Справа № 22ц-4006/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Додатко В.Д.
Доповідач в суді 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Дьоміної О.О.,
суддів Малорода О.І., Березовенко Р.В.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, вселення в будинок.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2008 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності та виділ в натурі Ѕ частини від Ѕ частини будинку АДРЕСА_1.
В подальшому вона уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати Ѕ частину вищевказаного будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнати частку кожного з них по ј частині; вселити її та неповнолітню доньку - ОСОБА_3 - в дану частину будинку, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 придбав дану частину будинку за 25 000 гривень 07.11.2003 року.
За період шлюбу позивачка отримала від батьків 29 000 доларів США, які вклала в добудову даного будинку, оскільки, вартість будинку за цей час значно збільшилася, його необхідно визнати спільним майном подружжя згідно ст. 62 Сімейного кодексу України.
Відповідач поміняв замки на вхідних дверях будинку та не допускає її з донькою до нього. Вони проживають в найманій квартирі, іншого житла не мають, тому просила вселити їх в будинок.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року позов задоволено частково.
Визнано Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.
Вселено ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 в належну ОСОБА_1 Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, зобов’язавши останнього не чинити їм перешкод в користуванні будинком.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 250 (двісті п’ятдесят) гривень - сплачений судовий збір по справі; 30 (тридцять) гривень - витрати на інформаційно - технічне забезпечення; 1500 (одну тисячу п’ятсот) гривень - виготовлення заключення спеціаліста будівельника; 1000 (одну тисячу) гривень - за надання юридичної допомоги.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 9 жовтня 2003 року по 9 серпня 2007 року.
Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачкою.
Згідно з копією договору купівлі - продажу від 7 листопада 2003 року відповідачем та ОСОБА_4 було придбано в рівних долях житловий будинок з незавершеним будівництвом АДРЕСА_1 за 50 000 гривень. Дану Ѕ частину будинку відповідач придбав за кошти, що були отримані від продажу квартири його матері, що підтвердила в суді сама позивачка, та допитані свідки: ОСОБА_6 в суді засвідчив, що його зять відповідач по справі, продав квартиру і купив АДРЕСА_1 Ѕ частину незакінченого будинку (коробку з цегли).
Задовольняючи позов, суд послався на те, що свідок ОСОБА_5 в суді засвідчив, що в 2005 році перекривав кришу, укріплював водостоки, робив кладку з ракушняка та вимурував камін, за що йому було виплачено 2500 доларів США.
Свідок ОСОБА_7 в суді засвідчив, що він в 2003 році купив Ѕ частину будинку АДРЕСА_1, позивачка ОСОБА_2 завідувала фінансами, так як розплачувалася з робітниками та оплачувала будівельні матеріали та обкладення. Вона йому особисто заборгувала 2200 гривень, за проведену в 2005 році до будинку газового обладнання та заборгувала за цеглу, шамотну цеглу і піноблоки на будівництво внутрішніх стін та пройомів за роботи які велися в 2004-2005 році.
Свідок ОСОБА_8 в суді засвідчив, що відповідача ОСОБА_1 знає давно, так як співмешкав з його матір’ю, який підтвердив, що за гроші відповідача (від продажу їх квартири) в смт. Клавдієве, Бородянського району, Київської області була куплена коробка будинку АДРЕСА_1 в якій вони проводили комунікації.
Відповідно до виписок - повідомлень по рахункам 1646800,1820900 філії ВАТ КБ „ Надра" Київське РУ (а.с.10,11) позивачка за період 2005 року зняла з рахунків та витратила на добудову спірної частини будинку 29 000 доларів США, що підтверджується наданими нею рахунками, договорами на виконання певних робіт, квитанціями, чеками, показами свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (ах.11, 34-50,167-192).
Суд вважав, що 29 000 доларів США це особисті кошти позивачки, які їй подарували її батьки після продажу їх квартири. Відповідач в період 2003-2005 року ніде не працював, коштів не мав, що підтверджується матеріалами справи № 2-526/07 та рішенням Бородянського районного суду по даній справі від 21. 08.2007 року, яка була оглянута судом за клопотанням відповідача (а.с.102,103,104).
Згідно заключення спеціаліста - будівельника ( а.с.58-99 ) вартість будівельних робіт за період 2005-2007 роки складає 145 780 гривень.
