Справа  №  2 а/142 – 09 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2009 року                  Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі :

         головуючого    судді         Соколовської Т.О.

         при секретарі                        Пруц І.Л.

розглянувши у    судовому засіданні  в місті  Шаргороді в залі суду  позовну заяву   ОСОБА_1  до відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного УЮ на дії державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції,

встановив:

28.03.2008 року   ОСОБА_1  звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу ДВС Жмеринського міськрайонного УЮ на дії державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції.                    

            ОСОБА_1  оскаржує дії державного виконавця щодо виконання рішення Шаргородського районного суду від 27.04.2005 року, ухваленого у цивільній  справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про розірвання договору купівлі-продажу квартири, виселення, вселення і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, відшкодування моральної шкоди. Зазначеним рішенням розірвано договір купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1  Вінницької області, укладений між ОСОБА_2  / ОСОБА_2 / та ОСОБА_1  і посвідчений Жмеринською міською державною нотаріальною конторою 26 жовтня 2001 року за реєстром 1/1121; перераховано з депозитного рахунку управління ДСА у Вінницькій області на користь ОСОБА_1  14000 гривень, внесених ОСОБА_2  в рахунок забезпечення позову; виселено ОСОБА_1  з квартири АДРЕСА_1  Вінницької області з усіма особами, які проживають з нею; зобов'язано ОСОБА_1  передати квартиру ОСОБА_2  у придатному для проживання стані; вселено   ОСОБА_2  в квартиру номер АДРЕСА_1  Вінницької області та стягнуто з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2  2000 /дві тисячі/ гривень моральної шкоди та 140 /сто сорок/ гривень судових витрат.                    

                  В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_3  посилаються на те, що на час виникнення спору та розгляду справи судом вартість спірної квартири складала 16000 грн., після придбання квартири   ОСОБА_1  були  витрачені значні кошти на ремонт квартири, ринкова вартість якої станом на 27.11.2007 року  складає 176800 грн. Старший державний виконавець ДВС Жмеринського МУЮ Переверзєва І.В., виконуючи рішення суду наполягає, щоб ОСОБА_1  звільнила квартиру, проте не вирішила питання: «Хто буде сплачувати ОСОБА_1  кошти в сумі 176800 грн, витрачені нею на ремонт квартири?».

                ОСОБА_1  та її представник ОСОБА_3  вважають, що своїми діями ст. державний виконавець ДВС Жмеринського МУЮ Переверзєва І.В., яка продовжує виконання рішення, навмисно позбавляє її грошей на загальну суму 176 800 грн. Просить визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Жмеринського МУЮ Переверзєвої І.В. неправомірними, зупинити виконавче провадження та стягнути з ВДВС Жмеринського МУЮ 176800 грн.

                Позивачка та її представник в судове засідання не з’явилися, надіслали до суду заяву з проханням розглядати справу без  їх участі.

                 Від відповідача  також поступила заява про розгляд справи за відсутності його представника.

                 Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України  особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

                 Дослідивши доводи позовної заяви та  матеріали справи суд вважає, що позов   ОСОБА_1  до відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного УЮ на дії державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.  

                 Вирішуючи спір, суд встановив, що рішенням Шаргородського районного суду від 27.04.2005 року, ухваленим у цивільній  справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1  про розірвання договору купівлі-продажу квартири, виселення, вселення і відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, відшкодування моральної шкоди,  розірвано договір купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1  Вінницької області, укладений між ОСОБА_2  / ОСОБА_2 / та ОСОБА_1  і посвідчений Жмеринською міською державною нотаріальною конторою 26 жовтня 2001 року за реєстром 1/1121; перераховано з депозитного рахунку управління ДСА у Вінницькій області на користь ОСОБА_1  14000 гривень, внесених ОСОБА_2  в рахунок забезпечення позову; виселено ОСОБА_1  з квартири АДРЕСА_1  Вінницької області з усіма особами, які проживають з нею; зобов'язано ОСОБА_1  передати квартиру ОСОБА_2  у придатному для проживання стані; вселено   ОСОБА_2  в квартиру номер АДРЕСА_1  Вінницької області та стягнуто з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2  2000 /дві тисячі/ гривень моральної шкоди та 140 /сто сорок/ гривень судових витрат.

            20.09.2005 року на підставі ст.ст.3,18,24 ЗУ «Про виконавче провадження» відділом ДВС Жмеринського МРУЮ було відкрите виконавче провадження по виконанню рішення Шаргородського районного суду від 27.04.2005 року.            

            Зазначене рішення оскаржувалось ОСОБА_1  в апеляційному та  касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду України від 13.02.2006 року зупинено виконання рішення Шаргородського районного суду від 27.04.2005 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 10.08.2005 року, у звязку з чим виконавче провадження було зупинено до закінчення касаційного провадження на підставі ст.35 ЗУ України « Про виконавче провадження».

           Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.09.2007 року,  як касаційною інстанцією, касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилено, рішення  Шаргородського районного суду Вінницької області від 27.04.2005 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 10 серпня 2005 року залишено без змін.

              18.12.2007 року відділом ДВС на підставі ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження»  поновлено виконавче провадження, відкрите 20.09.2005 року.  

              07 грудня 2007 року ОСОБА_1  звернулась до начальника відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції з заявою про необхідність звернутись до суду  для роз’яснення рішення суду, оскільки станом на  26 жовтня 2001 року вартість придбаної ОСОБА_1  квартири складала 16000 (шістнадцять тисяч) грн., а на час виконання рішення суду   ОСОБА_1  провела у вказаній квартирі ремонтні роботи і по оцінці фахівців вартість її квартири складає 176 800 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот) грн..

