Справа № 2-4690/2009

Л У Ц Ь К И Й   М І С Ь К Р А Й О Н Н И Й    С У Д   В О Л И Н С Ь К О Ї    О Б Л А С Т І

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

13 серпня 2009 року                             м.Луцьк    

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Олексюка А.В.

при секретарі Шепелюк І.В.

з участю позивача ОСОБА_1 .

відповідача ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2  про стягнення боргу.

    Свій позов мотивує тим, що 23 березня 2008 року позичив ОСОБА_2 . 4000 доларів США, про що останній написав розписку і зобов’язався повернути борг до 30 березня 2008 року, що згідно офіційного курсу гривні до долара Національного Банку України  становить 31000 гривень.

Просить стягнути з ОСОБА_2 . на його користь  31000 гривень заборгованості за договором позики, 100 витрат на послуги адвоката, 310 грн. сплаченого судового збору та 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, не заперечував того, що брав у позивача в борг 4000 доларів США, однак в травні 2008 року повернув позивачу 800 доларів США. Зазначав, що  гроші  позичав для зайняття підприємницькою діяльністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а   позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження  укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що  23 березня 2008 року ОСОБА_2 . отримав в борг у ОСОБА_1 . 4000 доларів США, зобов’язався повернути борг 30 березня 2008 року про що написав відповідну розписку. ( а.с.5). Факт написання даної розписки і отримання вказаних у неї коштах відповідачем не заперечувався.

В судовому засіданні встановлено, що в травні 2008 року відповідач повернув позивачу 800 доларів США. Даний факт  в судовому засідання не заперечується.

До дня звернення позивача в суд, відповідач не повернув позивачу борг в сумі 3200 доларів США, чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та  зобов’язання по вищевказаному договору.

Зі змістуст.533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобов’язання має бути виконане  у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший  порядок її визначення  не встановлений договором або законом.

Відповідно  до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 15 травня 2009 року 100 доларів США складають 762,3500 гривень, відповідно 3200 доларів США становить 24395,20 гривень, а тому саме ця сума підлягає стягненню з  відповідача в користь позивача.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі  24395,20 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, а тому з відповідача слід стягнути 440,69 гривень понесених позивачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, ст.ст..526, 527,  533, 625, 1046, 1047,  1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1  24395 (двадцять чотири тисячі триста дев’яносто п’ять) гривень 20 коп. боргу.

Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_1  440 (чотириста сорок) гривень 69 коп. судових витрат.

В решті  позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду                             А.В. Олексюк