивачка виявила, що відповідач бажає народження лише сина, народженню дочки він не був особливо радий. Коли народилась дочка, відповідач поводив себе стримано, коли дитина захворіла на жовтуху, не квапився прийняти невідкладні міри для її лікування, хоча сам за фахом лікар. Перебуваючи сам на сам з дитиною в одній кімнаті, не поспішав до неї подивитись, вияснити причину плачу дитиною.  Потім відповідач заявив, що скучив за своєю мамою і тому повернувся до Вінниці, та залишив позивачку, яка знаходилась у відписці по догляду за дитиною та  без засобів до існування, з дитиною в чужій країні. В грудні 2006 року вона з метою збереження  сім»ї повернулась з дитиною до м. Вінниці та почала проживати зі своїми батьками, оскільки спільного житла з чоловіком не мала. З цього часу він жодного разу не поцікавився дитиною, не виявив бажання з нею побачитись, погуляти. Оскільки дитина була народжена у Польщі, перші щеплення їй були зроблені там, позивачка мала намір решту щеплень також зробити у Польщі, а для цього потрібно їхати туди. Вона звернулась до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, з метою зробити щеплення, на що отримала відмови, причини якої він не пояснив. Лише через два місяці вмовлянь, та звернення за допомогою до його матері такий дозвіл ним був даний.

Фактично їм сім'я розпалась, позивачка ініціювала питання про розірвання шлюбу з відповідачем, який було розірвано судом.

Щоб привернути увагу батька до дитини, нагадати про неї йому, позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки, потім з позовом на своє утримання до досягнення дитиною трьох років. Судом стягнуто на користь дитини ? всіх видів заробітку відповідача, та 20% від суми його заробітків на утримання дружини. Однак дані судові рішення не спонукали батька до спілкування з дитиною, яка в силу свого віку почала активно запитувати про батька. Під час прогулянки позивачки з дитиною при випадковій зустрічі з відповідачем, останній уникав спілкування, робив вигляд, що їх не бачить і не знає.

Таким чином, з грудня 2006 року відповідач взагалі не бачився з дитиною, ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків, не піклується про її духовний розвиток, її майбутнє, про її здоров’я, позивачка вичерпала всі можливі засоби, щоб привернути увагу батька до дочки, яка є його єдиною дитиною, не перешкоджаючи жодним чином їх спілкуванню, а  тому вважає, що такий чоловік не гідний називатися батьком, а також з метою запобігти в майбутньому тому, щоб відповідач претендував на утримання від дочки, якій в даний час жодним чином не допомагає, просить позбавити його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6.

Залучений  судом в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог  що року до предмету спору на стороні відповідача –  представник служби справах дітей Вінницької міської ради Марценюк Л.Є. позов визнала, просить позов  задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, суду кожен окремо пояснили, що відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, від спільного проживання в якому у них народилась дочка ОСОБА_6. Шлюб було розірвано через втрату надії на відновлення та збереження сім’ї, та було прийнято рішення в інтересах дочки, щоб вона залишилась проживати з матір’ю. Відповідач вважає, що розрив відносин з позивачкою не повинен вплинути на його стосунки з дочкою, так як доньку він любить і вважає, що вона не повинна страждати через взаємовідносини з позивачкою.

Відповідач зазначає, що позивачка перешкоджає його спілкуванню з дочкою, не бажає щоб він приходив на побачення з диною, в гості, не дозволяє брати дитину на прогулянку чи на вихідні. Його окреме проживання з дитиною ніяк не впливає на батьківські почуття до неї, його відносини з нею ґрунтуються на внутрішньому почутті батьківської любові та опіки. Він прагне приймати участь у вихованні та житті дитини, чому заважає позивачка, яка перешкоджає у виконанні ним свого батьківського обов’язку.

Відповідач вважає неправдивою інформацію позивачки з приводу  того, що він не цікавиться здоров’ям дитини, адже він з нею ходив в лікарню, коли вона хворіла, купував, ліки. Подарунки, які передавав для дитини, йому поверталися. Тому відповідач не розуміє яким чином він має приймати участь у вихованні дитини, не розуміє який намір переслідує позивачка, вимагаючи у суду позбавити його батьківських прав. Позивач не може реалізувати свої батьківські права, через перешкоди, які створює позивачка, а тому відповідач та його представник просять в заявленому позові відмовити.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою, а тому  підлягає  до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 31.10.2003 року по 06.08.2008 року (а.с.5,10).