               22.01.2008 року відділ ДВС Жмеринського міськрайонного  управління юстиції Вінницької області звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення про виселення ОСОБА_1  з квартири АДРЕСА_1  з усіма особами, які проживають з нею та про зобов'язання ОСОБА_1  передати ОСОБА_2  квартиру у придатному для проживання стані, а також про вселення ОСОБА_2  в квартиру АДРЕСА_1  та стягнення з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2  2000 гривень моральної шкоди та 140 гривень судових витрат, а також повідомити про можливість нарахування компенсації ОСОБА_1  з урахуванням відповідних коефіцієнтів, посилаючись на те, що виконання рішення суду в частині виселення, вселення, стягнення моральної шкоди, судових витрат та перерахування коштів з депозитного рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області є чітким і зрозумілим для заявника і труднощів у виконанні не викликає. Проте, станом на 26.10.2001 року вартість спірної квартири складала 16 000 грн., а станом на 5.12.2007 року дана квартира коштує 176 800 грн., тому старший державний виконавець ДВС Жмеринського МУЮ Переверзєва І.В просила розглянути питання про можливість нарахування компенсації ОСОБА_1  дійсної вартості квартири, з врахуванням відповідних коефіцієнтів.

                Ухвалою Шаргородського районного суду від 01.02.2008 року відділу ДВС Жмеринського міськрайонного  управління юстиції Вінницької області в роз’ясненні рішення Шаргородського районного суду від 27 квітня 2005 року відмовлено,  з посиланням на те, що заявником були поставлені нові вимоги, які не були предметом судового розгляду при винесенні рішення від 27.04.2005 року, а тому, відповідно  до вимог законодавства,  суд не має права давати відповіді на нові та не вирішені ним вимоги.

                 18.03.2008 року представник   ОСОБА_1  - ОСОБА_3  знов звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення, поставивши питання  суду: "Хто, згідно рішення Шаргородського районного суду, буде сплачувати ОСОБА_1   кошти в сумі 176800грн., які вона витратила на капітальний  ремонт квартири  після винесення рішення суду від 27.04.2005 року - відділ ДВС Жмеринського МРУЮ, Шаргородський районний суд чи ОСОБА_2 ?"

               Ухвалою Шаргородського районного суду від 08.04.2008 року представнику ОСОБА_1  - ОСОБА_3   в роз’ясненні рішення Шаргородського районного суду від 27 квітня 2005 року відмовлено, а  заявнику роз’яснено, що питання компенсації вартості ремонтних робіт у квартирі вирішується в порядку цивільного судочинства, а не в порядку виконання судового рішення, при прийнятті якого вимоги про компенсацію вартості ремонтних робіт не були предметом судового розгляду.

               Обидві зазначені  ухвали Шаргородського районного суду оскаржені ОСОБА_1  та її представником ОСОБА_3  до апеляційного суду Вінницької області, який залишив їх без розгляду і повернув апелянту, оскільки такі ухвали суду не оскаржуються.  

                 15.02.2008 року рішення Шаргородського районного суду від 27.04.2005 року виконано згідно з виконавчим документом, виконавчі провадження державним виконавцем закінчені на підставі ст. 37 ЗУ України «Про виконавче провадження».  

                  Встановленим судом фактам відповідають адміністративні правовідносини, що виникають при провадженні виконавчих дій і регулюються ст.ст.2,17,181 КАС України, ст. ст. ст.ст. 3,18,24,28,35-37, 79 ЗУ „Про виконавче провадження”.

                Згідно ч.2 ст.2 та п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних  та юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

                  Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду зі позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльність таких осіб.

                Згідно ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

                 Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами і є підставою для відкриття виконавчого провадження (п.1 ч.2 ст.3; ч.2 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

                Стаття 24 ЗУ «Про виконавче провадження» зобов’язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ, відкрити виконавче провадження і виконати рішення суду в строки, визначені законодавством.

                Частина 1 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмові у здійсненні передбачених цим Законом дій, стягувачем  чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

              Як встановлено судом позивачка не оскаржує процесуальних дій і рішень державного виконавця, а неправомірними, на її думку, є дії державного виконавця по виконанню рішення без вирішення питання про компенсацію вартості ремонтних робіт.

              Дані вимоги позивачки не ґрунтуються на законі, оскільки вирішення питання про відшкодування витрат на ремонт у квартирі, її переобладнання і таке інше в компетенцію державного виконавця при виконанні рішення суду не входить, а вирішується  судом в порядку цивільного судочинства.

              Примусове виконання рішення суду відповідачем проведено з дотриманням вимог  чинного законодавства, тому права позивачки примусовим виконанням рішення не порушені і не підлягають судовому захисту, а позов задоволенню.

     Керуючись ст. ст. 8,19, 99, ч.3 ст.122, 158 - 163, 167,181,186 КАС України,  ст..ст.4,5,25,35-37, 79,80,85 Закону України « Про виконавче провадження», суд,

П О С Т А Н О В И В:

     В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до відділу Державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного УЮ на дії державного виконавця ВДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції відмовити.

                Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня  складання постанови в повному обсязі  (23 жовтня 2009 року) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів копії до Київського апеляційного адміністративного суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

СУДДЯ: