ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.09.09 Справа №2а-1267/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів:
головуючого судді: Кравченко М.М.,
суддів: Водяхіна С.А.
Прохорчук О.В.
при секретарі Фімушкіної О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу з а адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Державної судової адміністрації України ( вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021 ), Державного казначейства України ( вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01014), Господарського суду Автономної Республіки Крим ( вул. Р.Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95003)
про стягнення недоотриманої заробітної плати
Представники сторін:
позивачка: не з’явилася, надала суду листа про слухання адміністративної справи за її відсутність;
представник відповідача Державної судової адміністрації: не з’явився;
представник відповідача Державного казначейства України: не з’явився;
представник відповідача Господарського суду Автономної Республіки Крим: не з’явився, надіслав суду листа про слухання справи за відсутності представника відповідача.
Суть спору:
ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення недоотриманої заробітної плати.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує порушенням відповідачами Закону України «Про статус суддів», Конституції України, що потягло за собою недоотримання заробітної плати позивачки в період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року.
Ухвалою суду від 30.07.2009 відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 02.09.2009 підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.
Позивачка до судового засідання не з’явилася, надала суду листа про слухання адміністративної справи за її відсутність.
Представники відповідачів Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України у судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином у встановленому порядку.
Представник відповідача Господарського суду Автономної Республіки Крим у судове засідання не з’явився, надав суду листа про розгляд адміністративної справи за відсутністю відповідача - Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивачки та представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд
В с т а н о в и в :
Позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду м. Севастополя за захистом свого порушеного права, оскільки вважає, що з вини відповідачів недоотримала заробітну плату на посаді судді Господарського суду Автономної Республіки Крим, протягом семи місяців 2005 року, всупереч тому, що відповідно до Конституції України та Закону України „Про статус суддів" позивачка мала право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Відповідачі у судове засідання по справі не з’явилися, надали суду письмові заперечення згідно яких, відповідачі не порушували вимог діючого законодавства про статус суддів, а тому, на думку відповідачів, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню з підстав, що наведені у запереченнях на позовну заяву.
Позивачка у судове засідання не з’явилася, надала суду письмові пояснення по справі, якими підтримає свої позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу за її відсутність.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України, держава зобов'язана забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" встановлено, що гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються, у тому числі, особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Відповідно до статті 44 Закону України „Про статус суддів" (у редакції, що діяла у вищевказаний період) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, нормами зазначеного Закону гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого статтею 44 цього Закону у відношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.
Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року прийнята постанова № 514 „Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якій надана зворотна дія в часі - набрання її чинності з 1 червня 2005 року. Зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.
Відносно інших суддів Кабінет Міністрів України лише 3 вересня 2005 року привів їх посадові оклади у відповідність з вимогами статті 44 Закону України „Про статус суддів", однак, не усунув порушення вимог цього Закону і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладом Голови Верховного Суду України, а саме, з 1 червня 2005 року, оскільки надав постанові № 865 „Про оплату праці суддів" чинності з 1 січня 2006 року (п. 5 Постанови).
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2007 року визнано пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 „Про оплату праці суддів" незаконним. Цією постановою допущено поворот виконання постанови Кабінету Міністрів України № 865: визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 р. № 513 та № 514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року. Постанова набрала законної сили.
Суд погоджується з доводами позивачки про те, що за таких обставин, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 було порушено право позивачки на оплату праці з 1 червня 2005 року.
Виходячи з розрахунку фонду оплати праці за червень-грудень 2005 року, наданого бухгалтерією господарського суду Автономної Республіки Крим, позивачкою недоотримано 49 131,37 грн.
Зазначена виплата здійснюється з Державного бюджету України відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.
Відповідно до вимог Закону України „Про судоустрій України", Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України та пункту 3 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлені бюджетні видатки за програмою „Виконання рішень судів на користь суддів" на 9 млн. 500,0 тис. грн.
У судовому засіданні встановлене, що згідно з довідкою про заробітну плату позивачкою недоотримано заробітну плату за період з 1 червня 2005 року по 1 січня 2006 року з підстав заниження розміру посадового окладу, недонарахування щомісячних премій та інших виплат, розмір яких залежить від розміру посадового окладу.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши всі доказі у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами по справі не надано достатньо доказів щодо правомірності своїх рішення, а доводи відповідачів, що містяться в їх запереченнях, спростовуються фактичними обставинами справи, які досліджені у судовому засіданні та які зазначені вище, а тому позовні вимоги позивачки є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Зобов'язати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів", у сумі 49 131,37 грн.
2. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) виділити господарському суду Автономної Республіки Крим (95003, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, код ЄДРПОУ 03499968) грошові кошти у сумі 49 131,37 грн.
3. Зобов'язати господарський суд Автономної Республіки Крим (95003, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, код ЄДРПОУ 03499968) виплатити судді ОСОБА_2 суму заборгованості з грошового забезпечення за червень-грудень 2005 року у розмірі 49 131,37 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя М.М.Кравченко
Судді С.А. Водяхін
О.В.Прохорчук
Постанова складена та підписана
в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України
14.09.2009