В період шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, батьком якої записаний відповідач ОСОБА_3 (а.с.7).

ОСОБА_6, народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 року м. Кельце воєводство Швєнтокшинське Республіка Польща  є громадянкою України (а.с.9).

Відповідно до довідки про склад сім’ї від 06.06.2009 року №257 позивачка з донькою ОСОБА_6 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно повідомлення від 02.06.2009 року №12/330 міської дитячої поліклініки №1, де на обліку перебувала сім’я позивачки, під час патронажів дільничним педіатром дитини ОСОБА_6, батько завжди був відсутній, за медичною допомогою з дитиною не звертався, не бере участі у вихованні, догляді та лікуванні дитини (а.с.18).

Згідно акту обстеження житлово - побутових умов дитини від 02.06.2009 року, квартира, в якій проживає позивачка ОСОБА_1 з дочкою, а також з дідусем та бабусею знаходиться в задовільному стані, в кімнатах все необхідне для подальшого перебування дитини. Зауважень до сім’ї не має. Висновки комісії після обстеження: батько ОСОБА_3 участі у вихованні, догляді та лікуванні дитини не приймає (а.с.19).

Служба у справах дітей Вінницької міської ради, висновком від 19.06.2009 року №1425 вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.27).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показав, що є сусідом сім’ї ОСОБА_1. З грудня 2006 року, тобто з часу повернення ОСОБА_1 з дочкою з Польщі, її чоловіка не бачив, не бачив, щоб він їх навідував, проводив з дитиною час

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона дільничний лікар педіатр, яка веде ОСОБА_6.  Під час відвідин дитини, її батька вона ніколи не бачила, в поліклініку з приводу хвороб дитини він не звертався, Вихованням, доглядом та лікуванням дівчинки займається її мати ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що  вона працює психологом. 11 серпня 2009 року до неї звернулася ОСОБА_1 за психологічною допомогою стосовно специфіки комунікації зі своєю дочкою ОСОБА_6, а саме допомогти дитині пережити травму відсутності батька. В ході спілкування з дитиною виявилося, що вона спілкуючись з іншим дітьми, почала ідентифікувати чоловіків зі своїм батьком, запитувати де він. Отримавши чесну відповідь від матерів, дівчинка почала хвилюватись, очікувала реакції з боку будь-якої особи чоловічої статі поведінку батька, знизився апетит, погіршився сон. Дівчинка чітко розуміє ролі дорослих у її житті, ідентифікує дідуся з батьком. Вона напружується, виникають істеричні реакції, коли  акцентується увага на питанні наявності батька у теперішньому чи майбутньому житті дівчинки.  Ідентифікація батька у дитини відсутня.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що з грудня 2006 року ОСОБА_3 не відвідує свою дочку ОСОБА_6, не вітає її з днями народження та іншими святами, не гуляє з нею, не відвідує під час хвороб, взагалі не приймає участі у її вихованні, що призвело до того, що вона його не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_13, який є братом позивачки, та свідок ОСОБА_14 – тітка позивачки, суду показали, що з грудня 2006 року не відвідує і не бере участі в піклуванні і вихованні його доньки ОСОБА_6, не гуляє з нею, не вітає з днями народження, не буває на родинних святах, зі святами, дівчинка не пам’ятає свого батька.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що товаришує з ОСОБА_3 зі студентських років. Після одруження ОСОБА_3 поїхав до Польщі, де проживав разом з дружиною. Одлнак після народження дочки ОСОБА_3 змінився, став замкнутим. Зі слів самого ОСОБА_3 свідок знає, що у нього виникають труднощі у спілкуванні з дочкою, цьому перешкоджає його колишня дружина. Свідок кілька разів підвозив ОСОБА_16 до будинку, де мешкає ОСОБА_1, через кілька хвилин той повертався, та казав, що йому двері не відчиняють. Свідок не уточняв у нього, чи його не впускають, чи нікого немає дома. Свідок зі слів ОСОБА_3 знає, що той купує подарунки дочці, зокрема сережки, однак сам цього не бачив.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що вона є матір’ю відповідача. ЇЇ син повернувся із Польщі, де проживав з дружиною та дочкою, пояснивши це тим, що вона його вигнала. Ні син, на ОСОБА_1 не приймали жодних заходів, щоб зберегти сім'ю. Свідок відвідує з дозволу позивачки внучку ОСОБА_6, приносить їй подарунки, частину з яких прийняли, а сережки, наприклад, повернули. Коли свідок поверталася додому, син запитував її про дочку, просив її фотографувати. Однак до дівчинки не приїжджав через те, що знаходиться на роботі.  Свідок вважає, що позивачка штучно створює таку обстановку навколо дитину, не допускає його зустрічей з дитиною, будь-яких побачень. Також свідок зазначила, що коли одного разу ОСОБА_1 заборонила свідку побачитись з внучкою, вона розповіла про це сину, і саме вона пішла до органу опіки та піклування щоб вирішити питання про надання їй зустрічей з дитиною. Однак, пізніше мати дозволила побачитися з дитиною, і син передумав займатись цим питанням. Свідок вважає, що немає підстав вважати ОСОБА_3 таким, що ухиляється від виконання батьківських обов’язків.

Встановленим судом фактичним обставина справи, відповідають правовідносини, пов’язані з особистими немайновими правами і обов’язками батьків і дітей, та  регулюються главою 13 Розділу ІІІ Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

В судовому засіданні достовірно встановлено та не заперечується позивачем, що він з грудня 2006 року не бачився з дитиною, не надавав їй матеріального утримання, що спонукало позивачку звернутися до суду з позовом про стягнення на користь позивачки аліментів на утримання дочки. Показами свідків, як зі сторони позивачки, так і зі сторони відповідача, встановлено, що відповідач не відвідував дочки, не ходив на прогулянки з нею, на запитання суду пояснюючи це тим, що він працює.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_18, допитаному в якості свідка, про негаразди в спілкуванні з колишньою дружиною, яка забороняє зустрічатися з дочкою відомо лише зі слів відповідача ОСОБА_3,  однак дана особа, не була безпосереднім очевидцем перешкоджань позивачки спілкуванню ОСОБА_3 з дитиною.

Допитана ж в судовому засіданні в якості свідка мати відповідача ОСОБА_17 підтвердила, те що з дитиною бачиться лише вона, її син не зустрічається з дитиною, про неї він дізнається лише з її слів. Як пояснила сама свідок її син зайнятий на роботі, тому з дитиною на бачився. Саме вона, а не відповідач зверталася до органу опіки та піклування з приводу можливості врегулювання питання про побачення батька з дитиною, сам відповідач не виявив бажання вирішити проблему спілкування з дитиною, з якою начебто йому перешкоджають спілкуватися, в порядку, визначеному законом.

Свідки, допитані зі сторони позивачки, натомість були безпосередніми очевидцями того, що батько дівчинки ОСОБА_3 її не відвідує, не буває на родинних святах, на займається її вихованням, а тому докази даних свідків суд приймає до уваги в повному обсязі.

Суд вважає необґрунтованими пояснення відповідача ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_17 про те, що позивачка перешкоджає його зустрічам з дитиною, їх спілкуванню, оскільки, сам ОСОБА_3  в судовому засіданні  визнає, що з грудня 2006р.  дочку  не бачив і це при тому, що  вони  проживають в одному  місті, пояснюючи це створенням  перешкод  в побаченнях зі  сторони  ОСОБА_1., однак  жодних доказів   в  підтвердження своїх слів  не  надав.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

На запитання  суду,  ОСОБА_3 зазначив, що за  три роки  він не звертався  ні   в Службу  у справах дітей щодо надання примусових побачень з дитиною, як і не звертався  з даного приводу до суду. Лише при завершенні  розгляду  даної справи ОСОБА_3 звернувся з даною заявою до Служби у справах дітей, що свідчить  впершу  чергу  про показовість даного вчинку, а не реального  об»єктивного бажання спілкування з дитиною.

Судом не ставиться під сумнів професійні якості відповідача, що підтверджуються позитивною характеристикою з місця роботи, та характеризує його як особистість, однак, в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов’язків, а саме: він не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дочкою не тільки  в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, а взагалі не спілкується,  що підтверджено показами свідка  лікаря – психіатра, не надає дочці доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання в майбутньому дочкою освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, дає суду підстави вважати, що ОСОБА_3 свідомо нехтує своїми батьківськими обов’язками,  а тому його необхідно позбавити батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214, 215 ЦПК України -

в и р і ш и в :

Позов  задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно дитини – дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 267 (двісті шістдесят сім) грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Староміський районний суд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: