ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

Справа №2а-4327/09/1370  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01 жовтня 2009 року              

Львівський окружний адміністративний суд у складі:  

головуючого-судді                                                            Кухар Н.А.  

при секретарі судового засідання                                    Кунинець А.С.  

з участю представника відповідача –  Дорош А.Б.  

представника третьої особи- Стегній А.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом   ОСОБА_2 до  ДПІ у  Сихівському районі м.Львова, третя особа- Головне  управління державного казначейства України у Львівській області про  визнання дій протиправними,  стягнення  суми податку з доходів  фізичних осіб,  

В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернулась до суду із  позовом, в якому просить   визнати дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  щодо заниження суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає  поверненню  протиправними,  стягнути з  відповідача податок  з доходів фізичних осіб, який підлягає поверненню в сумі  896,58 грн., зобов”язати Головне  управління державного казначейства України у Львівській області застосувати штрафні санкції до відповідача  та сплатити  на її рахунок.  

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що нею 5 березня 2009 року до відповідача була подана річна податкова декларація про доходи за 2008 рік з метою реалізувати своє право на  повернення податку з доходів фізичних осіб за наслідками звітного податкового року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати.  Згідно даної декларації та проведених нею розрахунків сума коштів, яка  підлягає поверненню складає 1463,95 грн. Відповідачем перераховано їй лише 567,37 грн., що не відповідає нормам Закону України  "Про податок з доходів фізичних осіб". Посилаючись на пп. 20.4.1 та пп. 20.4.2 ст. 20 Закону, обґрунтовує відповідальність ДПІ за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку сплатою штрафу у розмірі 100 відсотків при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати.  

У судовому засіданні 23.09.2009 р.  позивач  підтримала позовні вимоги, просила задоволити з підстав  зазначених в позовній заяві. Подала заяву з проханням слухати справу у відсутності.  

Представник відповідача проти позову заперечила,   пояснила, що  при проведенні розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв”язку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується сума нарахованої заробітної плати без  виключення  суми внесків до  соціальних фондів та податкової соціальної пільги. Така позиція відображена в листах ДПА  України від 04.04.2005 року  №6119/7/17-3117 та від 13.04.2007 року  №1817/С/17-0715,№7494/7/17-0717. Сума загального річного дохлду позивачки  становить 140279,75 грн., витрати понесені на оплату навчання, що включаються до податкового кредиту  9785,00. Сума загального  річного доходу, нарахованого у 2008 році у вигляді заробітної плати, зменшена на  суму податкового кредиту становить 130494,75 грн. Сума ПДФО з оподаткованого доходу визначена за ставкою 15% становить 19574,21 грн.Сума  ПДФО до повернення становить згідно розрахунку  567,37 грн. Просила у позові відмовити.  

Представник третьої особи  проти позову  заперечив та пояснив,   що після отримання висновку  з ДПІ  перераховують суму податку з доходів фізичних осіб. Щодо  перерахування штрафу, то такий може бути нарахований лише, якщо у висновку ДПІ  вказано що це є несвоєчасне повернення з вини ДПІ.  

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.  

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.  

У відповідності до вимог п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом з джерелом його походження з України визначено будь-якій дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.  

Згідно з п. 1.16 ст. 1 Закону податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.  

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону загальний   річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.  

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.  

Відповідно до п. 3.5 ст. 3 цього Закону при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.  

Судом встановлено, що позивачка   у період з 1 січня по 31 грудня 2008 року отримала сукупний дохід у вигляді заробітної плати 140279,75  грн. З цього доходу   було утримано внески до фондів соціального страхування у сумі 5977,23 грн. Згідно з довідкою працедавця сума утриманого податку з доходів фізичних осіб становить 20 141,58 грн.  

Згідно з пп. 5.1.1 п. 5.1 ст. 5 Закону платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.  

Відповідно до квитанцій та згідно з договором № 1932с-05  позивачем  на рахунок університету було сплачено 9785 грн. за навчання доньки-студентки ОСОБА_3.  Зазначені витрати  включаються до складу податкового кредиту відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону.  

