Справа № 2-А-2996/1226  

2009 рік  

ПОСТАНОВА Іменем України  

01 вересня 2009 року                                   Свердловський міський суд Луганської області у складі:  

головуючого судді: Іващенко В.М..,  

при секретарі: Жирової І.В.,  

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,-  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулась до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним адміністративним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог пояснила, що вона народилася у 1933 році, згідно статті 1 Закону України №2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2008 році їй така допомога не виплачувалась.  

Верховна ОСОБА_1 України своїм Законом України 3235-ІУ від 20.12.2005 р.«Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст.ст. 77,110 та Закону України № 489-Увід 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 р», ст.71 п.12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст. 147,150,152 Конституції України та ст. 45,51,61,63,65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: Пункт 5. Рішення Конституційного Суду України по цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до ч.2 ст.З Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.2 ст.19 та ч.З ст.22 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата їй соціальної допомоги у 2008 році, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.  

Розмір соціальної допомоги, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн, на 2008 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня -470 грн, з 1 квітня -481 грн, з 1 липня -482 грн. Крім того, позивач вважає, що вона пропустила строк позовної давності з поважної причини, а саме тяжкий стан здоров'я завадив їй своєчасно звернутися в суд.  

На підставі викладеного позивач просить суд винести рішення, яким відновити пропущений строк для звернення до суду.  

Визнати неправомірними дії Свердловського Пенсійного Фонду в частині невиплати їй державної соціальної допомоги до пенсії за період за період з 2007 по 2008 р., як дитині війни. Зобов'язати УПФУ в м. Свердловськ Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. за рахунок коштів державного бюджету. Стягнути на її користь судові витрати.  

У судове засідання позивач не з'явилась, але надала суду письмову заяву, у якої просить справу розглянути у її відсутність, що позовні вимоги вона підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.  

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав письмове заперечення. В своїх запереченнях посилається на наступне: позивач дійсно присвоєно статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закон) України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.  

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.  

Згідно до п.З Положення про Пенсійний фонд України основним завданням ПФУ є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 9 вищевказаного Положення кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:  

-фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;  

-оплату послуг з виплати та доставки пенсій;  

-формування резерву коштів Пенсійного фонду Українщпогашення банківських кредитів та відсотків за їх використання та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;  

-утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;  

-організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.  

Пунктом 10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни.  

Враховуючи, що механізм реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей вини" відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".  

До внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" управлінням Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме ст. 6 встановлює що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка складає 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено на 2008 рік в розмірі: з 01.01.2008 року - 470 грн.; з 01.04.2008 р. - 481 грн.; з 01.07.2008 р. - 482 грн.; з 01.10.2008 р.-498 грн.  

Зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діяли до 22.05.08 р. Пунктом 9 постанови від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" установлено, що дітям війни (крім тих, на кого поширюється; дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн.  

Виплатити Позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за 2008 рік для управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області немає юридичних підстав.  

Ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює строк позовної давності в 1 рік. Позивач претендує на перегляд рішень з 2006,2007 року, тобто, встановлений Законом строк для звернення до адміністративного суду було пропущено. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно копії посвідчення № 103264 від 19.04.1988 р. на ім'я ОСОБА_2 убачається, що вона має правовий статус дитини війни (а.с. 5).  

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.  

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/200~ визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.  

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.  

Позивач разом із заявленими вимогами про поновлення строку звернення до суду не навела поважних причин його пропуску.  

За період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".  

У зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 та 2008 роки, а відповідач наполягає на застосуванні вказаного строку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у вимогах про  

підвищення пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 22.07.2008 року(дата надходження до суду позовної заяви - 22.07.2009 р.). Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 11 „ Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

Законом України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605 грн., з 1 липня 2008 року - 607 грн.  

Таким чином, суд вважає, що з моменту звернення до суду, відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частин: вимоги позивача підлягають задоволенню.  

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплат позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни з 22.07.2008 р. по 31.12.2008 г. неправомірними, та зобов'язати Управління пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області зробити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.07.2008 року по 31.12.2008 року.  

У відповідності зі ст. 94 КАС України судові витрати віднести за рахунок держави. Керуючись ст. ст. 2, 1 1, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 22.07.2008 р. по 31.12.2008 р.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 22.07.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням здійснених виплат.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 3 грн.40 коп.( три грн.40 коп.).  

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити за пропуском строку позовної давності.  

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Головуючий суддя: