Справа № 22ц-2154/2009 р. Головуючий у I інстанції – Коверзнев В.О.
Категорія – цивільна Доповідач – Євстафіїв О.К.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Іваненко Л.В.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
при секретарі Коваленко Ю.В.,
за участю представника відповідача – юрисконсульта Чернігівського відділення ВАТ ВТБ Банк Кашуби М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_1 і Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2009 р. ОСОБА_1 пред’явив позов до ВАТ ВТБ Банк, в якому просив поновити його на роботі на посаду заступника директора Чернігівського відділення № 1 ВАТ ВТБ Банк, стягнути на його користь середньомісячний заробіток за вимушений прогул в сумі 23272 грн. 96 коп., 5000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і судові витрати. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що наказом відповідача від 09.02.2009 р. № 130-к його звільнено з роботи за прогул без поважних причин – за відсутність 29.12.2008 р. на робочому місці з 11 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. Проте в цей час він перебував у справах товариства в головному офісі у м. Києві. Крім того, його звільнено в період тимчасової непрацездатності. У зв’язку з незаконним звільненням на його користь підлягає стягненню середньомісячний заробіток за вимушений прогул та моральна шкода, яка виразилась в душевних стражданнях і втраті перспективної ділової активності.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: визнано незаконним наказ ВАТ ВТБ Банк від 09.02.2009 р. № 130-к про звільнення позивача з роботи, останнього поновлено на посаду заступника директора Чернігівського відділення № 1 ВАТ ВТБ Банк, з цього товариства на користь ОСОБА_1. стягнуто 18000 грн. 00 коп. середньомісячного заробітку за вимушений прогул (податки та обов’язкові платежі з даної суми не утримано), 1000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і 30 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат, з ВАТ ВТБ Банк також стягнуто 188 грн. 50 коп. мита на користь держави; рішення в частині поновлення на роботі й стягнення середньомісячного заробітку за вимушений прогул в місячній сумі 3000 грн. 00 коп. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити це рішення в частині відшкодування йому середньомісячного заробітку за вимушений прогул шляхом збільшення визначеного місцевим судом розміру даного відшкодування до 23272 грн. 96 коп. При цьому останній посилається на те, що згідно з п. 8 розд. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабміну України від 08.02.1995 р. № 100, у випадку поновлення працівника на роботі середньомісячний заробіток за вимушений прогул, що підлягає йому виплаті, обчислюється за останні два календарні місяці, виходячи з середньоденного заробітку працівника за ці місяці, шляхом його множення на число робочих днів, які має бути оплачено за середнім заробітком. Середньоденний заробіток працівника за вищевказаний період визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані дні на число цих днів. Таким чином, виходячи з того, що протягом двох місяців, які передують його звільненню, ним відпрацьовано 33 дні, його середньоденний заробіток становить: 6000 грн. 00 коп. (загальна сума заробітку за ці місяці): 33 дні = 181 грн. 82 коп., а розмір середньомісячного заробітку за 128 робочих днів вимушеного прогулу за період з 09 лютого по 06 серпня 2009 р. становить: 181 грн. 82 коп. х 128 = 23272 грн. 96 коп.
ВАТ ВТБ Банк у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду по даній справі та відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову. Про цьому воно посилається на наступне.
Неправильність висновків суду І інстанції спричинена хибною оцінкою доказів по справі, зокрема, показань свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3. і ОСОБА_4. Також суд не врахував, що позивач визнає, що 29.12.2008 р. він близько шести годин підряд був відсутнім на робочому місці. В цей час останній з власної ініціативи, не поставивши до відома керівництво, на службовому автомобілі їздив до головного офісу товариства для повернення акційних подарунків. Розпорядження про повернення цих подарунків та про відрядження ОСОБА_1. (в тому числі й відповідний наказ) не видавалися і це не входить до його посадових обов’язків, інформація про причини відсутності позивача на роботі протягом періоду, який товариством визнано прогулом, у журналі обліку відсутності на робочому місці працівників Чернігівського відділення № 1 ВАТ ВТБ Банк відсутня. Отже, повернення позивачем акційних подарунків у головний офіс товариства є виконанням ним з власної ініціативи громадського доручення банку, яке не пов’язане з діяльністю банку в робочий час. Якщо навіть припустити, що ОСОБА_1 відвозив акційні подарунки до головного офісу товариства, то на це необхідно витратити близько 20-30 хвилин, а весь інший час, який останній був відсутній на роботі, ним використано на власні потреби.
Правомірність видачі 09.02.2009 р. позивачеві листка непрацездатності є сумнівною. Так, даний листок видано 09.02.2009 р. близько 14 год., незважаючи на те, що лікар, яка його видавала, у цей день працювала до 13 год. 00 хв. 09.02.2009 р. ОСОБА_1 був на роботі з 8 год. 55 хв. до 16 год. 45 хв., що підтверджується даними журналу прибуття на роботу і матеріалами відеоспостереження, який ведеться у Чернігівському відділенні ВАТ ВТБ Банк. Даний листок непрацездатності позивач не надав адміністрації банку; 09.02.2009 р. він не повідомив про те, що він є тимчасово непрацездатним, у зв’язку з чим товариство в момент видання наказу про звільнення останнього з роботи не знало і не могло знати про те, що йому в цей день йому видано листок непрацездатності. Крім того, ОСОБА_1. видавався листок непрацездатності з 19.01.2009 р. по 06.02.2009 р., що дає підстави для висновку, що 09.02.2009 р. – у перший робочий день після вказаної тимчасової непрацездатності він був повністю здоровий.
Позивач не надав жодного доказу на обґрунтування розміру завданої йому моральної шкоди.
Постановивши рішення про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1. з роботи і допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення його на роботі, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги у позовній заяві відсутні, і згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у справах про поновлення незаконно звільненого працівника є правом, а не обов’язком суду.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу ОСОБА_1. не визнав, а апеляційну скаргу товариства підтримав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню, а скарга ВАТ ВТБ Банк – відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач з поважних причин був відсутній на робочому місці 29.12.2008 р. і що його звільнено у період тимчасової непрацездатності, в зв’язку з чим він підлягає поновленню на роботі, і на його користь належить стягнути середньомісячний заробіток за вимушений прогул, відшкодування моральної шкоди та судових витрат у зазначених вище сумах. Середньомісячний заробіток за вимушений прогул, що підлягає відшкодуванню відповідачем позивачеві, місцевим судом обчислено виходячи з розміру цього заробітку в сумі 3000 грн. і того, що період вимушеного прогулу останнього становить 6 місяців. Апеляційний суд погоджується з висновками суду І інстанції про необхідність поновлення ОСОБА_1. на роботі, стягнення на його користь середньомісячного заробітку за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди. Але розмір середньомісячного заробітку за вимушений прогул, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, місцевим судом визначено з порушенням норм матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Так, судом І інстанції на підставі належних та допустимих доказів по справі встановлено наступне.
ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора Чернігівського відділення № 1 ВАТ ВТБ Банк з 26.11.2008 р.
З 09 по 13 лютого 2009 р. останній був тимчасово непрацездатним, у зв’язку з чим лікувальним закладом йому видано листок непрацездатності відповідного змісту.
Наказом товариства від 09.02.2009 р. № 130-к позивача звільнено з роботи 09.02.2009 р. за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин – за відсутність на робочому місці понад три години протягом робочого дня.
Шляхом незаконного звільнення з роботи останньому завдано моральної шкоди у вигляді страждань.
Згідно з письмовим поясненням ОСОБА_1., витребуваним від останнього відповідачем у порядку ч. 1 ст. 149 КЗпП України, 29.12.2008 р. він з власної ініціативи на службовому автомобілі здійснив поїздку до головного офісу ВАТ ВТБ Банк, який знаходиться в м. Києві, для повернення акційних подарунків платіжної системи „Money Gram” і для отримання інструкції та інших матеріалів платіжної системи „Western Union” для Чернігівського відділення ВАТ ВТБ Банк. У зв’язку з тим, що на дані цілі ним витрачено близько 4 годин 30 хвилин, то він посвідчення про відрядження не оформляв і не повідомляв про це директора відділення (копія даного пояснення на а.с. 25). Жодного доказу, що спростовував би ці твердження, відповідач не надав. Зокрема, ні у який спосіб не підтверджено посилання ВАТ ВТБ Банк на те, що повернення позивачем акційних подарунків у головний офіс товариства є виконанням ним з власної ініціативи громадського доручення банку, яке не пов’язане з діяльністю банку в робочий час, і що на це необхідно витратити близько 20-30 хвилин, а весь інший час, який останній був відсутній на роботі, ним використано на власні потреби.
