У  Х  В  А  Л  А

                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                30 вересня 2009 року                                                             м. Ужгород.

               Судова колегія судової палати у  цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області   в складі:

                                                      головуючого :   Власова С.О.,

                                        суддів :  Куцина М.М., Фазикош Г.В.,

                                        при секретарі :  Рогач І.І.,

                                         з участю:  адвоката Турок М.І.,

позивача ОСОБА_1,  відповідача ОСОБА_2.,  розглянувши у  відкритому судовому  засіданні справу  за апеляційною скаргою   ОСОБА_1  на рішення Свалявського районного суду   від  25 березня 2009 року по справі за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,   ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

                                                   В С Т А Н О В И Л А :

              У  січні     2009 року   ОСОБА_1   звернувся  в  суд   з  позовом до ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про визнання недійсним  державного акту  на право  власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що  він 10.04.2003 р. став власником житлового будинку в АДРЕСА_1, що підтверджується  витягом про реєстрацію його права власності на нерухоме майно.  Поряд  з його будинком  у будинку АДРЕСА_2  проживають відповідачі по справі, з якими   в нього у травні – червні 2008 року виник  земельний спір, оскільки відповідачі  установили  собі огорожу без  відступу  від його будинку  одного метра. Крім того,  ним  не підписувався  відповідачам  акт встановлення і погодження меж землекористування, а при виготовленні кадастрової справи  було зруйновано стару земельна межу.

               Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати  недійсним  державний акт серії ЗК № 026230 від 23 жовтня  2006 року на право власності відповідачів  на земельну ділянку  площею  0,1592 га,  наданої  для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель  і споруд  а.с.3-4\.  

               Рішенням Свалявського  районного суду від 25 березня 2009 року  у задоволенні позову

відмовлено.  

                В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить  рішення  Свалявського районного суду від

25 березня 2009 року скасувати  і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

               При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві, в також те, що суд необґрунтовано   відмовив позивачу  в призначенні по справі   почеркознавчої   та  земельно – інженерної  експертизи.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 22ц-974\09                                                                                                                                               Номер рядка статистичного звіту: 45

Головуючий у першій інстанції: Вінер Е.А.

Доповідач: Власов С.0.  

                Відповідачі в своїх  запереченнях на скаргу   її не визнали, вказавши, що  рішення  суду  є законним та обгрунтованим.

               Судова колегія,  заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали  цивільної справи,  матеріали  архівної цивільної справи  № 2-757\08 за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2.  про встановлення земельного сервітуту,  обговоривши доводи  апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, вважає,  що  апеляційна скарга ОСОБА_1  задоволенню не  підлягає з наступних підстав.

                 Відповідно до ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд  відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції увалив рішення з додержанням  вимог матеріального і процесуального права.

                Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.              

                Відмовляючи  у задоволенні позову  районний суд  обґрунтовано виходив з того, що  позивач  усупереч вимог ст. 60 ЦПК України   не довів у суді належними доказами ті обставини  на які  посилався  у позові, як на підставу своїх вимог та заперечень.

                Зі змісту позовної  заяви убачається, що позивач просив  визнати недійсним державний акт   на право власності     на земельну ділянку відповідачів  а.с.3-4, 5 \, і   не ставив  на вирішення суду  питання про скасування  рішення 20-ї сесії 2-го скликання від 27 грудня 2003 року та рішення  30-ї сесії 2-го скликання від 28 грудня 2004 року Солочинської сільської ради,  на підставі яких державний акт на право власності  на землю виданий відповідачам.

                Позивач не  надав суду  жодних доказів того, що він у відповідності до ст. 116 ЗК України   набув право на земельну ділянку, яке підлягає захисту, а правовий акт, що порушує  його право   підлягає  визнанню незаконним  та  скасуванню   згідно  ст. 393 ЦК України.

                Щодо  заперечення свого  підпису  в акті  про встановлення  і погодження меж землекористування  від 25.10.2003 р. \а.с.10\, то  позивач  не  просив  суд  визнати  акт недійсним   з цих підстав.

                Згідно із   рішенням № 13 виконкому Голубинської сільської Ради народних депутатів  від 20 лютого 1991 року   ОСОБА_2. надавався  дозвіл  на право виконання будівельних робіт та на  добудову до житлового будинку кімнати, літньої кухні, кладової,  ванни і 4 жовтня 1994 року вона отримала  свідоцтво на право власності на житловий будинок АДРЕСА_2    справа 2-757\08 а.с.25, 24, 23 \.

                  Апеляційним судом установлено,  що  у вересні 2008 року ОСОБА_1 звертався в суд з позовом  до ОСОБА_2. про встановлення постійного земельного сервітуту на право безперешкодного проходу до  будівлі  через земельну ділянку ОСОБА_2. та  знесення  її  огорожі \ справа 2-757\08 а.с.3\.

                   Рішенням Свалявського районного суду  від 24 грудня 2008 року ОСОБА_1. у задоволенні вказаного позову  відмовлено   справа 2-757\08 а.с.3, 53-54\.

                   Щодо доводів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції про те, що він  не звертався до суду  з позовом  до ОСОБА_2. про встановлення   земельного сервітуту та знесення огорожі \справа № 2-757\08 а.с.3 \, а  його підпис  в акті  встановлення і погодження меж землекористування  йому не належить \а.с.10\, то такі доводи  колегія суддів оцінює  критично і до уваги не бере, оскільки такі спростовуються  матеріалами справи. Крім того, позивач не просив суд  визнати недійсним та  скасувати   комісійно складений  акт  про встановлення  і погодження меж землекористування від 25 жовтня 2003 року,  тому  районний суд  за даних обставин  справи обґрунтовано відмовив  позивачу  в призначенні по справі  почеркознавчої експертизи та  відмовив у позові.

                 Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються  і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

          Керуючись ст.ст.304, п.1  ст. 307,  308,313, п.1 ч.1 ст.314,315,317,319  ЦПК   України     судова колегія судової палати, -

                                                          У Х В А  Л И Л А :

         Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  відхилити.

         Рішення   Свалявського районного  суду  від  25 березня   2009 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути  оскаржена  шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців  з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

          Головуючий:

          Судді :