Справа №22Ц-4418/2009 Головуючий у 1-й інстанції Сардинський В.С.
Категорія 44 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді : Яворського М.А.
суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: СГІРФО Броварського МВ (по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району) ГУ МВС України в Київській області про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, -
встановила:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.. 107 ЖК УРСР, обґрунтовуючи тим, що 2006 році їх сім’ї на двох осіб ( вона та відповідач) згідно до ордеру була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_1 в якій вони з відповідачем зареєстрували, вселилися та почали робити ремонт. В жовтні 2007 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано за позовом відповідача. Восени 2007 року відповідач по справі забравши з спірної квартири всі свої речі переїхав проживати в інше житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_2, яка належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Броварської міської ради 6 червня 2007 року. Оскільки відповідач фактично обрав інше місце проживання, про що не одноразово зазначав у своїх заявах, звернення та інших документах, тому позивачка просила суд задовольнити її позов.
У січні 2009 року ОСОБА_1 подав у суд зустрічний позов до ОСОБА_2, в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він зареєстрований у вказаній квартирі, однак позивачка у вказаній справі ОСОБА_2 поміняла замки у вхідних дверях та перешкоджає йому користуватися спірним житловим приміщенням, тому просив задовольнити його позов.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 09 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено у повному обсягу. Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 у зв’язку переїздом на постійне проживання в інше житлове приміщення в цьому ж населеному пункті.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач по справі ОСОБА_1 просить скасувати рішення в повному обсягу та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та відмови у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушення норм матеріального та процесуального права на неповно з'ясованих обставинах справи
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст.. 303 ЦПК України , вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що з 10 жовтня 1991 року по 16 жовтня 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
У грудні 2006 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 згідно ордеру отримали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідно до довідки КП «Служба замовника» №411 від 05.11.2008 року у вказаній квартирі зареєстровані: голова сім’ї ОСОБА_1 (відповідач в справі ) та бувша дружина ОСОБА_2 (позивачка) (а.с.7).
У травні 2007 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Броварського міськрайонного суду від 16.10.2007 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Відповідач ОСОБА_1 залишив спірну квартиру забравши всі свої особисті речі. Після розірвання шлюбу відповідач став проживати в квартирі АДРЕСА_2, яка рішенням Броварського міськрайонного суду від 24.03.2008 року визнана його особистою власністю. Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 видане на ім’я ОСОБА_1 виконкомом Броварської міської ради 06.06.2007 року і зареєстроване у Броварському міжміському бюро технічної інвентаризації.
Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, і відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що сторони по справі у встановленому законодавством порядку набули права користуватися спірною квартирою, отримавши ордер на вселення, вселивши у вказану квартиру та зареєструвавшись у ній. В подальшому відповідач по справі восени 2007 року розірвавши шлюб із позивачкою по справі в добровільному порядку залишив спірну квартиру та переїхав проживати на інше постійне місце проживання, а саме в квартиру АДРЕСА_2, яка рішенням Броварського міськрайонного суду від 24.03.2008 року визнана його особистою власністю, однак відмовляється в добровільному порядку зніматися з реєстрації у спірній квартирі АДРЕСА_1, чим створює позивачці перешкоди у повноправному користуванні вказаним житловим приміщенням, тому суд визнав позов ОСОБА_3, обґрунтованим а зустрічний безпідставним.
Колегія суддів вважає даний висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що зроблений на підставі наданих сторонами та досліджених судом обставинах справи з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Так у відповідності з ст.. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму приміщення вважається розірваним з дня вибуття Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму не розривається, а член сім'ї, який вибув на постійне проживання в інше місце, втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 р. "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовування кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка, укладення трудового договору на де визначений строк тощо).
Виходячи з цих роз'яснень, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка по справі ОСОБА_3 довела той факт що відповідач по справі ОСОБА_1 у жовтні 2007 року переїхав на інше постійне місце проживання з спірної квартири у квартиру АДРЕСА_2.
Даний факт повністю підтверджується показами свідків : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також документальними доказами : актом перевірки житлових умов від 12.12.2008р., складеним працівниками ДП «Житло», яке є балансоутримувачем даного будинку; заявами ОСОБА_1 від 17.09.2007 року та від 16.10.2007р року на ім’я судді Броварського міськрайонного суду, що знаходяться в матеріалах цивільної справи №2-2080/2007 (а.с. 16, 23), в яких він вказує своє місце проживання АДРЕСА_2; матеріалами цивільної справи №2-153/08 на аркуші справи протокол судового засідання від 12.11.2007 року, де встановлюється особа відповідача - відповідач ОСОБА_1 повідомляє суду своє місце проживання АДРЕСА_2 (а.с. 172) в апеляційній скарзі вказано адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_2, у супровідному листі Апеляційного суду Київської області вказується така ж адреса ОСОБА_1 (а.с. 182) а.с. 183 - поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа, відправленого Апеляційним судом Київської області 24.05.2008 року ОСОБА_1, особисто адресату.; а.с. 189 - журнал судового засідання від 10.06.2008 року - ОСОБА_1 присутній в судовому засіданні в Апеляційному суді, тобто фактичне підтвердження отримання ним кореспонденції за вказаною адресою.
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано задовольнив основний позов оскільки позивачка довела факт переїзду відповідача на інше постійне місце проживання, в той час коли відповідач, звертаючись до суду із зустрічним позовом не надав суду достатніх та переконливих доказів того, що квартира АДРЕСА_2 не є його постійним місцем проживання, а також те, що позивачка умисно чинила йому перешкоди у користуванні спірною квартирою.
Посилання відповідача на його заяви до начальника Броварського МВ ГУМУС України в Київській області та акти складені відповідачем за участю свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та затверджений начальником ЖЕК №5 не можуть бути визнанні вказаними доказами оскільки в них лише засвідчений факт того, що ключ яким відповідач намагався відкрити двері спірної квартири не підійшов до замка, однак підтверджень того що відповідач відкривав двері саме тим ключем надано не було.
Безпідставність вимог відповідача підтверджується також і тим, що відповідач не звертався до суду із позовом про чинення позивачкою перешкод, а ж до звернення нею до суду із вказаним позовом.
Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду встановленим судом обставинам справи та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхилення, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307 , 30 8, 314 , 315 ЦПК України , колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :