ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року № 6090/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Пліша М.А., Олендера І.Я.
при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. в листопаді 2008 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в якому просить відновити пропущений строк звернення до суду та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку до пенсії за період з 2007 по листопад 2008 року в сумі 2512,70 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, однак, не зважаючи на рішення Конституційного суду України, позивачу така допомога у 2007-2008 роках не виплачувалась.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 30 листопада 2008 року на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відпов ідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_1. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст.111 вищенаведеного закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 6-рп/2007, проте зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні. Також апелянт зазначає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. На думку апелянта, при застосуванні мінімального розміру пенсії, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв»язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то колегія суддів приходить до переконання, що відмова управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року у відповідності до заявлених позовних вимог, є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов»язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Варто зазначити, що відповідно до пп.5,6 резолютивної частини рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Обов'язковість рішень Конституційного суду рівною мірою для всіх суб'єктів правовідносин на території України також встановлюється ст.69 Закону України «Про Конституційний суд України» № 422/96-В від 16.10.1996 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в цій частині є необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1. в частині зобов»язання управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» обов»язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги про нарахування та виплату визначеної позивачем суми заборгованості задоволенню не підлягають.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, (подібні зміни були внесені в Закон України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхуваня, зокрема ч.3 ст.113 цього Закону, однак остання була визнана неконституційною 22.05.2008 року), а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2009 року у справі № 2а-8496/08/1370 – без змін, уточнивши її резолютивну частину, а саме, зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року із врахуванням виплачених сум.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: В.М. Каралюс
Судді: М.А. Пліш
І.Я.Олендер
Повний текст ухвали виготовлено: 11.09.2009 року