Р І Ш Е Н Н Я

                               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 червня 2009 року   колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

                                                                головуючого – Панька В.Ф.,

                                                                суддів – Леска В.В., Кожух О.А.,

                                                                при секретарі Молнар Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації права власності на об’єкти нерухомого майна, Чопської міської ради, Ужгородської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди, колегія суддів, -    

                                                                в с т а н о в и л а :

    Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1

    В апеляційній скарзі позивач просить скасувати дане рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення позову.

    Межі доводів апеляційної скарги: апелянт вважає, що до даних правовідносин повинні бути застосовані правила ЦК України  ( в редакції 1963 року ).

    Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів  пришла до висновку, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.

    Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції в мотивувальній частині застосував правила ст.331 ЦК України ( в редакції 2004 року ) та зазначив, оскільки не було проведено реєстрацію нерухомого майна на будинок за адресою АДРЕСА_1 за позивачем, як спадкоємцем ОСОБА_2., а тому не може бути визнано право власності на будинок. ( а.с. 32 ).

    З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють правовідносини між сторонами.

    Зокрема, згідно довідки Ужгородського районного комунального підприємства технічної інвентаризації від 23.10.2008 року за № 733 ( 01-15 будинковолодіння в АДРЕСА_1 згідно запису № 399, реєстрової книги-3  зареєстрована за ОСОБА_3. - матір’ю ОСОБА_1 ) згідно рішення виконкому Чопської селищної ради від 16 січня 1952 року за № 1.

    ОСОБА_3. померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями за законом були ОСОБА_3. – чоловік, ОСОБА_4 – син і ОСОБА_1. – донька – першої черги.

    ОСОБА_3. 16.04.1980 року склав заповіт, згідно якого спадкове майно – будинок АДРЕСА_1 заповів сину – ОСОБА_4. та дочці ОСОБА_1., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

__________________________________________________________________________________

Справа № 22-923/09                                                                                                  номер рядка статистичного звіту :    

Головуючий у суді першої інстанції : Машкаринець І.М.

Суддя –доповідач : Панько В.Ф.

ОСОБА_1. та  ОСОБА_4. фактично прийняли спадщину за померлим батьком, оскільки фактично вступили в управління майном і проживали в будинку і стали власниками по Ѕ частині будинку кожний.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4., який не склав заповіт на своє майно та не мав спадкоємців першої черги, оскільки спадкоємцем другої черги була ОСОБА_1., яка фактично прийняла спадщину за померлим братом, оскільки проживала в будинку АДРЕСА_1, інших спадкоємців за померлим ОСОБА_4 немає.

Право на прийняття спадщини, яку ОСОБА_1. фактично прийняла, виникло в 1978 році за померлою матір’ю, 1993 році за померлим батько, який склав заповіт на ОСОБА_1. та ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_4., який не мав інших спадкоємців, окрім ОСОБА_1.

До даних правовідносин зазначених в позовній заяві ОСОБА_1. необхідно застосувати вимоги ст.ст.529, 549, 530 ЦК України ( в редакції 1963 року), які діяли на час виникнення прав та обов’язків ОСОБА_1. стосовно спадкового майна за адресою АДРЕСА_1, яка фактично прийняла спадкове майно і є єдиним власником майна до вступу в дію ЦК України ( в редакції 2004 року) і правила ст.331 ЦК України до даних правовідносин не можуть бути застосовані.              

Судові витрати позивачем не заявлені.

Керуючись ст.ст.529, 530, 549 ЦК України, ст.ст. 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                       Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 18 березня 2009 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 – в порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

        Головуючий :       ( підпис )

                                                                  Судді :                ( підписи )

Згідно з оригіналом :

Суддя апеляційного суду                                                В.Ф. Панько