Правомірність видачі ОСОБА_1. листка непрацездатності з 09 по 13 лютого 2009 р. була предметом перевірки, яку проводила прокуратура м. Чернігова. Цією перевіркою порушень чинного законодавства при видачі згаданого листка непрацездатності не встановлено. Викладене підтверджується відмовними матеріалами прокуратури м. Чернігова № 167/1-09 за 2009 р. Доказів, які свідчили б про те, що висновки прокуратури м. Чернігова за результатами даної перевірки є невірними, по справі не здобуто.
Висновки суду І інстанції про те, що незаконним звільненням з роботи відповідач завдав ОСОБА_1. моральної шкоди у вигляді страждань і що ця шкода останньому має бути відшкодована в сумі 1000 грн. 00 коп., ні у який спосіб не спростовано.
Визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1. з роботи і допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення його на роботі не є виходом судом І інстанції за межі позовних вимог, оскільки законність цього наказу є предметом судового розгляду; згідно з п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у справах про поновлення незаконно звільненого працівника є обов’язком, а не правом суду.
Отож жоден з доводів апеляційної скарги ВАТ ВТБ Банк не містить підстав для її задоволення.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 06.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів” (з наступними змінами) орієнтує суди нижчих ланок на те, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, враховуючи положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабміну України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами). Виходячи з приписів абз. 3 п. 2, абз.абз. 1, 3 п. 3, п.п. 4, 5, 8 даного порядку, за час вимушеного прогулу з ВАТ ВТБ Банк на користь ОСОБА_1. підлягає стягненню середньомісячний заробіток за вимушений прогул з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р. (по дату постановлення місцевим судом рішення по справі) в такій сумі.
Згідно з довідкою відповідача від 08.04.2009 р. № 352 (а.с. 83), за 23 робочих дні січня 2009 р. позивачеві нараховано заробітну плату в сумі 4000 грн. 00 коп., а за 10 робочих днів лютого 2009 р. йому нараховано 2000 грн. 00 коп. заробітної плати. Отже, середньоденний заробіток останнього за ці місяці за один робочий день становить: 4000 грн. 00 коп. + 2000 грн. 00 коп. : 33 (загальна кількість робочих днів, що фактично відпрацьовано ОСОБА_1. в січні й лютому 2009 р.) = 181 грн. 82 коп., а його середньомісячний заробіток за ці ж місяці становить: 181 грн. 82 коп. х (23 – норма робочих днів у січні 2009 р. + 20 – норма робочих днів у лютому 2009 р. : 2 місяці) = 3909 грн. 13 коп. Виходячи з цього розмір середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу ОСОБА_1. становитиме: (181 грн. 82 коп. х 14 робочих днів у періоді з 10 по 28 лютого 2009 р.) + (3909 грн. 13 коп. х 5 місяців у періоді з 01 березня по 31 липня 2009 р.) + (181 грн. 82 коп. х 6 робочих днів у періоді з 01 по 10 серпня 2009 р.) = 23182 грн. 05 коп., з якої слід утримати податки й обов’язкові платежі.
Неправильне визначення судом І інстанції розміру належного до стягнення позивачеві середньомісячного заробітку за вимушений прогул потягло неправильне визначення ним розміру судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь держави. У зв’язку з цим його розмір має бути визначено в сумі: 23182 грн. 05 коп. х 1% + 8 грн. 50 коп. = 240 грн. 32 коп. – виходячи з виду і розміру задоволених позовних вимог, а також ставок, встановлених п/п п/п „а”, „д” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито”.
Отож оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розмірів середньомісячного заробітку за вимушений прогул, що належить стягнути з ВАТ ВТБ Банк на користь ОСОБА_1., і судового збору, що має бути стягнутий з відповідача на користь держави, шляхом їх збільшення до вказаних вище розмірів.
У порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України в зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги позивача на його користь з ВАТ ВТБ Банк належить стягнути понесені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (квитанція на а.с. 124).
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 231-233, 235 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 серпня 2009 року змінити в частині розміру середньомісячного заробітку за вимушений прогул, що підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на користь ОСОБА_1, шляхом його збільшення до 23182 (двадцяти трьох тисяч ста вісімдесяти двох) грн. 05 коп., і в частині судового збору, що підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на користь держави, до 240 (двохсот сорока) грн. 32 коп.
В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк на користь ОСОБА_1 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: