ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2009 року справа № 2-а-465/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді - Мірошниченко М.В.
суддів - Баранник Н.П., Юхименко О.В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, м. Кіровоград
на постанову : Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2009р. у справі № 2-а-465/09
за позовом : ОСОБА_1, м. Кіровоград
до : Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, м. Кіровоград
про : стягнення щомісячної державної саціальної допомоги «Дітям війни»,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, в якому просив визнати відмову Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправним. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471,20 грн.
Розглянувши справу по суті, постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2009р. у справі № 2-а-465/09 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. В іншій частині у позові відмовлено.
Постанова суду, враховуючи норми чинного законодавства, мотивована тим, що відповідач проявив бездіяльність щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004р.
Управлінням Пенсійного фонду України м. Кіровограда, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, була подана апеляційна скарга, в якій зазначені наступні обставини. У УПФУ м. Кіровограда, відсутні правові та фінансові підстави для призначення та виплати підвищення до пенсії «дітям війни» з наступних підстав. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що фінансування ст. 6 цього Закону проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. УПФУ м. Кіровограда не може проводити виплати без покладення на нього таких функцій та приведення нормативно-правових актів у відповідність та без безпосереднього фінансування з Державного Бюджету України. В зв’язку з чим, управління є неналежним відповідачем по справі.
Відповідач просить суд скасувати постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2009р. у справі № 2-а-465/09 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Особи, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи, просили суд розглянути дану справу у їх відсутність, тому дана адміністративна справа розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в порядку письмового провадження, про що сторони у справі у встановлений законом спосіб судом були повідомлені.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вимогами апеляційної скарги УПФУ м. Кіровограда є скасування постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2009р. у справі № 2-а-465/09 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що позивач народився 22.03.1945р., і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у відповідача, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни», у 2007 році не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховано виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) – покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи не було надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають при визначенні розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому визначенні розміру виплат передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» громадянам, які мають статус дитини війни. При цьому прогалина полягає у відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Так, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином, оскільки з прийняттям Конституційним судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р., положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розміри державних соціальних гарантій на 2007 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Виходячи з змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься роз’яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції від 16.03.2009р. у даній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198(п.1),200,205,206 КАС України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Кіровограда, м. Кіровоград залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.03.2009р. у справі № 2-а-465/09 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.П. Баранник
Суддя О.В. Юхименко