У К Р А Ї Н А
Ленінський районний суд міста Севастополя
_____________________________________________________________________________
2-а-1682/09
Категорія 81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя про зобов’язання виплатити недоплачену разову щорічну допомогу ветерану війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1, 11.04.2009 р. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя та просив зобов’язати відповідача виплатити йому недоплачену разову щорічну допомогу 5 травня за 2008 та 2009 роки, як інваліду війни ІІ групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Вимоги позову мотивував тим, що він з 08.04.2008 р. є інвалідом війни ІІ групи, і на нього поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, відповідно до ч. 5 ст. 13 вказаного Закону, йому щорічно до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, повинна виплачуватись разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком – 3848 грн. у 2008 році та 4352 грн. у 2009 році. Однак, відповідач виплатив йому лише 350 грн. у 2008 році та 430 грн. у 2009 році, недоплата склала 3498 грн. у 2008 році та 3922 грн. у 2009 році, а усього 7420 грн. У зв’язку з цим, позивач просить суд зобов’язати УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя нарахувати та виплатити йому, як інваліду війни ІІ групи, недоплачену разову щорічну допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3498 грн. та за 2009 рік у розмірі 3922 грн., а усього – 7420 грн.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, просив визнати бездіяльність УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому разову щорічну допомогу як ветерану війни за 2008-2009 роки.
Представник відповідача УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя надала клопотання про розгляд справи у її відсутність, а також заперечення на позов, згідно яких позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на здійснення виплат одноразової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється з Державного бюджету. Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на суспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування (ч. 2 ст. 95 Конституції України).
У 2008-2009 роках разова грошова допомога ветеранам війни виплачувалась у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та від 18 березня 2009 р. N 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
Виплата спірної суми може бути здійснена лише у разі внесення відповідних змін до діючого законодавства. До того ж представник УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя вважала, що суд не повинен приймати до уваги рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., оскільки воно відмінило положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» лише на 2008 рік, та застосовувати його при розгляді спорів щодо недоплачених сум разової грошової допомоги ветеранам війни у 2009 році неможливо.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлений правовий статус ветеранів війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року N 367-XIV статтю 13 Закону Україну « Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 13 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено після частини другої новою частиною, у зв'язку з цим частини третю і четверту слід вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою.
Згідно пп. «б» пп. 2 п. 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 13 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. слід вважати статтю 13 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладеної в такій редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., тобто до внесення до неї змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Враховуючи, що Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 року та іншими законами, дія статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2009 рік не зупинялася і зміни до зазначеної статті не вносилися, слід вважати статтю 13 вказаного закону викладеної в такій редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., тобто до внесення до неї змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так, згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни ІІ групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1П . має статус інваліда війни ІІ групи, що підтверджується відповідним посвідченням серії Б № 556605, довідкою серії МСЕ № 0189988, копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, на позивача поширюється дія ч. 5 ст. 13 вказаного Закону, згідно якої він, як інвалід війни ІІ групи, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність коштів, як на причину невиплати допомоги позивачу.
У 2008-2009 роках разова грошова допомога ветеранам війни виплачувалась у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та від 18 березня 2009 р. N 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».
УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя у 2008 р. при виплаті разової щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни керувалось положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. та виплатило позивачу вказану допомогу у 2008 році у розмірі 350 грн.
Однак, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., відповідач повинен був у 2008 році здійснити перерахунок та виплатити допомогу у розмірі, який встановлений нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 р. складав 481 грн.
Враховуючи викладене, відповідач мав виплатити позивачу, як інваліду війни ІІ групи, разову щорічну допомогу до 5 травня у 2008 році у розмірі 3848 грн. (481 грн. х 8), однак сплатив допомогу лише у розмірі 350 грн., недоплата склала 3498 грн. (3848 грн. – 350 грн.), яка на думку суду, підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачу.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідним законом, а саме Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлений розмір разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни.
Однак, відповідач, при виплаті вказаної допомоги у 2009 році, керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. N 211 та виплатив позивачу щорічну до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі, меншому, ніж це передбачено відповідним законом, а саме у розмірі 430 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни, відповідач повинен був керуватися не положеннями постанови Кабінету Міністрів України, а Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відповідно до ч. 5 ст. 13 вказаного закону мав би нарахувати і виплатити позивачу допомогу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, установлюється в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у грудні 2008 року складав 498 грн.
Враховуючи викладене, відповідач мав виплатити позивачу, як інваліду війни ІІ групи, разову щорічну допомогу до 5 травня у 2009 році у розмірі 3984 грн. (498 грн. х 8), однак сплатив допомогу лише у розмірі 430 грн., недоплата склала 3554 грн. (3984 грн. – 430 грн.), яка на думку суду, підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачу.
Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни ОСОБА_1 у розмірі, який передбачений ч. 5 ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – протиправною та зобов’язати нарахувати та виплатити позивачці разову щорічну допомогу до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3498 грн., за 2009 рік у розмірі 3554 грн.
Оскільки позивач, як ветеран війни, згідно зі ст. 22 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільнений від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо його соціального захисту, судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України відносяться на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124 Конституції України, ст. 2, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня у 2008-2009 роках інваліду війни ІІ групи ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» – протиправною.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІ групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за 2008 рік у розмірі 3498 грн., за 2009 рік у розмірі 3554 грн.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення з аяви про апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя С.І. Левадко