5 березня 2009 року позивачкою до ДПІ була подана річна податкова декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року з метою реалізувати своє право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року, а також всі необхідні документи, що підтверджують витрати, які дозволено включити до складу податкового кредиту, і заяву з проханням прийняти цю декларацію.  

Відповідно до наданих документів, за даними платника податку сума загального річного доходу, зменшена на суму податкового кредиту в розмірі 9785,00 грн. і на суму внеску до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування в розмірі 5977,23 грн., становить 124517,52 грн., а за даними розрахунку  відповідача – 130494,75 грн.  

Відповідачем  зроблений розрахунок  на підставі   листів ДПА  України від 04.04.2005 року  №6119/7/17-3117 та від 13.04.2007 року  №1817/С/17-0715,№7494/7/17-0717, у яких роз”яснено, що  при проведенні Розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню платнику податку у зв”язку з нарахуванням податкового кредиту, застосовується сума нарахованої заробітної плати без виключення сум внесків соціальних фондів, що суперечить Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”  

За таких обставин обґрунтованими є посилання позивача на порушення відповідачем норм чинного законодавства України про оподаткування фізичних осіб.  

Ставка податку відповідно до п.7.1 даного Закону становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків,  визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.  З  річного оподаткованого доходу  позивача   це становить  124 517,52 х 15% = 18677,63  грн.  

  Позивачем у 2008 році  сплачено ПДФО в сумі  20141,58 грн., тому  до повернення підлягає 1463,95  грн., що зазначено позивачем у   розрахунку податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі з нарахуванням податкового кредиту.  Позивачем   отримано   567,37 грн, отже сума, що підлягає поверненню  становить   896,58  грн.  

Відповідно до пп. 20.4.1 ст. 20 Закону особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми та занижує його розмір.  

Згідно з пп. 20.4.2 ст. 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.  

Як встановлено судом, позивачка подала до ДПІ річну податкову декларацію 5 березня 2009 року. Затримка відповідачем повернення суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит на дату подання позову становить понад 91 календарний день. Отже, сума штрафу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача, становить 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит.  

Підпунктом 20.4.1 п. 20.4 ст. 20 Закону визначено, що повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит та штрафів відповідно до пп. 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних бюджетів. У разі, коли штрафні санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених пп. "а" пп. 20.4.1 (податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір), така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.  

Отже, якщо особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, є податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір, то відповідно до пп. 20.4.3 п. 20.4 ст. 20 Закону сума невідшкодованого податку та штрафів стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу, у цьому випадку з рахунку Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова.  

На підставі вищевикладеного суд вважає, що дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  щодо заниження суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню ОСОБА_2 є протиправними, а тому слід  стягнути з  відповідача   в користь позивача  податок  з доходів фізичних осіб, який підлягає поверненню в сумі  896,58 грн. Також слід зобов”язати Головне  управління державного казначейства України у Львівській області застосувати штрафні санкції до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  за несвоєчасне повернення податку з доходів фізичних осіб позивачу  в розмірі 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит та  перерахувати  на її рахунок №28996 філії 6319/0097 Ощадного банку України.  

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позовні вимоги задовольнити.  

Визнати дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  щодо заниження суми податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає поверненню ОСОБА_2 – протиправними.  

Стягнути з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  в користь ОСОБА_2 податок  з доходів фізичних осіб, який підлягає поверненню в сумі  896,58 грн.  

Зобов”язати Головне  управління державного казначейства України у Львівській області застосувати штрафні санкції до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова  за несвоєчасне повернення податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 в розмірі 100 відсотків від суми надміру сплаченого податку внаслідок застосування позивачкою права на податковий кредит та  перерахувати  на її рахунок №28996 філії 6319/0097 Ощадного банку України.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_2    3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя-підпис, з оригіналом згідно  

Суддя                         Н.А.Кухар