ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

Справа № 2а-8492/09/1370  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

15 жовтня 2009 року                                                                                                м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:  

головуючого – судді  Гулика А.Г.,

при секретарі  Андрушакевич Т.В.,

за участю:  

представника позивача: Тимчишин І.В. (довіреність від 22.06.2009 року № 8397/06);  

відповідача: не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_2 про стягнення суми грошових коштів в розмірі 1099 грн. 30 коп., -  

в с т а н о в и в :  

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулося в Львівський окружний адміністративний суд з зазначеним вище адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 676 грн. 30 коп., на користь управління Пенсійного фонду України м. Львова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно, за допомогою платіжної картки, отримано пенсію померлого пенсіонера ОСОБА_4 за січень 2008 року в розмірі 1099 грн. 30 коп.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав уточнення до позовної заяви від 12.12.2008 року № 15055/06-14, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 1099 грн. 30 коп. на користь управління Пенсійного фонду України м. Львова, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд їх задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду справи суду не подав, а тому суд ухвалив продовжити судовий розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.  

ОСОБА_4, що проживав за адресою: АДРЕСА_1, отримував пенсію за віком на підставі розпорядження управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова від 31.10.2006 року № 186179.

14.12.2007 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується атестатом № 27 від 01.02.2008 року про закриття пенсійної справи у зв’язку зі смертю отримувача.

З листа філії «Львівського центрального відділення Промінвестбанку» від 22.01.2008 року № 05-1/44/7 вбачається, що пеннсія нарахована пенсіонеру ОСОБА_4 повернута на розрахунковий рахунок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області частково, в сумі 03 грн. 41 коп., решта пенсії, в сумі 1099 грн. 30 коп., повернути неможливо в зв’язку з відсутністю коштів на рахунку пенсіонера, оскільки дані кошти були зняті з карткового рахунку з банкомата 10.01.2008 року і 14.01.2008 року.

Як вбачається з довідки філії «Відділення Промінвестбанку в м. Львів» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, за період з 01.01.2008 року по 31.01.2008 року, зняття коштів здійснювалось з банкомату філії за адресою: м. Львів, вул. Ак. Гнатюка, 2, за номером картки НОМЕР_1.  

Отже, судом встановлено факт зняття грошових коштів з карткового рахунку пенсіонера ОСОБА_4 після його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  накопичувальний пенсійний рахунок це – частина персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового   державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер – особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.  

Згідно з ст. 47 Закону, пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату  і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок  
у  порядку,  передбаченому  законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 цього Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.

Суми пенсій, згідно з ст. 50 Закону, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку  
пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно з ст. 100 цього Закону, усі  операції  з  пенсійними  активами  у  цінних  паперах здійснюються через зберігача - банк,  який здійснює свою діяльність відповідно до  
законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам  цього  Закону  щодо  зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду. Виконання  функцій  зберігача  не може поєднуватися з виконанням функцій з управління пенсійними активами.

Пункт 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ  визначає, що платіжна картка – це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої,  в  установленому законодавством порядку, пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг,  перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

 Відповідно до ст. 15 цього Закону, платіжні операції з платіжними картками здійснюються з урахуванням вимог, встановлених законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Платіжна картка є власністю емітента і  надається ним клієнту відповідно до умов договору.  

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національний банк України» та з метою приведення нормативно-правових актів Національного банку України у відповідність до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» Правління Національного банку України, постановою № 367 від 27.08.2001 року, затвердило Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням. Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями та установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.

Розділ 1 даного Положення дає визначення відповідно до яких, держатель платіжної картки це - фізична особа - клієнт або довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для ініціювання переказу грошей з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції з її застосуванням; картковий рахунок (картрахунок) - поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками; платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансових установ та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;

Відповідно до п. 4.10 Положення, держатель платіжної картки зобов'язаний використовувати її відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом - членом платіжної системи, який здійснює емісію платіжних карток, та не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це права або повноважень, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи. Клієнт несе передбачену договором відповідальність за виконання грошових зобов'язань за операціями, що здійснені з використанням платіжної картки, до часу отримання емітентом заяви клієнта або держателя платіжної картки про призупинення здійснення операцій з її застосуванням і встановлення платіжної картки в стоп-лист. При отриманні такої заяви емітент має ідентифікувати клієнта (держателя платіжної картки) і зафіксувати дату та час його звернення на умовах та згідно з процедурами, передбаченими договором. Порядок і строки подання заяви та встановлення картки в стоп-лист і її вилучення з нього встановлюються правилами платіжної системи та обумовлюються в договорі. У разі втрати платіжної картки клієнт або її держатель має негайно повідомити про це емітента. В іншому разі, емітент не несе відповідальності за переказ грошей, ініційований за допомогою цієї платіжної картки, до отримання такого повідомлення, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з п. 8.3 Положення, контроль за використанням коштів із картрахунків здійснюється власниками цих рахунків.

З листа філії «Відділення Промінвестбанку в м. Львів» від 29.09.2009 року вих. № 09-550 вбачається, що відеозаписи проведення трансакцій по зняттю коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 року по 31.01.2008 року – відсутні, оскільки така інформація зберігається не більше трьох місяців, що в свою чергу позбавляє можливості встановити особу, яка проводила операції по зняттю даних коштів.

Як вбачається з аналізу норм чинних нормативно-правових актів, зокрема Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ та Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням             № 367 від 27.08.2001 року, платіжна картка дає можливість ідентифікувати особу держателя платіжної картки, її володільця, проте не дає можливості встановити особу, яка фактично здійснила операцію з використання платіжної картки і призначена виключно для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг,  перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій,  передбачених відповідним договором, а не для ідентифікації суб’єкта який здійснює або ініціює відповідні операції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач – управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова,  перерахувало на визначений пенсіонером банківський рахунок у  порядку,  передбаченому  законодавством, через   уповноважений банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду, тобто виконав передбаченні чинним законодавством України обов’язки.

Докази вчинення відповідачем – ОСОБА_2 дій, спрямованих на отримання коштів – пенсії з розрахункового рахунку ОСОБА_4 за допомогою платіжної картки № НОМЕР_1 позивачем не доведено.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було вчинено використання платіжної картки, держателем якої є ОСОБА_4, а також здійснення будь-яких операцій з її застосуванням. Судом встановлено, що призупинення здійснення операцій з внесенням платіжної картки в стоп-лист не проводилось. З огляду на вказане вище, відповідач не може нести відповідальність за списання коштів з карткового рахунку, що належав ОСОБА_4, ініційованого за допомогою платіжної картки.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача у судовому засіданні не доведені, і тому у їх задоволенні слід відмовити.  

 Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

постановив:  

У задоволені позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 жовтня 2009 року.

Суддя                                     (підпис)                                А.Г. Гулик

З оригіналом вірно.

Суддя                         А.Г. Гулик     

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

  Справа № 2а-8492/09/1370  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

(вступна та резолютивна частини)  

15 жовтня 2009 року                                                                                                м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:  

головуючого – судді  Гулика А.Г.,

при секретарі  Андрушакевич Т.В.,

за участю:  

представника позивача: Тимчишин І.В. (довіреність від 22.06.2009 року № 8397/06);  

відповідача: не з’явився,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_2 про стягнення суми грошових коштів в розмірі 1099 грн. 30 коп., -  

в с т а н о в и в :  

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов`язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, а з повним текстом постанови особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись 20 жовтня 2009 року.

Керуючись статтями 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

п о с т а н о в и в :  

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

  Суддя                                                                              А.Г.    Гулик