Суд також зазначив, що з фотокарток, зроблених спеціалістом - будівельником, під час купівлі відповідачем будинку вбачається, що він являв собою коробку з цегли без вікон, даху, підлоги.
Починаючи з 2005 року проведено газопровід, водогін, каналізацію, опалення, освітлення, вікна, дах та оздоблювальні роботи тощо.
Готовність будинку 85 % та він відповідає будівельним та санітарним нормам будинків для даної місцевості.
Суд не взяв до уваги надані відповідачем та його представником - ОСОБА_8 видаткові накладні № 352 від 04.05.2005 р. на придбання електрообладнання у СПД ОСОБА_9; 3650338с 035 від 12.06.2005 р. на придбання сантехніки в ТОВ «Сантехсервіс»; № МЦ-0000725 від 15.05.2004 р. ТОВ „ Квартал-Модуль-Центр 2 на придбання цегли піноблоків ( 158-160) в зв’язку з тим, що згідно листа №1861 д/10-008 від 02.04.2009р. Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва СПД ОСОБА_9 на обліку в ДПІ не зареєстрований ( а.с. 202) згідно листа № 2224/д./ 23-72 від 22.04.2009 р. Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ТОВ «Сантехсервіс» на обліку в ДПІ не перебуває, за вказаним кодом знаходиться ТОВ ,. Ельдорадо-6" у Печерському районі ( а.с.207 ).
Також суд встановив, що позивачка з малолітньою дочкою проживають в найманій квартирі, відповідач не допускає їх до будинку, так як будинок являється його особистою власністю.
Однак, з такими висновками суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки вони зроблені без врахування фактичних обставин справи та вимог закону.
Так, 21.08.2007 року Бородянським районним судом Київської області було винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили.
В даному рішенні суд встановив, що відповідно до пояснень відповідача та позивачки майно, зокрема, Ѕ частина недобудованого будинку придбане відповідачем за гроші, що були отримані від продажу квартири, що належала йому та його матері.
Крім того, судом встановлено, що за час шлюбу подружжям було проведено роботи по добудові та поліпшенню будинку, зокрема було проведено газо та електропостачання, встановлено дах, вікна, двері, вся розводка води, каналізації, електричних мереж і опалення, була проведена частина оздоблюваних робіт, тощо.
Вказані роботи були проведені, а матеріали придбані за рахунок їх особистих коштів, які позивачка отримала від батьків, а відповідач від продажу квартири набутої до шлюбу. Тому будинок є особистою приватною власністю подружжя відповідно до розміру внеску кожного з подружжя.
Відповідно до ст. 356 ЦК України: «Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю».
Згідно із ст. 357 ЦК України: «Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.»
Однак, суд визнавши Ѕ частину спірного будинку об'єктом спільної сумісної власності не визначив розмір внесків сторін в добудову будинку, що відповідає їх частці у будинку, яка могла б належати їм на праві власності, при врахуванні того, що спірний будинок був придбаний на етапі готовності 65% , а також те, що будинок до цього часу недобудований, готовність складає лише 85%, відповідно висновку спеціаліста-будівельника від 20.09.2008 року.
Крім цього, суд визнавши об'єкт незавершеного будівництва готовністю 85 % фактично завершеним будівництвом та таким, що відповідає будівельним та санітарним нормам для даної місцевості не звернув уваги на те, що це суперечить нормам матеріального права, так як відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів від 8 жовтня 2008 р. № 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»: «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекція) за формою згідно з додатком 1.
Свідоцтво - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.»
Таке свідоцтво на спірну частину будинку видано не було, оскільки будинок не закінчений будівництвом та неприйнятий в експлуатацію.
Крім цього, суд задовольняючи вимогу позивачки про вселення її з малолітньою дочкою до спірної частини будинку не з»ясував чи відповідають жилі приміщення будинку встановленим санітарним і технічних вимогам, та не обговорив питання про притягнення до участі по справі співвласника Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4
За таких обставин, судова колегія вважає, що судом порушені вимоги закону, тому рішення підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ст.307, ст.311, ст.ст.313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року – скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду, іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :
Згідно із ст. 331 ЦК України: «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації».
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" «Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабміном України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється».
Згідно із ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.
Ч. 3 ст. 331 ЦК України передбачає, що «до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна)».