Справа № 22ц-3654/2009 Головуючий в суді 1 інстанції Кашперська Т.Ц.
Доповідач в суді 2 інстанції Дьоміна О.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Дьоміної О.О.,
суддів Малорода О.І., Березовенко Р.В.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа: Відділ земельних ресурсів у місті Буча Київської області, про визнання рішень Бучанської міської ради недійсними, визнання самочинним будівництва та знесення самочинного будівництва.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бучанської міської ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа: Відділ земельних ресурсів у місті Буча Київської області, про визнання рішень Бучанської міської ради недійсними, визнання самочинним будівництва та знесення самочинного будівництва мотивуючи тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за даною адресою площею 1119 кв. м., відповідач ОСОБА_2 є суміжним користувачем належної їй земельної ділянки.
В 2008 році відповідачем ОСОБА_2 було розпочате самочинне будівництво житлового будинку, рішенням Бучанської міської ради Київської області № 641-26-V від 31.01.2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,05 га. на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_2 та надано дану земельну ділянку в користування відповідачу.
Вважала, що вказаним рішенням були порушені її права суміжного землекористувача та власника будинковолодіння АДРЕСА_1, оскільки проект землеустрою не виготовлявся у встановленому законом порядку, а земельна ділянка передана в користування на умовах оренди без достатніх правових підстав.
Відповідач ОСОБА_2 здійснює будівництво будинку без належного дозволу та із істотним порушенням будівельних норм та правил, неправомірні дії відповідача з будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 спричиняють їй перешкоди в користуванні власністю, що розміщена на суміжній земельній ділянці, незаконне ведення будівельних робіт з будівництва житлового будинку призводять до руйнування фундаменту будинку та порушення інсоляції.
Крім того, в порушення п. 3.26 ДБН № 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 року за № 44, відповідач спорудив вигрібну яму на відстані 3 м. до її будинку, чим чинить їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
В зв’язку із проведенням відповідачем незаконного будівництва, ігноруванням інтересами добросусідства, вона втратила спокій; захищаючи свої інтереси, змушена витрачати свій час на з'ясування обставин правомірності будівництва, що негативно впливають на її стан здоров'я та самопочуття, моральну шкоду оцінює в 10000 грн.
Позивачка просила визнати рішення Бучанської міської ради Київської області № 641-26-V від 31.01.2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_2 недійсним; визнати будівництво житлового будинку АДРЕСА_2, самочинним; усунути перешкоди в користування належними їй на праві власності будинковолодінням та земельною ділянкою, розташованими в АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 знести самочинне будівництво АДРЕСА_2; стягнути із відповідачів солідарно на її користь 10000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є користувачами суміжних земельних ділянок за адресами відповідно АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Ірпінською міською державною нотаріальною контрою 03.01.2001 року, та договору купівлі-продажу, посвідченого Ірпінською міською державною нотаріальною контрою 02.09.1995 року (а. с. 8, 9, 10,11,179).
Рішенням Бучанської селищної ради від 22.12.1999 року земельна ділянка за даною адресою площею 1119 кв. м. була передана позивачу безкоштовно у приватну власність та 28.02.2008 року та встановлено в натурі зовнішні межі земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а. с. 16, 17), державний акт про право власності на земельну ділянку позивачем не надано.
Відповідачу ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_2, рішенням Бучанської міської ради Київської області № 266-10-У від 31.05.2007 року було дозволено виділити із складу будинковолодіння АДРЕСА_2, земельну ділянку пл. 500 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на умовах оренди в окреме будинковолодіння з наданням нової юридичної адреси АДРЕСА_2 та надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки на умовах оренди терміном на 10 років (а. с. 44 - 61).
Рішенням Бучанської міської ради Київської області № 641-26-У від 31.01.2008 року відповідачу ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,05 га. на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_2; надано земельну ділянку в користування на умовах оренди терміном на 10 років для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_2 ( а. с. 62 - 77).
Крім того, рішенням Бучанської міської ради Київської області № 1249/1-48-У від 26.02.2009 року за заявою відповідача ОСОБА_2 були внесені зміни в п. 1 рішення Бучанської міської ради Київської області № 266-10-У від 31.05.2007 року та викладено рішення в наступній редакції - виділити ОСОБА_2 земельну ділянку в користування на умовах оренди терміном на 10 років площею 500 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель Бучанської міської ради (зелені насадження загального користування) з наданням юридичної адреси АДРЕСА_2; в іншій частині рішення залишено без змін (а. с. 207 -215).
Також судом встановлено, що постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції № 547 від 02.04.2008 року відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за самочинне здійснення будівництва першого поверху житлового будинку АДРЕСА_2.
14.04.2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Бучанської міської ради із заявою про оформлення відповідною правової документації на самочинно розпочате будівництво житлового будинку (а. с. 110 - 116).
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання недійсними рішень Бучанської міської ради Київської області, суд врахував, що у відповідності до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 нього Кодексу.
Відмовляючи у позові суд зазначив, що Бучанська міська рада, Київської області при прийнятті оспорюваних позивачем рішень діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», оспорювані рішення будь-яким чином не порушують права позивача, в зв'язку із чим відсутні передбачені законом підстави для визнання їх недійсними.
Суд також вважав, що внесення змін в п. 1 рішення Бучанської міської ради, Київської області № 266-10-У від 31.05.2007 року рішенням Бучанської міської ради Київської області № 1249/1-48-У від 26.02.2009 року за заявою відповідача ОСОБА_2 та його редакція про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років, площею 500 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель Бучанської міської ради (зелені насадження загального користування) з наданням юридичної адреси АДРЕСА_2, не свідчать про прийняття відповідачем незаконних рішень, а говорить про те, що відповідач в межах наданої йому законом компетенції уточнив прийняте ним же рішення в частині правового статусу земельної ділянки, із якої було виділено земельну ділянку відповідачу.
Суд першої інстанції вважав безпідставними доводи позивача про те, що оспорюваними рішеннями порушуються права позивача на безпечне для життя та здоров'я довкілля, обмежено її право на вільний доступ до землі загального користування, обмежено її простір та створено незручності для її життя;.
Суд також зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження тих обставин, що неправомірні дії відповідача з будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 спричиняють їй перешкоди в користуванні власністю, що розміщена на суміжній земельній ділянці, а також про те, що незаконне ведення будівельних робіт з будівництва житлового будинку призводять до руйнуванню фундаменту будинку та порушення інсоляції, та не надано позивачем будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 спорудив вигрібну яму на відстані 3 м. до будинку позивача та в зв'язку із цим спричинив їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Суд вважав необгрунтованими доводи позивача про те, що земельна ділянка, яка надана в оренду відповідачу ОСОБА_2, не може бути надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, так як було встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 було надано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,0496 га. за рахунок земель запасу (зелені насадження) міської ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, про що свідчить висновок Ірпінського міського відділу земельних ресурсів № 924 від 01.08.2007 року (а. с. 101).
Суд також зазначив що доводи позивача про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під забудову не виготовлявся у встановленому законом порядку, заперечуються наданими відповідачами проектом землеустрою щодо відведення земельною ділянки в оренду, виготовленого КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» та Висновком державної експертизи землевпорядної документації № 6а-357е від 17.12.2007 року (а. с. 65 - 77).
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог щодо знесення самочинного будівництва, суд зазначив, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або із істотним порушенням будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на нього земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Судом також було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно розпочав самочинне будівництво на відведеній для цього земельній ділянці, в зв’язку із чим постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції № 547 від 2.04.2008 року відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за самочинне здійснення будівництва першого поверху житлового будинку АДРЕСА_2; 14.04.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Бучанської міської ради із заявою про оформлення відповідною правової документації на самочинно розпочате будівництво житлового будинку
Однак, суд вважав, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що розпочате відповідачем ОСОБА_2 самочинне будівництво на суміжній земельній ділянці порушує його права і відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України право на звернення до суду із даними вимогами має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони зроблені з врахуванням обставин справи, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів та вимог закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано порушення особистих немайнових прав позивачки та інші доводи не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
За таких обставин, рішення суд першої інстанції постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, так як її доводи не спростовують висновки суду першої інстанції та не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315, 317 та 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 квітня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :