Справа № 1-109/09
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2009 року м.Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Ганька І.І.,
при секретарі – Данилевич Н.І.,
з участю обвинувача — прокурора Орсага Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, тимчасово непрацюючого, одруженого (має на утриманні малолітню дитину), раніше не судимого,-
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
В другій половині червня 2009 року ОСОБА_1 з корисливих мотивів вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою на ім”я “Юрій” щодо організації незаконного переправлення через державний кордон України в Словацьку Республіку шести громадян ОСОБА_2, а саме: Масуд Шахміра, ОСОБА_3, Шекіб Нудіра, Джашміда Джавада, ОСОБА_4, Навіда Абділа Джаміла. На досягнення злочинного задуму, вночі, 20 червня 2009 року ОСОБА_1 отримав від невстановленої слідством особи шість нелегальних мігрантів, яких розмістив для таємного проживання у напівпідвальному приміщенні колишньої ферми, що знаходиться по вул. Червоноармійській в м. Перечині та належить на праві власності його матері, ОСОБА_5, і в ніч з 24 на 25 червня 2009 року супроводив останніх гірською лісистою місцевістю в район державного кордону України, де передав їх двом невстановленим досудовим слідством особам, які близько 07.00 год. 25 червня 2009 року незаконно переправили вказаних нелегальних мігрантів через державний кордон України в Словаччину в районі 201-202 прикордонних знаків на ділянці ВПС “Новоселиця” Чопського прикордонного загону, на території Новоселицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що ввечері 20 червня 2009 року проходив біля кладовища, яке розташоване неподалік від його будинку, де зустрів чоловіка віком 35-40 років на ім”я “Юрій”, який запитав, чи не знає він кому належить приміщення ферми, яке знаходиться поруч, на що він відповів, що дане приміщення належить його матері. В ході розмови Юрій запитав у нього, чи не зможе він за грошову винагороду у розмірі 200 доларів США поселити у даному приміщенні групу нелегальних мігрантів у кількості шести осіб на декілька днів з метою переховування останніх. Оскільки в нього в той час було важке матеріальне становище, то він згодився на пропозицію незнайомого чоловіка. Того ж дня близько 23.50 год., коли він знаходився на горищі ферми, то побачив, що на вулиці знаходиться якийсь чоловік, і тоді вийшов до нього. Підійшовши ближче, побачив Юрія, який сказав йому, що все готово і через декілька хвилин приїдуть нелегальні мігранти, а також дав йому мобільний телефон марки “Нокія” з карткою оператора мобільного зв”язку “Лайф” для підтримання зв”язку з ним, і також просив давати нелегальним мігрантам продукти харчування. Людей, які заводили групу мігрантів у приміщення ферми він не бачив, так як була ніч, хоча знаходився неподалік. Наступного дня, приблизно біля обіду пішов до ферми для заміни зламаних старих замків, де переконавшись, що всі шість нелегальних мігрантів на місці, зачинив приміщення ферми на замок. Цього ж дня йому зателефонував Юрій і наказав хоча б один раз на добу, бажано вночі, приносити нелегальним мігрантам продукти харчування. Тоді він, виконуючи вказівку останнього, щоночі почав приносити їм рис та хліб, які спускав через вікно в приміщення ферми. Під час передачі продуктів харчування деякі з нелегальних мігрантів бачили його в обличчя. 24 червня 2009 року біля 23.00 год. йому знову зателефонував Юрій та сказав забрати від нелегальних мігрантів мобільні телефони і викинути їх, також велів викинути свій мобільний телефон та вивести нелегальних мігрантів з підвального приміщення і повести їх через кладовище в сторону лісу в район державного кордону України. Приблизно через 30 хв., виконуючи вказівки Юрія, він повів нелегальних мігрантів за собою в ліс в напрямку державного кордону України, з метою їх подальшої передачі невідомим йому особам, які безпосередньо і повинні були перевести останніх через державний кордон з України в Словаччину. По дорозі він жестами рук показував нелегальним мігрантам, щоб вони йшли тихо і не розмовляли між собою. Приблизно через дві години ходьби він передав останніх двом невідомим йому особам, та повернувся додому, викинувши по дорозі мобільні телефони. Прийшовши додому, він так і не дочекався Юрія, щоб такий передав йому раніше обіцяних коштів за тимчасове переховування нелегальних мігрантів. Просить суворо його не карати, оскільки вчинив злочин через важке матеріальне становище сім”ї.
Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний правильно зрозумів зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч.3 ст.299 КПК України, обмежується визнавальними показами підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.
З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів, в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ст. 332 ч.2 КК України - як сприяння в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.
Як особа ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується позитивно.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні малолітньої дитини.
Обтяжуючих покарання обставин підсудному, суд не знаходить.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, однак враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили підсудному ОСОБА_1 слід залишити попередній — підписку про невиїзд.
Речових доказів та судових витрат по справі немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, с у д , -
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.332 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: Ганько І.І.