Справа № 2-1078/2009 рік                                                  

                                         РІШЕННЯ

Ім'ям     України

27  жовтня  2009 року                                       Верхньодніпровський районний суд                                                                                                  

                                                                                     Дніпропетровської області

У складі: головуючого – судді Дунай Л.В.

при секретарі – Зубачевській О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в місті  Верхньодніпровську

цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1А до Верхньодніпровської міської територіальної громади про визнання права власності на само-чинно збудоване нерухоме майно, -

                                                                Встановив:

До суду звернувся позивач з позовом про визнання права власності на самочинно збудо-ване нерухоме майно, посилаючись на  наступне:

На підставі договору дарування від 04 квітня 1975 року, посвідченого нотаріусом другої Дніпродзержинської нотаріальної контори він є власником 1/3 частини житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою:АДРЕСА_1

З метою створення більш комфортних умов проживання на території своєї частини вказаного домоволодіння він самочинно без погодження у відповідних установах збудував таке:  гараж Г-1 вартістю 7856 гривень, сарай Д-1 вартістю 9446 гривень та хлів Е-1 вартістю 860 гривень.

Зараз у нього, як у власника виникла необхідність оформити право власності на свою частину цього будинку, в зв’язку з цим 22 червня 2009 року він звернувся до КП «Верхньодніпровське БТІ» із заявою № 281 про проведення поточної інвентаризації та реєстрацію права власності, але рішенням реєстратора від 20 липня 2009 року йому було відмовлено у виконанні замовлення, у зв’язку з тим, що техніком при обстеженні домоволодіння було виявлено самовільно збудовані будівлі, а саме:  Гараж Г-1 вартістю 7856 гривень, сарай Д-1 вартістю 9446 гривень та хлів Е-1 вартістю 860 гривень.

 Причиною самочинного будівництва стала його необізнаність в галузі права, він не знав, що самовільно збудовані будівлі потрібно було будувати тільки з дозволу відповідних органів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повній мірі та просить їх задовольнити.

Відповідач по справі – представник Верхньодніпровської міської територіальної громади  до судового засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

 Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки  підлягають задоволенню з таких підстав:

Третя особа – представник КП «Верхньодніпровське БТІ» до судового засідання не з’явив-ся, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки  підлягають задоволенню з таких підстав:

З наданої суду копії договору дарування, посвідченого 04 квітня 1975 року нотаріусом другої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори і зареєстрованого в реєстрі за № 1541, судом встановлено, що ОСОБА_1. є власником 1/3 частини жилого будинку А-1 загальною жилою площею 59.2 кв.м. з господарчими будівлями, розташованого за адресою:  АДРЕСА_2

 Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння належить їй на праві приватної власності.

З наданої суду копії технічного паспорту на 1/3 частину жилого будинку індивідуального житлового фонду, оформленого КП «Верхньодніпровське БТІ», судом встановлено, що на території домоволодіння є господарські побудови: гараж Г-1, сарай Д-1 та хлів Е-1, самовільно збудовані у 1991 році.

 Згідно повідомлення КП «Верхньодніпровське БТІ» № 14 від 24.06.2009 року – власником було самовільно збудовані: гараж Г-1, сарай Д-1 та хлів Е-1.

Виходячи з рішення реєстратора про відмову у реєстрації від 20 липня 2009 року – ОСОБА_1. самовільно збільшив житлову площу на 13,3 кв.м.

Тому вказану забудову можна визнати самочинною.

Згідно статті  376 частини 2 ЦК України -  особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

 Згідно частини 3 цієї статті закону, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно пункту 5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як встановлено у судовому засіданні, на земельній ділянці, по фактичному користуванні 2537 кв.м., було побудовано гараж Г-1 розміром 4,00х5,48 м. вартістю 7856 гривень, сарай Д-1 розміром 4.34х5.67м. вартістю 9446 гривень, хлів Е-1 розміром 2.04х2.42м. вартістю 860 гривень, без оформлення у встановленому законом порядку.

Вказані споруди згідно акту обстеження самовільної забудови з метою визначення відповідності будівельним нормам від 15 червня 2009 року, виданого Верхньодніпровським архітектурно-проектувальним бюро – гараж розміром 4,00х5,48 м., сарай, розміром 4.34х5.67м., хлів, розміром 2.04х2.42м. – відповідають ДБН – 8.2.2. – 15 – 2005 «Житлові будинки. Основні положення.».

У відповідності з вище наведеними вимогами Закону, суд має право визнати за  ОСОБА_1  право власності на самовільне будівництво.

На  підставі  статті  376 ЦК України, керуючись статтями 10, 88, 137, 179 ЦПК України,  суд -  

Вирішив:

Визнати за ОСОБА_1, право власності на будівлі, а саме: гараж Г-1 вартістю 7856 гривень, сарай Д-1 вартістю 9446 гривень та хлів Е-1 вартістю 860 гривень, самовільно збудовані на території жилого будинку садибного типу за адресою:АДРЕСА_3, яке належить йому на праві власності, на земельній ділянці, розміром 2537 кв.м. по фактичному користуванні.

Рішення суду може бути оскарженим в Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 Головуючий: