ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 року справа № 2-а-781/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді - Мірошниченко М.В.
суддів - Баранник Н.П., Юхименко О.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, м. Павлоград Дніпропетровської області
на постанову : Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2009р. у справі № 2-а-781/09
за позовом : ОСОБА_1, м. Павлоград Дніпропетровської області
до : Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, м. Павлоград Дніпропетровської області
про : визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої державної соціальної допомоги дітям війни,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачем заявлено позов, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача по невиплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки та зобов’язати вчинити дії по нарахуванню та сплати позивачу недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки в сумі 3891 грн. 90 коп.
Розглянувши справу по суті, постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2009р. у справі № 2-а-781/09 адміністративний позов позивача задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та по 01.07.2009р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та по 01.07.2009р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В іншій частині позову відмовлено
Постанова суду з урахуванням норм чинного законодавства мотивована тим, що відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та по 01.07.2009р.
Щодо вимог про відповідний перерахунок пенсії за 2006, то вони задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Щодо вимог про відповідний перерахунок пенсії з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. вони задоволенню не підлягають, оскільки з 01.01.2007р. та 01.01.2008р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік» та «Про державний бюджет на 2008 рік» до прийняття 09.07.2007р. та 22.05.2008р. рішень Конституційного суду України.
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, була подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. Стаття 7 Закону України № 2195 передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Пенсійний фонд діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007р. № 1261. Пенсійний фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Пункт 9 Положення, передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансування ст. 6 цього Закону проводиться з державного бюджету, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 3 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України передбачає, що бюджетна система ґрунтується, зокрема, на принципі самостійності, тобто органи державної влади коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання держави.
Кошти бюджету Пенсійного фонду не можуть використовуватись на виплату підвищення до пенсії, оскільки ці виплати фінансуються з державного бюджету.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено механізму розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України № 1295, оскільки згідно зі статтею 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Крім цього, в законі не зазначено, яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсії.
Відповідач просить суд скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2009р., та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Особи, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи, просили суд розглянути дану справу у їх відсутність, тому дана адміністративна справа розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в порядку письмового провадження, про що сторони у справі у встановлений законом спосіб судом були повідомлені.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2006-2008 р.р. передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пільг.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився у 1944 році, і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни», у 2006 та 2007 роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%, при цьому необхідно зазначити, що ці обставини не заперечувались відповідачем у справі.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи не було надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають при визначенні розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому визначенні розміру виплат передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» громадянам, які мають статус дитини війни. При цьому прогалина полягає у відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону)
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006р. такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які мають статус «дітей війни».
Вказані вище положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавались, отже для проведення позивачу спірних виплат у 2006р. правові підстави відсутні, тому позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу щомісячну доплату до пенсії за 2006р. задоволенню не підлягають.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Таким чином, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Так, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
А рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, оскільки з прийняттям Конституційним судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 592 гривні, з 1 квітня - 605 гривень, з 1 липня - 607 гривень, з 1 жовтня - 626 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
- дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень;
- дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 663 гривні, з 1 квітня - 678 гривень, з 1 липня - 680 гривень, з 1 жовтня - 701 гривня;
- працездатних осіб: з 1 січня - 633 гривні, з 1 квітня - 647 гривень, з 1 липня - 649 гривень, з 1 жовтня - 669 гривень;
- осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень .
Суд першої інстанції посилаючись на ч.2 ст. 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2009р. по 01.07.2009р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, оскільки на 2009 рік положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були зупинені та мають законну силу.
Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2009р. по 01.07.2009р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, оскільки в розумінні ч.2 ст.11 КАС України, це необхідно для повного задоволення прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Виходячи з змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. та по 01.07.2009р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься роз’яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 13.07.2009р. у даній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198(п.1),200,205,206 КАС України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області, м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.07.2009р. у справі № 2-а-781/09 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.П. Баранник
Суддя О.В. Юхименко